![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Рано чи пізно усьому приходить кінець. Так і сьогодні закінчується моя розповідь про Каппадокію. Залишилось лиш розповісти про свій останній день перебування у цій мальовничій місцевості.
( Read more... )
Рано чи пізно усьому приходить кінець. Так і сьогодні закінчується моя розповідь про Каппадокію. Залишилось лиш розповісти про свій останній день перебування у цій мальовничій місцевості.
( Read more... )
Каппадокія – 9. Долина Ихлара
Apr. 20th, 2021 08:56 pm
В минулому пості про Каппадокію я лише розпочав свою розповідь про долину Ихлари, описавши церкву Агачалти. Сьогодні ж розповім про інші головні пам’ятки долини.
Якщо від церкви Агачалти далі повернути праворуч, то вийдемо до двох церков. Одна із них - Purenli seki kilise, або «Терасна».
( Read more... )
Сьогодні перемістимося трохи в інший регіон Каппадокії, тому на фото побачимо дещо інші ландшафти порівняно з тими, які я показував у попередніх постах.
Від Гйореме всі зазначені нижче об’єкти розташовані досить далеко. За один день їх громадським траспортом не охопиш, тому в той день, як, до речі, і в наступний (а вони були вже останніми в Каппадокії), я переміщувався виключно на таксі, що дало змогу багато чого цікавого побачити і, при цьому, заощадити як фізичні, так і моральні сили. А щодо матеріальних витрат, то не тільки ці, але взагалі усі мої поїздки в Каппадокії не перевищили суми польоту на повітряній кулі. Останнє, як на мене, доволі сумнівне задоволення. Чи, принаймні, не моє.
( Read more... )
Останній пост про Каппадокію я закінчив оглядом печерної церкви Ель-Назар (https://taras-palkov.livejournal.com/51701.html.). А буквально в сотні метрів від неї знаходиться ще одна печерна церква – Сакли (Прихована). Назва не випадкова, бо знайти її дуже непросто. Навіть маючи такі вказівки, як на наступних під катом двох фото Сєргєя Шихачєвского, до поїздки я не міг зорієнтуватися де саме ця церква знаходиться. До того ж, ситуацію з місцезнаходженням Сакли Кілісе дуже заплутують фото з усіляких там тріпадвайзорів та інших інтернет-джерел, де можна побачити зовсім не те, що є насправді. Зате тепер (заднім числом) розумію, як чітко Шихачєвскій усе позначив. І може ще комусь ці фото пригодяться. Хоч знайти церкву – це ще не все. Головне – туди потрапити, бо зазвичай вона зачинена. Мені ж, як я вже писав раніше, дуже пощастило. Тому далі будуть фото чудових фресок в інтер’єрі, які відносно добре збереглися завдяки тому, що церква прихована від сторонніх вандальських очей і рук.
( Read more... )
Наступний свій день у Туреччині я розпочав із відвідин долини Пашабаѓ (Paşabağ) – однієї з найкрасивіших долин Каппадокії. Туди від Ґйореме треба їхати маршруткою до Чавушина, а далі – ще кілька кілометрів йти пішки. Я ж вирішив не «вимотувати» себе, як напередодні й поїхав туди на таксі. Причому, розрахунок мій був подвійним: намовити таксиста (не безкоштовно, звичайно ж) на те, щоб він розізнав (Гйореме, все ж таки, не місто, а село, де один одного знає) чи можна якось все-таки потрапити в закриті для відвідувачів церкви Ель-Назар і Сакли. І, на щастя, мої старання дали результат. Але спершу про Пашабаѓ.
( Read more... )
Довго я відкладав, та врешті прийшов час описати найскладніші години своєї поїздки до Каппадокії. Та почну свій пост із двох книг, що мають безпосереднє відношення до моєї останньої поїздки в Туреччину. На жаль, довідався я про них вже по приїзді туди. Тепер же буду надолужувати – одна із них є вже у мене на руках. Це «Подорожні нотатки» відомого вірменського мандрівника Симеона Лехаци (1584 – 1639), якого називають вірменським Марко Поло.
( Read more... )
В минулого пості про Каппадокію я розпочав вже розповідати про Музей під відкритим небом Гйореме показавши фрески каплиці св. Василія. Сьогодні ж покажу усі інші печерні церкви й каплиці музею. При цьому буду користуватись як своїми зробленими нишком фото (нагадую у печерних церквах музею строга заборона на фото і відеозйомку), так і усіма можливими якісними фото з мережі. І спочатку, щоб читачам було легко орієнтуватися, покажу мапу з усіма церквами.
( Read more... )
Церкви св. Іоана розташована на околиці і дещо вглиб від траси Гюльшехира, тож до неї треба було йти пішки від Ачиксараю 4 км. Пройшовши приблизно кілометр, мені пощастило впіймати попутку, водій якої відвіз мене до майже самого в’їзду до міста і показав напрям, у якому я мав рухатися далі.
( Read more... )
Оглянувши місто Кейсарі у перший день мого перебування в Туреччині, я переїхав до неофіційної столиці Каппадокії – містечка Ѓйореме (Ѓореме, Ѓереме). Турецькою – Göreme. Там поселився в готель і мав ще трішки часу до вечора на ознайомлення з місцем, в якому планував провести наступні 6 днів.
( Read more... )
Не фрески скельних церков, а саме польоти на повітряних кулях з оглядом фантастичних ландшафтів приваблюють сотні тисяч туристів з усього світу в Каппадокію. Проте, через епідеміолологічну ситуацію в світі повітряних куль тут зараз не побачиш. Певною компенсацією любителям активного відпочинку в цій місцевості можуть послужити хіба прогулянки на конях чи катання на квадроциклах.
Якщо ж порівнювати подорож в час COVID-19 зі звичною, то тут є свої плюси: відсутність натовпів і черг у касах, дешо нижчі ціни в готелях, ресторанах і таксі. Але є й мінуси: не всі музеї й церкви відкриті, особливо у Стамбулі. Ну і головну оцінку, звісно, можна буде поставити лише після проходження вимушеної самоізоляції. От сиджу зараз і кашляю (я серйозно). Як далі буде – не знаю…
( Read more... )
