То на початку з тими фото вдалося. Штатив не розкладав, бо дуже ризиковано, але головне, що я ще хотів й інші церкви швидко пофотографувати. А фото добре вийшли, бо там є підсвітка і я якраз світлі ділянки на стінах, а вони переважно із зображеннями, фотографував.
Так, дійсно можна сприймати в деяких місцях виходи порід як обличчя. Буде час посатраюсь в інших постах трохи і про геологію розказати. Скелі в Каппадокії місцями бувають і помаранчево-коричневими як в Ортахісарі, і жовтими, і рожевими. Звідси назви долин: Рожева, Червона, Медова і т.п.
Будинки без дахів, думаю, закинуті. Не було часу з'ясовувати, бо поспішав, поки сонце не сіло. Але тут треба враховувати, що в Ортахісарі колись багато (якщо не більшість) греків проживало.
Ні, про пошуки паспорта в Румунії не пам'ятаю. І що то я шукав? :)). Та щоб закінчити історію з паспортами, ще розкажу Вам, як продовження попереднього поста, що коли я з Тарасової гори в Каневі в 2010 р. до маршрутки біг, то з фотосумки мені внутрішній український паспорт випав. Дякувати Богу, хтось його підбірав і мене розшукав. Трохи він під дощем здеформувався, але нічого, до сих пір є. Отака історія :) Дякую!