![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Каппадокія – 2. Церква св.Іоана в Гюльшехирі, Ухчісар

Церкви св. Іоана розташована на околиці і дещо вглиб від траси Гюльшехира, тож до неї треба було йти пішки від Ачиксараю 4 км. Пройшовши приблизно кілометр, мені пощастило впіймати попутку, водій якої відвіз мене до майже самого в’їзду до міста і показав напрям, у якому я мав рухатися далі.
Вид на увесь музейний комплекс.
Печерна церква св. Івана, як і Ачиксарай, нині перетворена в музей. Вхід платний – 10 турецьких лір.
Музейний працівник відчинив мені двері в церкву і пішов. Тож була можливість фотографувати на штативі, але я, на жаль, я нею не скористався :(. У той день я штатива не взяв, бо планував багато ходити пішки. Тож не хотілося з ним возитися і, тим більше, не було ніяких гарантій, що церква буде взагалі відкрита. Кажуть, що її взагалі планують закрити через відсутність відвідувачів... Тому і так добре, що я туди потрапив. Але тепер, переглядаючи і готуючи до цього посту фото, переконався, що штатив у той день дуже б знадобився… Через це для повноти уявлення змушений викласти і чужі фотографії з трьох різних джерел, про що будуть свідчити відповідні посилання.
Сама церква св. Іоана являє собою рідкісний приклад, двоповерхової чи дворівневої церкви.
Церква на першому поверсі з X ст., хрестово-купольна, одноапсидна. Зберігся розпис охрою по скальній породі (стилізовані тварини, символіка – «каппадокійський орнамент»).
Різні види хрестів в інтер'єрі.
В трикутнику, як я думав, скорпіон. Але інші пишуть, що кішка :-).
Верхня церква з розписами 1212 року створеними вже після того, як турки-сельджуки завоювали Каппадокію. Мабуть розписували церкву місцеві ченці, але тим не менше, це не применшує значення розписів. Тут є дуже цікаві сюжети.
Цервка св. Іоана являє собою єдиний відомий випадок в Каппадокії, коли одна церква будується над іншою. Замість того, щоб будувати іншу церкву біля або поруч із оригінальною хрестоподібною церквою, будівничі чомусь розмістили іншу церкву безпосередньо над нею. При цьму було зруйнувано оригінальний купол нижнього храму (круглий отвір перед апсидою) і створили нестійку підлогу, яка з часом обвалилася.
Верхня церква одноапсидна базиліка зі склепінчатою стелею. Апсида була відділена від наоса вже втраченими на сьогоднішній день боковими колонами.
Дарчий напис в апсиді згадує правлячого візантійського правителя Теодора I Ласкаріса (ΘΕΟΔΟΡΟΥ ΛΑΣΚΑΡΗ) і використовує візантійський календар (космічний рік 6720 = 1212 р. Н. Е.). Це, можливо, був православний звичай, або, можливо, підривна запорука вірності віддаленому грецькому правителю (хоча і тому, який в той час знаходився не в Костантинополі, а в вигнанні в Нікеї в 1204–1222 рр. Н. Е.). А не правителю сельджуків у Коньї.
Простора нава із склепінчастою бочкоподібною стелею створює велике художнє полотно, яке умовно можна поділити на три частини - хронологічний переказ про Страсті Христові (верхня смуга), Воскресіння (нижня смуга) й святих та дарувальників (ніші бічних стін ). Основні кольори розписів - жовтий, темно-червоний й чорний.
Тайна Вечеря, Поцілінок Юди
Фото Владіміра Шкондіна з
https://telegra.ph/Cerkov-Svyatogo-Ioanna--The-St-Jean-Church-04-12?fbclid=IwAR3_43oEQC6fSNNa28zhSKsQ1FrnVtf-2DY-mZ9kjXwmF1HeIG1Tza6uJ0o
На всіх зображеннях Ісус має просте, кругле обличчя зі стоїчним виразом. Фото Владіміра Шкондіна з
https://telegra.ph/Cerkov-Svyatogo-Ioanna--The-St-Jean-Church-04-12?fbclid=IwAR3_43oEQC6fSNNa28zhSKsQ1FrnVtf-2DY-mZ9kjXwmF1HeIG1Tza6uJ0o
Петро відрубує вухо Малху. Фото Владіміра Шкондіна з
https://telegra.ph/Cerkov-Svyatogo-Ioanna--The-St-Jean-Church-04-12?fbclid=IwAR3_43oEQC6fSNNa28zhSKsQ1FrnVtf-2DY-mZ9kjXwmF1HeIG1Tza6uJ0o
Нижче Успіння Пресвятої Богородиці. Фото Gerhard Huber з https://austria-forum.org/af/Geography/Asia/Turkey/Pictures/Cappadocia/Karsi_Kilise_3
Під аркою архангели Михаїл та Гавриїл охороняють вхід до святині.
На подвійній широкій арці на південній стіні Костянтин та Олена тримають Животворящий Хрест.
Мироносиці і Ангел біля порожнього гробу. Напис у сцні Воскресіння - Послання ап. Павла (1 Кор 15:55) - «О смерть, де твоя перемога? О смерть, де твоє жало?". Наступна сцена - Зішестя в Ад.
Стражники. Фото Владіміра Шкондіна з
https://telegra.ph/Cerkov-Svyatogo-Ioanna--The-St-Jean-Church-04-12?fbclid=IwAR3_43oEQC6fSNNa28zhSKsQ1FrnVtf-2DY-mZ9kjXwmF1HeIG1Tza6uJ0o
На південній стіні є сцена Неба / Раю (Ο ΠΑΡΑΔΙΣΙΣ), представлена у вигляді видатних фігур, що стоять в ряду. Троє чоловіків з сивим волоссям - це патріархи Авраам, Ісаак та Яків. Кожен з них тримає в пазусі дванадцять голів (душі Церкви). Діва Марія стоїть у центрі сцени з піднятими руками та пальмовою гілкою. Справа від неї оголений чоловік, що тримає хрест. Це не Іван Хреститель, а добрий Розбійник, якому Ісус обіцяв рай.
Нижче - три отрока в печері вогняній, згідно видіння пророка Даниїла.
Фото Алєксєя Смірнова з https://dorogimira.livejournal.com/15392.html
На західній (задній) стіні зображені Пекло та Страшний Суд, відокремлені великим обрамленим вікном. Ці картини належать до чи не найбільш складних іконографічних сцен в усій Каппадокії.
Фото Gerhard Huber з https://austria-forum.org/af/Geography/Asia/Turkey/Pictures/Cappadocia/Karsi_Kilise
У сцені Пекла зліва представлені всі Божі вороги - демони, дракон, антихрист і фальшивий пророк. Художник використовує кігтячі ноги, спотворені обличчя та оголені тіла, щоб зобразити злі сили. Вкрай ліворуч Ангел Вигнання використовує свою сферу для просування групи єврейських первосвящеників (грецькі, APXIERI ) далі до злих сил. Праворуч від них Сатана - велика біла фігура з потворним обличчям і тонкими крилами. На відміну від архангелів у царському вбранні, Сатана є голим - символ його духовної поразки. Він тягне трьох юдейських першосвящеників за білу бороду.
Великий жовтий «Дракон моря» має риб’ячу луску, голову лева, кігті орла та жахливий хвіст. Його відкритий рот когось ковтає. Напис на його шиї – продовжує анти юдейський : "Приходьте до ями, друзі мої!" У Об'явленні 12-13 цей дракон перемагається Ісусом, а потім приєднуються ще два звірі, намальовані тут як дві фігури на його спині.
Велика біла оголена фігура з розпущеним волоссям є антихристом, супротивником Бога та його народу. Його права рука використовує змію як привід для управління драконом, тоді як ліва рука перетягує велику червону фігуру («єврея») за допомогою плетеної мотузки. Маленька червона людина на драконі - це, мабуть, фальшивий пророк, який змушує людей поклонятися першому звіру (проти Христа).
Два кола на вершині сцени втілюють характеристики пекла - «нескінченний вогонь» (червоне коло зліва) та «темряву пекла» (праворуч, під хвостом дракона). Кожен містить душі грішників, представлених зіпсованими обличчями, стиснутими разом. Внизу праворуч змії повзуть серед голів душ у «ямі» (ΠΗΣΑ).
Страшний суд займає праву сторону. Архангел Михаїл З серйозним обличчям і розкритими крилами він тримає жезл і ваги.
У верхньому реєстрі дві великі фігури на коні - свв. Теодор Стратилат та Юрій Змієборець, які вбивають двох змій з головою дракона. Демонічні істоти пов'язані вузлами - символом їхньої поразки на хресті, коли Ісус зробив їх безсилими.
Тут Юрій Змієборець.
Фото Владіміра Шкондіна з
https://telegra.ph/Cerkov-Svyatogo-Ioanna--The-St-Jean-Church-04-12?fbclid=IwAR3_43oEQC6fSNNa28zhSKsQ1FrnVtf-2DY-mZ9kjXwmF1HeIG1Tza6uJ0o
Зняття з хреста.
Велика арка на протилежному боці – не ідентифікований Святий на білому коні.
Уздовж середини склепіння смуга переплетених кілець обрамляє бюсти семи старозавітних пророків - Давида, Соломона, Єлисея, Еноха, Ісаї, Єзекіїля та Іллі. Вони представляють Старозавітне Писання, які передбачали прихід Ісуса- Месії. Більшість пророків виглядають як старійшини з білим волоссям. Блакитний фон групи має білі квіткові мотиви між кільцями.
Фото Gerhard Huber з https://austria-forum.org/af/Geography/Asia/Turkey/Pictures/Cappadocia/Karsi_Kilise
Після оглядин церкви повернувся на трасу, сів у долмуш, який довіз мене до Невшехіра. Там чекав на автобус в Юргюп, але швидше приїхала маршрутка в Гореме, тож я сів на неї, щоб по дорозі до Гореме висісти в Ухчисарі. Хто ж тоді знав, що в Ургюп буде взагалі останньою точкою в моїх мандрівках по Каппадокії.
Ухчисар - невеличке мальовниче селище за 4 км від Гореме. Ухчисар у перекладі з турецької мови, означає «три фортеці».
У центрі селища височіє 60-метрова скеля, Її видно з багатьох точок Каппадокії. яку стали використовувати як фортеця можливо ще в період хетського царства (бл. 1800-1180 до н. Е.). Фортеця ця була включена в ланцюжок системи оповіщення з іншими подібними калє.
Всередині фортеця вся прорізана численними тунелями та приміщеннями, тому зовні фортеця виглядає як величезний шматок сиру.
У XV ст. в фортеці проживало близько 3000 осіб. Через ерозії скельної породи велика частина давньої скелі-фортеці нині закрита для відвідування.
Ліворуч ще якесь скельне нагромадження з кафе на терасі. Там я, трохи відпочивши в шезлонзі, випив чаю.
Є там і церква, але зовсім маленька і без розписів.
А на півдорозі між двома скелями (основною і тією, що з кафе) руїни мурованої церкви. Не сумніваюсь, що до початку 20 ст. в Ухчисарі проживало дуже багато греків.
Спустився ще трохи вниз у долину, щоб зробити інші цікаві знімки.
Підозрюю, що це чудове крісло у тіні з видом на оточуючі скелі, як правило, зайняте. Але ж не у часи пандеії :-).
У підніжжя панує дух торгівлі.
Дітям можна прокататися на поні, а дорослим на верблюдах.
Варто обійти скелю навколо і намилуватися оточуючими видами.
Все ж кращі види відкриваються з вершини. Вхід туди платний.
І стежка спочатку проходить по підземному, точніше, внутрішньоскельному місту.
Підніматися і спускатися потрібно досить крутими сходами.
Вид на вершину.
Будинки на ближньому плані - старий Учхисар (Текелі), вдалині - вулкан Ерджияс.
З проилежного боку - вид на "новий" Ухтісар й інші вулкани.
Можна також оцінити усю різнокольорвість навколишніх ландшафтів.
У другій половині дня в той день ще було багато цікавого, але про це згодом. Дякую за увагу!