taras_palkov

На цей пост надихнула мене прочитана під час тепершньго Великого посту книжка "Cudowny Krucyfiks z Limpias". У ній розповідається про вражаючі події, що пов'язані з чудотворною скульптурою розіп’ятого Христа у парафіяльній церкві Лімпіаса, невеликого містечка на півночі Іспанії. 30 березня 1919 року люди, які зібралися тоді у церкві, вперше побачили диво Христа, який ожив на хресті... Ця книга — майже розповідь очевидця цих надзвичайних подій. Її автор, німецький аристократ, священнослужитель і богослов, барон Карл Август Йоганнес Евальд фон Кляйст, зібрав багато свідчень і розповідей людей, які пережили Чудо Живого Розп’яття з Лімпіасу.
Крім основного опису подій барон Кляйст ще детально описав саме Розп'яття й дійшов висновку, що створили його два майстри. Один із них, вирізьбив тулуб і кінцівки, які не завжди відповідають анатомічним пропорціям, інший створив високомистецьку голову Христа (друге фото під катом). Обидва автори Розп'яття невідомі. Але з-поміж кількох вірогідних кандидатів на авторство голови Христа, барон Кляйст вирізняє відомого іспанського скульптора XVII ст. Петро Ролдана. І дійсно, передивившись наявні в мережі інші роботи Ролдана, особливо скульпутру Христа з композиції "Покладення у гріб" (у пості під катом), можна дійти висновку, що саме йому належить авторство виконанні голови розіп'ятого Христа у Лімпіасі. Натомість, як стверджує барон Кляйст, дочка Ролдана ― Луїза, яка також була скульптуром, і не набагато гіршим за батька, могла виконати різьблення самого тіла Христа до згаданого Розп'яття.
Аналіз здійснений бароном привів мене й до інших видатних творів іспанської скульптури цього періоду, з чим і ділюся з вами у цьому пості. Фото в пості могло бути й більше, але, на жаль, не не до усіх виокремлених мною скульптур є фото доброї якості. Тому доведеться ще поїхати до Іспанії й усе перефотографувати :-))

( Read more... )

Перебуваючи в Португалії, я зрозумів, що Понте-де-Барка, Понте-да-Ліма і романський храм в Браваеші при всьому своєму бажанні в один день я не уміщу. Тому варіант автобусом (хоч і нічним) з Порту до Саламанки хоч з’явився несподівано, та видався мені досить привабливим. Тим більше, що про Саламанку я вже трохи знав, а сама вона мені здавалася якоюсь дуже екзотичною і на той момент недосяжною.

( Read more... )

Сьогоднішній мій пост присвячений ще двом цікавим містам Галісії – Оуренсе і Понтеведру, які чимось подібні, а чимось і різні. Щоправда, я одразу недооцінив їх розмір. З інформації, що я мав, вони ніби-то мали бути невеликими, а насправді виявились досить великими містами з таким же великим історичним центром. До того ж автовокзали їхні (як, до речі, і в Україні, а не типово в Італії) як правило, розміщувались на околиці. Тому «топати» від них в центр і назад займало багато часу. Лише від Сантьяго-де-К. до Оуренсе я приїхав швидкісним поїздом, а от щоб відправитись з Оуренсе до Понтеведри треба було шукати місцеву автостанцію, що зайняло чимало часу і я прибіг буквально за хвилину до відправки автобуса. Якби не встиг (автобуси тут ходять рідко), то треба було б відправлятись назад до Сантьяго-де-К.
Ще однією проблемою в поїздці стало незнання мови. Коли мене під дощем у перший день поїздки висадили посеред незнайомої темної вулиці, я згадав, що з іспанських слів я знаю лише «sі», а з португальських пам’ятаю лише «obrigada» :). Я вже не кажу про галего…

( Read more... )

Я трохи поквапився оголосити, що завершив свою розповідь про Сантьяго-де-Компостелу. Насправді залишилось розповісти ще про соборний музей. Вхід туди коштує усього лиш 2 євро - неспівмірна ціна у порівнянні з тим, що там можна побачити.

( Read more... )

«Дух зводить каміння, а не навпаки. …Там, де Дух не будує, - каміння німіє. Де Дух не живе, не діє. Не править – собори стають музеями, пам’ятками минувшини, краса, яких навіює сум, бо вона мертва. …Нас не порятує велич нашої історії та фінансові можливості; і те, й інше може перетворитися на сміття, в якому ми задихнемося. Коли не будує Дух – гроші будують безрезультатно. Тільки віра спроможна зберігати храми живими… Зрештою, охорона історичних пам’яток, наскільки б важливою і вартою подяки вона не була, не зможе зберегти храму. Це під силу лише Духові, який створив його».
Папа Бенедикт XVI «Нова пісня Господеві. Віра в Христа та Літургія у наш час».

( Read more... )

Сьогодні розповім про відвідане, але приховане через загадку в анонсі, невеличке галісійське містечко Нойя. Мало хто туди їде, бо, як правило, майже усі пілігрими з Сантьяго-де-Компостели поспішають до мису Фіністерре, звідки відкриваються чудові види на Атлантичний океан. А от Нойя, що розташована на узбережжі океану всього в 35 км від Сантьяго де Компостели, залишається ніби в стороні від основних туристичних маршрутів. Може краєвиди там і не такі вражаючі, як на мисі Фіністерре, зате там є варті уваги архітектурні пам’ятки. Насамперед, це розташована в середньовічному кварталі церква св. Мартина, чи як кажуть тут - св. Мартіньо, портал якої так чудово ідентифікувала liga_2014, а також прицвинтарна романська церква Санта-Марія-а-Нова. Пам’ятки ці зовсім не описані в livejournal, що, на мою думку, є несправедливим. Враховуючи високу мистецьку вартість пам’яток, відчуваю за собою обов’язок трохи про них розповісти.

( Read more... )