Північ Португалії – 1 (Брага (Braga) – Віана-ду-Каштелу (Viana do Castelo) – Мірамар (Miramar))

[taras_palkov]

Брага (Braga)
«Брага молиться Господу, Коїмбра співає, Лісабон веселиться, а Порту працює в поті чола». Так говорить традиційна португальське прислів’я і з Брагою у мене вийшло якраз так, що я у ній я відвідав тільки ті місця, де якраз найбільше моляться (або беручи до уваги сучасну корекцію - мали б молитися) - Святиню Богоматері Самейру і Святилище Бон-Жезуш-ду-Монті. І це попри те, що планував я побувати у Бразі двічі і побачити багато ще чого. Та не судилося… Хоч через увесь центр міста я пройшовся, кафедральний собор Браги бачив, але по ходу майже нічого не фотографував. Оскільки я не знав коли точно відправляються з центру автобуси до обох святилищ, то дуже поспішав.


Є лише одне фото центру з видом на споруду місцевого, спорудженого у стилі ар-нуово, театру. І все :(.



Святиня Богоматері Самейру (або санктуарій Самейру) розташоване за 6,8 км від центру Браги. Після святилища Богоматері Фатіми це другий найбільший храм в Португалії, присвячений Діві Марії.



Церкву збудували в 19 ст. в неокласичному стилі, можна сказати, в часи великого «християнського оптимізму». Чому оптимізму? Бо храм дуже великий, додайте до цього ще й не меншу нижню церкву. І от величезні площі, гігантські розміри комплексу, а людей майже зовсім немає… Так виходить, що такий великий санктуарій тепер не потрібний. Та й з мистецької точки зору цінних речей в інтер’єрі немає. Згадуються з цього приводу роздуми, описані в книзі Девіда Сміта (https://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/10273-novinka-dyevid-smit-na-puti-v-yemmaus-nadezhda-vo-vremena-neopredelennosti-dux-i-litera-2011.html). Пригадується й розпач людей, які йдуть з Єрусалиму по дорозі в Еммаус і говорять: «А ми от сподівались!..»

Від санктуарію відкриваються приголомшиві види на Брагу. Шкода лише, що з погодою мені в той день не дуже пощастило.



В двох кілометрах нижче від Санкутарію Самейру на схилах гори Ешпінью знаходиться інше святилище - Бон-Жезуш-ду-Монті. Це унікальний, можна сказати, архітектурний комплекс.



Назва святилища Santuario do Bom Jesus do Monte перекладається, як Христос на Голгофі. Заснований санктуарій був в 14 ст., коли на схилах гори Ешпінью був встановлений хрест і побудована каплиця Хреста Господнього, що стала місцем для паломництва. А свого сучасного вигляду святилище Бон-Жезуш-ду-Монті отримало завдяки архієпископу Мора-Телішу, який став ініціатором побудови масштабного релігійного комплексу з великим парком. Будівельні роботи почалися в 1784 р. і тривали 27 років. Автором архітектурного проекту став Карлуш Амаранті.

Центральне місце в комплексі зайняла виконана в неокласичному стилі церква Бон-Жезуш.



До церкви ведуть вражаючі сходи, що символізує Хресну дорогу і його 14 стоянь. Піднімаючись сходами до храму, відвідувач бачить скульптури, фонтани, каплиці, що розповідають про шляхи на Голгофу.







Сходи піднімається на 116 метрів і ділиться на три великих прольоту: Сходи у портику, Сходи п'яти почуттів і Сходи трьох чеснот. На сходах п'яти почуттів розташовуються фонтани і алегоричні скульптури, що символізують слух, зір, смак, нюх і дотик.
На цьому фонтані зображено "зір".



Збудований священний комплекс в Бразі на зразокінших  священних пагорбів або Святих гір (італ. Sacri Monti) в Ломбардії і П’ємонті. Будувалися священні пагорби на півдні Європи на рубежі XVI і XVII ст. (після Трентського собору) під впливом ідей міланського єпископа Карло Борромео в якості способу наочного доведення католицької доктрини до неписьменної в своїй масі пастви. (аналогічні комплекси на сході Європи іменуються Кальваріями).
Для таких священних пагорбів якраз характерні тиха відокремлена атмосфера, монументальні споруди (каплиці і фонтани) з численними скульптурами або картинами, що зображають сцени Via Sacra і нагадують паломникам різні моменти страстей Христових.
Каскад каплиць в Варалло був збудований першим і послужив прообразом для інших «святих гір», відбудованих в передгір'ях Альп (.https://museums-ru.livejournal.com/160413.html) А одним з останніх проявів цієї ідеї став грандіозний Бон-Жезуш в Португалії, закінчений вже на початку XIX ст. Хоч Бон-Жезуш-ду-Монті у Бразі, незаважаючи на пізній час побудови, в свою чергу, послужив прототипом для будівництва подібних комплексів в самій Португалії, наприклад в Ламегу (про це буде в наступному пості) і португальських колоніях – Гоа в Індії, Бразилії - ансамбль санктуарію на горі Мараньян в Конгоньясі - https://a-pollaiolo.livejournal.com/131906.html (яндекс-фото) та інші.
Грот-печера біля церкви.



На жаль, автобус, що везе вас від Браги чи Самейро не зупиняється біля підніжжя Хресної дороги, а існують дві зупинки - неподалік самої церкви та поблизу парку. Такі сучасні й комфортні реалії. І тому моя «Хресна дорога», вийшла навпаки не знизу уверх, а зверху вниз. Це особливо прикро, бо в Брагу я поїхав спеціально у п’ятницю 29 вересня – на свято Воздвиження Чесного Хреста. До того ж до самого низу я просто не устиг збігти. Треба було повертатися й чекати на черговий автобус. Вдалося лише сфотографувати кілька скульптурних композицій у капличках.
Ось одна із "нижчих" каплиць.



Скульптурам на стаціях Хресної дороги, як на мене, може і бракує видатних мистецькох витонченості, але самі скульптури досить промовисті. Ефект на прочан вони мали б складати чималий (ІМХО).
Христос в темниці.



Ніби дуже проста скульптура. Христос із зав’язаними очима в в’язниці Преторії. Але тільки задумайтесь над тим, як Спаситель пережив цю таку скадну в його житті, перед тим як його чекали страшні випробовування? Про що Він тоді думав???
Ну, а далі самі Страсті.



Стоячи лицем до храму, в каплиці, що  ліворуч від церкви - Христа піднімають на хресті.



Фагатофігурна сцена Розп'яття, увінчана балдахіном з фігурами ангелів головній апсиді храму.



В каплиці, що праворуч від головного храму - Хреста знімають з хреста.



Віана-ду-Каштелу (Viana do Castelo)
Того ж для відвідав ще розташоване на північному заході Португалії, симпатичне, у всіх відношеннях, містечко Віана-ду-Каштелу. Знаходиться воно в гирлі річки Ліми, в кількох кілометрах від Атлантичного океану.
Найкрасивішим місцем історичного центру Віани є Площа республіки (Praca da Republica) - колишня Площа Королеви.



Тут можна побачити багато цікавих будівель і споруд переважно 16 ст.: готичну ратушу, перший в Португалії будинок милосердя з аркадою внизу і двома балконами, прикрашеними скульптурними колонадами, що є частиною однойменної церкви і гранітний фонтан в центрі.











Серед інших споруд Віани уваги в першу чергу заслуговує Igreja Matriz, вона ж кафедральний собор (Се). Це можна сказати справжня фортеця. Початки її романські, а сучасний вигляд готичний - з 15 ст.



Фасад оточений двома великими вежами, що увінчані зубцями і різними маскаронами



Прекрасний також готичний портал зі сценами з Страстей Христових та скульптурами апостолів.



 Є в  декорі архівольту порталу і мушля - символ "Каміно".









Ще деякі елементи оздоблення храму і приялягаючих до нього приміщень.









Річка Ліма.



В центрі Віана-ду-Каштелу вже розпогодилось, виглянуло сонечко. А от на горі Санта-Лусія (висота 160 м), де розташовується однойменною базиліка, ще було хмарно. На гору можна підійматися пішки, або як зробив я я - фунікулером.



Церква Санта Лусія, побудована на місці невеликого середньовічної каплиці, відомої як місце паломництва людей, які страждають на захворювання очей. Будівництво храму тривало з 1904 по 1959 рр. Проект Мігеля Вентури Терра в еклектичному стилі поєднує риси неоромантизму, неоготики і візантійської архітектури. Церква має в плані форму грецького хреста, облицьована гранітом.
Чимось ця базиліка нагадує церкву Сакре-Кер на паризькому Монмартрі, але назвати її копією, як пишуть деякі джерела, звичайно ж не можна.
В інтреє'рі з мистецьких речей заслуговують на увагу лише розписи склепіння купола.



Фото з https://images.turismoenportugal.org/Santuario-de-Santa-Luzia.jpg



Фото з http://vianadocastelo.360portugal.com/Cidades/Viana-do-Castelo/SantaLuzia/Santuario-Santa-Luzia.php



З майданчика відкривається панорама на долину річки Ліми, гори і Атлантичний океан. У 1927 р. журнал National Geographic назвав цей вид третім за красою в світі.







Ще така от імітація давніх колон у парку поблизу базиліки.



На жаль, за браком часу я не вистиг у Віана-ду-Каштелу оглянути чудову барокову церкву Милосердя -
https://www.tripadvisor.pt/Attraction_Review-g189185-d6205578-Reviews-Igreja_da_Misericordia Viana_do_Castelo_Viana_do_Castelo_District_Northern_Portug.html,
а також Каплицю Богоматері агонії, скульптура Діви Маірї якої кожного року вшановується під час свята «Паломництво на честь Богоматері Агонії», яке відбувається приблизно 20 серпня і є відомим на усю Португалію. В цей урочистий день сотні жінок Віана-ду-Каштелу демонструють свої традиційні народні костюми, т.зв. - «чіейра. Фото з вікіпедії і з мережі







Мірамар (Miramar)
Крім релігійних, архітектурних й мистецьких пам’яток, моїм бажанням в подорожі Португалією було ще раз побачити Океан (спеціально пишу з великої літери). Через не дуже вдалу погоду в Віану-ду-Каштелу, така зустріч не дуже вдалася. А от в Мірамарі, я відчув океан вповні. Хоч і там, буквально за 5 хвилин до мого приходу на пляж, сонце сховалося за хмарами.



Із сонцем, фото були би значно кращими, але є те, що є.



Сам піщаний пляж Мірамар розташований в невеликому містечку Аркозелу, усього в 10 кілометрах на південь від Порту
На скелястому, побитому хвилями мисі, що виступає з пляжу, знаходиться місцева визначна пам'ятка - каплиця 17-го ст., відома як Капела-ду-Сеньйора-Педра.
Цю каплицю щорічно відвідують тисячі людей, яких приваблює його "магія", бо люди вірять, що образ Христа, який знаходиться всередині каплиці потрапив сюди з моря: "Одного прекрасного дня він приземлився на ту скелю, де згодом була зведена каплиця". Звідси і назва каплиці Сеньйора-Педра - «Володар каменю».



Легенда стверджує, що коли мешканці Гулпілхарес готувались збудувати каплицю для Володаря Каменя, в самому селищі, в той час на скелях біля моря часто з’являлося світло. Щовечора таємниче світло з’являлося знову, змушуючи жителів повірити, що воно є знаком із неба. Відтак, мешканці Гулпілхарес відмовилися від будівництва каплиці в селі і вирішили збудувати каплицю там, де раніше з’являлося світло, тобто на скелі біля моря.



Церква Капела-до-Сенхор-да-Педра, яка має шестикутну форму, змогла вижити відносно непошкодженою на фронті Атлантичного океану, незважаючи на невпинне биття хвиль протягом більше ніж трьох століть.



Кажуть також ще, що це єдина церква чи каплиця в світі, що звернена до моря.







Внутрішня частина каплиці містить три оздоблені вівтарі, а також ще одне місце містики - скелю з відбитком у формі підкови. Ніхто не знає, як з'явився цей знак, і розказано з цього приводу різні малоймовірні історії, наприклад, що відбиток був зроблений віслюком Діви Марії або, що це слід від підкови коня португальського короля Себастьяна I (https://taras-palkov.livejournal.com/12551.html). Якби не було, достеменно походження знаку ніхто не знає.

Останній погляд на Капелу-ду-Сеньйора-Педра. І до речі з фотографів я там був не один :).