taras_palkov (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
taras_palkov) wrote2020-01-31 12:08 pm
taras_palkov) wrote2020-01-31 12:08 pm
Entry tags:
Сантьяго-де-Компостела (Santiago de Compostela). Портик Слави
«Дух зводить каміння, а не навпаки. …Там, де Дух не будує, - каміння німіє. Де Дух не живе, не діє. Не править – собори стають музеями, пам’ятками минувшини, краса, яких навіює сум, бо вона мертва. …Нас не порятує велич нашої історії та фінансові можливості; і те, й інше може перетворитися на сміття, в якому ми задихнемося. Коли не будує Дух – гроші будують безрезультатно. Тільки віра спроможна зберігати храми живими… Зрештою, охорона історичних пам’яток, наскільки б важливою і вартою подяки вона не була, не зможе зберегти храму. Це під силу лише Духові, який створив його».
Папа Бенедикт XVI «Нова пісня Господеві. Віра в Христа та Літургія у наш час».
До вашої уваги продовження серії розповідей про Сантьяго-де-Компостелу. Інформації багатувато, тому, хоч не планував, але змушений розділити пост на дві частини. Сьогодні про Pórtico da Gloria – Портик Слави. І знову буде захоплення, і знову буде критика, як це вже стало традиційно у моїх розповідях про Сантьяго-де-Компостелу.
Як я вже неодноразово писав в постах і коментарях, собор реставрують. Остаточно реставрацію мають закінчити до 2021 – Святого року. Тим часом Портик Слави – чи не головну окрасу собору – вже відреставрували. Шедевр відновлювали ретельно і копітко протягом аж цілих десяти років (з 2008 по 2018 рр.) і обійшлася ця реставрація у кілька мільйонів євро.
Тож можна би було тільки потішитися, якби не той факт, що тепер Портик не є загальнодоступним для усіх пілігримів, а його огляд є можливим лише за квитком в складі групи не більше 25 чоловік. Тобто з багатовіковою традицією, коли прочани піднімались балюстрадою сходів і входили до храму, покінчили раз і назавжди!.. Бачите на фотографії четверо закритих дверей західного фасаду? Тепер туди не зайдеш, – двері тепер будуть закриті завжди.
А хочете в собор, заходьте через «чорний хід», тобто південний портал.
Існувала також давня традиція (від якої в значній мірі відійшли в теперішні часи): усі паломники мали наближатися до статуї св. Якова, розміщеної у Портику Слави на колінах. Як говорить один із героїв фільму «Шлях» – Ель Сід, св. Франциск, Ван Ейк, королі, королеви і мільйони паломників, – усі падали на коліна з відчуттям великої вдячності….
Тепер же Портик відокремлений від туристів, навколо встановлені зволожувачі повітря. Тож за стан збереження безцінних скульптур можна не хвилюватися. Але гріш ціна цьому відновленню, якщо Портик позбавлений свого основного призначення!
Пригадую собі також історію, коли одна пані дивувалася, що такі гарні львівські сповідальниця з 19 ст. незаконсервовані, там й далі сповідають людей. Та хай ті сповідальниці повністю розваляться; зрештою, можна зробити копію чи репліку (як того ж Портику Слави, що є нині в одному з музеїв Лондона (на фото)),
але сповідальниця в якій ніхто не сповідається це все «the end», кінець, духовна смерть. Те саме відчуття, коли ходиш музеями і бачиш речі (не обов’язково пов’язані з християнством), які вже нікому не потрібні…
Як би там не було з тим входом, але самі розумієте, будучи в Сантьяго-де-Компостела я не міг не побачити Портик Слави. Тому заздалегідь через інтернет забронював собі вхідний квиток – 24.09 на 09:30. Разом з входом у музей собору він обійшовся в 12 євро. І як виявилось екскурсія на іспанській (на веб-сторінці о котрій годині іспанською чи англійською ні гу-гу) Тому півгодини екскурсії я можна сказати вперше чув живу іспанську, але не розумів майже жодного слова. Та це не біда, а от що прикро, так те, що фотографувати Портик Слави (щоб, не дай Боже не пошкодився) ТЕПЕР категорично заборонено. Тому цей мій пост, буде нетиповим, адже майже усі фотографії до нього чужі. Але фото буде достатньо. Я витратив багато часу, щоб знайти усе (чи майже усе, що було потрібно), тільки не питайте, звідки те чи інше фото, бо не пам’ятаю. Тому посилань (відразу подумки перепрошую авторів) не буде.
Відвідувачів заводять в один із залів, де перед екскурсією можна ознайомитися з структурою Портику Слави та основними моментами останньої реставрації.
Портик Слави, який ми бачимо сьогодні, відрізняється від первинного варіанту, створеного майстром Матео. Він був яскраво розписаним, але зараз залишилися лише фрагменти цього розпису.
Можна уявити собі той ефект, який Портик справляв, коли його поліхромія була недоторканою, особливо тими днями, коли його кольори сяяли. Так колись скульптури порталів бул відкритими, а Потриком він став після барокової реконструкції собору.
Ось як колись виглядав собор раніше.
Для уявлення про те, як виглядав розмальований Портик слугує малюнок Дженаро Переса Вілааміля з 1849 р. хоча можна припустити, що барви на портику вже в значній мірі через багато століть зблякли.
Ведуть екскурсію через один із з залів, де виставлені й інші роботи створені майстернею Матео. Я зробив кілька фото, але як виявляється і там теж фотографувати заборонено. Тому перші кілька фото мої, а решта з інтернету.
Ну, а зараз про сам Портик, якому майстер Маттео разом з іншими скульпторами його майстерні присвятив двадцять років свого життя – з 1168 до 1188 рр.Ю створивши чудову композицію, яка вважається перлиною іспанської романської архітектури.
Західний фасад собору складається з трьох рівнів: крипти, яка символізує земне життя; власне портик, символ небесного Єрусалиму (він служив вхідними дверима в собор з західної сторони і був постійно відкритий в Середні віки); а також галереї, яка висвітлюється весь день завдяки вікнам-трояндам. Таким чином, портик є еволюцію від людського до божественного.
Сам портик складається з трьох напівкруглих арок. Центральна арка – найбільша. Це єдина арка, що має тимпан та розділена центральної колоною муліоном – із зображенням святого Якова. Протягом століть існувала традиція, згідно з якою паломники, які приходили в собор, доторкалися до лівої ноги святого, що означало завершенню їх шляху. Тепер вже не доторкнешся…
Сценою, зображеною в тимапні, є Парусія, тобто другий прихід Христа, коли згідно Апокалісису будуть відділені праведні від проклятих. У центрі композиції – Ісус у Славі з ранами на руках і ногах від Розп’яття.
Божественність Ісуса символізують ангели, розміщені над головою Спасителя.
Оточують Ісуса євангелісти. Три євангелісти, зображені традиційно, кожен спираючись на свою символічну тварину. Однак Матвій спирається не на ангела, а на скриню. Можливо, це зроблено в якості згадки про те, що колись він був збирачем податків. Голова Євангеліста Матвія.
Євангеліста Іван.
Поруч дві великі групи душ блаженних.
Символи Страстей: Хрест, цвяхи, бичі тримають ангели.
У архівольті центрального тимпану – 24 старці Апокаліпсису (Об’явлення Івана Богослова (1,1-18)). Кожен із них тримає музичний інструмент, ніби готує концерт на честь Бога.
Музичні інструменти у старців зображені настільки добре, що їх дуже легко ідентифікувати. Це все місцеві галісійсько-кельтські музичні інструменти. Наприклад - Органіструм (Organistrum).
Ним звично грали двоє людей, один для того, щоб повернути ручку для поклону; інший для управління клавішами. Детально про інструменти можна подивитися і послухати тут - https://thefogwatch.com/instruments-portico-glory/,
Ще один цікавим фактом є те, що одним із інструментів, зображений в архівольті таким чином, що ним міг користуватися лише шульга (лівша).
Під скульптурою Ісуса розташована фігура апостола Якова Старшого.
Розташований у висоті, "найближчий до Христа" апостол тримає в одній руці філактерій із написом «Misit me Dominus» ( «Мене послав Бог»), а в другій руці тримає палицю тау-форми.
Капітель трохи вище голови Апостола зображає сцени спокус Христа . На трьох його сторонах, звернених до внутрішньої частини храму, моляться на колінах ангели.
Біля ніг святого розташовується ще одна капітель з фігурами Новозавітньої Трійці. По боках капітелі дві пари ангелів віддають шану Трійці.
Нижче - зображення дерева Єссея.
Згідно зі ще однією традицією, паломники проводили рукою між виїмками древа, і читали п'ять молитов. Усі вважали себе причетними до спільного дерева людського. Від дотиків людських долоню камінь на дереві почав витиратися, і утворився глибоке заглиблення.
Колона опирається на основу, де є фігура з бородою до грудей та дві голови левів. Фахівці губляться у різних версіях, хто тут зображений. Це може біти Ной, Самсон, Адам і навіть Гільгамеш.
З протилежної сторони колини (уже зі сторони храму_ розміщена фігура Майстра Матео. Майстер увінчаний біля свого творіння. Зверніть увагу – Матео стоїть на колінах. Ні перед ким із смертних ставати на коліна не годиться, а тим більше змушувати ставити на коліна когось… А от перед Богом (Дарувачем життя) стати на коліна не соромно, а навіть потрібно.
З фігурою майстра Матео пов’язані деякі звичаї. Місцеві студенти перед іспитами приходили в собор і торкалися головою до голови Матео. Вважалося, що так передадуться талант і удача, і іспит буде зданий. Традиція цю пізніше прийняли й паломники.
Праворуч від апостола Якова зображені апостоли, ліворуч-пророки. Фігури виконані тонко і виглядають дуже чуттєво. Їх жести, складки одягу, вирази облич викликають сумніви, що це фігури з каменю.
На правій колоні зліва направо розташовані фігури апостола Петра в одежі Папи Римського з ключами від раю; босого Павла, з відкритою книгою в руках; Якова Молодшого з посохом; і молодого святого Іоанна Богослова з книгою, який сидить на орлі.
На лівій колоні можна побачити фігури пророків зі Старого Завіту: Мойсей, Ісая з посохом, Єремія і Даниїл.
Примітно, що на обличчі Даниїла видно посмішку. За популярною в народі версією, вважають, що Даниїл посміхається, тому що перед ним стоїть статуя жінки з великими грудьми. Насправді пророк посміхається, тому що він сповіщає про прихід Господа.
«Знав, що входити туди треба через повен скульптур грот і що серед усіх постатей із рожевого граніту стоїть одна, яку б я побачив відразу. Поклавши долоню на долоню, якої немає. Це усміхнений Данієль, бо видається, що він своїм майже дурним сміхом розпочинає нові часи. Твір різьбяра Матео походить із XII століття, він далекий від архаїчної величності скульптур у Сілосі чи Мусаку, тут ідеться про щось інше: цей погляд, ця усмішка, вражаюче здивування, іронія, їх ми знаємо, це перехід від міфічного світу до психологічного Данієль належить уже до нас. Люди, які мусять щось придумати, кажуть, що він так усміхається, бо дивиться на Естер, яка стоїть навпроти. І справді, для такої усмішки слід було знайти пояснення через щось розпізнавальне, адже ця статуя вже не алегорія чогось іншого, а представляє саму себе. Вісімсот років тому хтось почав так сміятися й продовжує сміятися, та ще так, що й досі треба на це дивитися».
«Кружна дорога до Сантьяго» Сейс Ноотебоом
На жаль, далі з фотографіями зовсім тяжко. Тому буде, в основному, текст.
По обидва боки від центральної арки, між бічними арками, знаходяться по два ангела, які символізують іудейський народ (перший зліва), язичників (перший праворуч).
Бічні двері прикрашені також фігурами апостолів й пророків.
На арці правих дверей зображений Страшний Суд. Над аркою немає тимпана, а подвійний Архівольт розбитий на дві половини двома головами, облямованими консолями. Праворуч від цих голів зображене пекло, з фігурами монстрів, які терзають душі грішників. Зліва - небеса, де знаходяться душі обраних, і ангели з дітьми, які символізують врятовані душі.
На одвірку дверей знаходяться (по порядку) фігури апостолів святого Вартоломія і Томи, за якими слідують Марко, Лука та Іоанн. На лівому косяку розташовуються фігури апостолів Пилипа і Андрія, хоча ідентифікація останніх двох образів знаходиться під питанням.
На арці лівих дверей зображені сцена, на якый Хрситос спасаэ тих, праведникыв, якы жили до приходу Спасителя. У центрі першої арки - Господь Бог, що благословляє паломника і тримає в руках Закон Божий, праворуч від нього - голий Адам, Авраам з піднятим догори вказівним пальцем і Яків. Поруч з ними розташовуються ще дві фігури, які ймовірно, є Ноєм і Ісавом. Ліворуч від Бога розташовуються скульптури Єви, Мойсея, Аарона, царя Давида і Соломона. Як Адам, так і Єва зображені без корони, так як вони вже згрішили і втратили свою невинність.
На другому архівольті дванадцять невеликих фігур символізують дванадцять колін Ізраїлевих. На правому одвірку можна побачити фігури пророків Осія і Йоіла, а на лівому - Амоса і Авдія, хоча їх ідентифікація знаходиться під питанням. Ще лівіше йде фігура з посохом, яка, ймовірно, зображує святого Іова, а також фігури Юдифи і цариці Естер. Під статуєю Йоіла знаходиться колона з голубками, які клюють виноград, два кентавра, чотири воїна і два леви.
Чотири стовпа портика тримаються на масивному цоколі, прикрашеному декоративними зображеннями тварин: шість орлів, ведмідь, чотири леви, а також три людські голови з бородою. Деякі бачать в цих фігурах зображення демонів, які символізують гріх, роздавлений вагою слави (сам портик). Інші ж дають апокаліптичну інтерпретацію цих зображень: війни, голод і смерть (які представлені в образі звірів) можуть бути подолані завдяки людської мудрості (голови літніх чоловіків).
Далі буде :).
no subject
Думаю, из-за таких вот любителей потрогать ручками, как на фотографиях, портал и закрыли.
no subject
Пусть себе трогали бы. В т.ч. для этого и строилось. А мастер Маттео вот уж точно был бы рад :))).
no subject
А трогать фигурки за миллионы евро нищебродам не позволено))) Думаю, королю Филиппу VI откроют этот портал, да и папе Франциску - тоже. А мы перебьемся)))
no subject
А храм, я думаю, нужно рассматривать скорее не как музей, а как квартиру или даже общежитие. Даже если тьі и твои гости будут ходить по квартире в тапочках, все равно хлопотьі с интерьером будут :))
Сантьяго-де-Компостела (Santiago de Compostela). Портик Слави
no subject
no subject
no subject
Дякую!
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Learn more about LiveJournal Ratings in FAQ (https://www.dreamwidth.org/support/faqbrowse?faqid=303).
no subject
А Ви теж пройшли Каміно де Сантьяго? Який маршрут?
no subject
no subject
На Сантьяго 3 дні нормально, щоб не галопом по європам. Але в нас, насправді, тільки один повний день був. Я написала, куди пішла решта часу.