![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Рано чи пізно усьому приходить кінець. Так і сьогодні закінчується моя розповідь про Каппадокію. Залишилось лиш розповісти про свій останній день перебування у цій мальовничій місцевості.
( Read more... )
Рано чи пізно усьому приходить кінець. Так і сьогодні закінчується моя розповідь про Каппадокію. Залишилось лиш розповісти про свій останній день перебування у цій мальовничій місцевості.
( Read more... )
Каппадокія – 9. Долина Ихлара
Apr. 20th, 2021 08:56 pm
В минулому пості про Каппадокію я лише розпочав свою розповідь про долину Ихлари, описавши церкву Агачалти. Сьогодні ж розповім про інші головні пам’ятки долини.
Якщо від церкви Агачалти далі повернути праворуч, то вийдемо до двох церков. Одна із них - Purenli seki kilise, або «Терасна».
( Read more... )
Сьогодні перемістимося трохи в інший регіон Каппадокії, тому на фото побачимо дещо інші ландшафти порівняно з тими, які я показував у попередніх постах.
Від Гйореме всі зазначені нижче об’єкти розташовані досить далеко. За один день їх громадським траспортом не охопиш, тому в той день, як, до речі, і в наступний (а вони були вже останніми в Каппадокії), я переміщувався виключно на таксі, що дало змогу багато чого цікавого побачити і, при цьому, заощадити як фізичні, так і моральні сили. А щодо матеріальних витрат, то не тільки ці, але взагалі усі мої поїздки в Каппадокії не перевищили суми польоту на повітряній кулі. Останнє, як на мене, доволі сумнівне задоволення. Чи, принаймні, не моє.
( Read more... )
Останній пост про Каппадокію я закінчив оглядом печерної церкви Ель-Назар (https://taras-palkov.livejournal.com/51701.html.). А буквально в сотні метрів від неї знаходиться ще одна печерна церква – Сакли (Прихована). Назва не випадкова, бо знайти її дуже непросто. Навіть маючи такі вказівки, як на наступних під катом двох фото Сєргєя Шихачєвского, до поїздки я не міг зорієнтуватися де саме ця церква знаходиться. До того ж, ситуацію з місцезнаходженням Сакли Кілісе дуже заплутують фото з усіляких там тріпадвайзорів та інших інтернет-джерел, де можна побачити зовсім не те, що є насправді. Зате тепер (заднім числом) розумію, як чітко Шихачєвскій усе позначив. І може ще комусь ці фото пригодяться. Хоч знайти церкву – це ще не все. Головне – туди потрапити, бо зазвичай вона зачинена. Мені ж, як я вже писав раніше, дуже пощастило. Тому далі будуть фото чудових фресок в інтер’єрі, які відносно добре збереглися завдяки тому, що церква прихована від сторонніх вандальських очей і рук.
( Read more... )
Наступний свій день у Туреччині я розпочав із відвідин долини Пашабаѓ (Paşabağ) – однієї з найкрасивіших долин Каппадокії. Туди від Ґйореме треба їхати маршруткою до Чавушина, а далі – ще кілька кілометрів йти пішки. Я ж вирішив не «вимотувати» себе, як напередодні й поїхав туди на таксі. Причому, розрахунок мій був подвійним: намовити таксиста (не безкоштовно, звичайно ж) на те, щоб він розізнав (Гйореме, все ж таки, не місто, а село, де один одного знає) чи можна якось все-таки потрапити в закриті для відвідувачів церкви Ель-Назар і Сакли. І, на щастя, мої старання дали результат. Але спершу про Пашабаѓ.
( Read more... )
Довго я відкладав, та врешті прийшов час описати найскладніші години своєї поїздки до Каппадокії. Та почну свій пост із двох книг, що мають безпосереднє відношення до моєї останньої поїздки в Туреччину. На жаль, довідався я про них вже по приїзді туди. Тепер же буду надолужувати – одна із них є вже у мене на руках. Це «Подорожні нотатки» відомого вірменського мандрівника Симеона Лехаци (1584 – 1639), якого називають вірменським Марко Поло.
( Read more... )
В минулого пості про Каппадокію я розпочав вже розповідати про Музей під відкритим небом Гйореме показавши фрески каплиці св. Василія. Сьогодні ж покажу усі інші печерні церкви й каплиці музею. При цьому буду користуватись як своїми зробленими нишком фото (нагадую у печерних церквах музею строга заборона на фото і відеозйомку), так і усіма можливими якісними фото з мережі. І спочатку, щоб читачам було легко орієнтуватися, покажу мапу з усіма церквами.
( Read more... )
Продовжу розповідь про мій другий день подорожі по Каппадокії. Після оглядин монастирського комплексу Ачикасараю, церкви св. Іона в Гюльшехирі й Ухчисара мав в намірі після обіду ще оглянути Ургюп й Ортахісар. Плани, планами, але коронавірус й тут вніс свої корективи. Кількість маршруток через пандемію різко скоротилася й через це довелося чекати цілу годину, а коли долмуш приїхав, то людей у нього набралося стільки, що не було місця навіть де стати, не говорячи вже про якусь соціальну дистанцію. Багато часу було втрачено намарно, і невідомо було, які ускладнення чекають мене в далі, то ж я вирішив вже в Ургюп не їхати, а обмежитися лише Ортахісаром.
( Read more... )
Церкви св. Іоана розташована на околиці і дещо вглиб від траси Гюльшехира, тож до неї треба було йти пішки від Ачиксараю 4 км. Пройшовши приблизно кілометр, мені пощастило впіймати попутку, водій якої відвіз мене до майже самого в’їзду до міста і показав напрям, у якому я мав рухатися далі.
( Read more... )
Оглянувши місто Кейсарі у перший день мого перебування в Туреччині, я переїхав до неофіційної столиці Каппадокії – містечка Ѓйореме (Ѓореме, Ѓереме). Турецькою – Göreme. Там поселився в готель і мав ще трішки часу до вечора на ознайомлення з місцем, в якому планував провести наступні 6 днів.
( Read more... )
Стамбул (Istanbul). День ІІ
Oct. 13th, 2020 07:07 pm
Перед тим, як розповісти про 2-ий день свого перебування в Стамбулі, хочу спершу висвітлити літературні джерела, які допомогли мені в підготовці до подорожі і в написанні постів. Їх, якщо не рахувати допоміжних, не так уже й багато. Отже, це не раз вже мною цитована «Історія Туреччини» Агатангела Кримського, «Історія Візантії» Георга Острогорського, художні твори лауреата Нобелівської премії з літератури Орхана Памука, прочитана вже по приїзді книга «Падение Константинополя» Стівена Рансимена, а також «В поисках Константинополя. Путеводитель по византийскому Стамбулу и окрестностям» Сергея А. Иванова. Останню я, на жаль, прочитав лише вибірково, і то, здебільшого, в автобусі по дорозі до Стамбула та в готелі. І це попри те, що у мене була неодноразова нагода її прочитати –свого часу я був на презентації автором цієї книги у Львові, але все відкладав її і відкладав, бо в Стамбул, як мені здавалося, я не збирався….
( Read more... )
Стамбул (Istanbul). День І. Частина 2
Sep. 21st, 2020 05:18 pm
Від Собору святої Софії на схід пролягає головна площа Стамбула, що носить назву Султанахмет (Майдан Султанахмет). Складається вона з двох частин: площі між Айя-Софією і Блакитною мечеттю та безпосередньо площі колишнього Іподрому. Султанахмет (а особливо перша її частина) мені надзвичайно подобається. Я би навіть сказав, що Майдан Султанахмет – одна з найкращих площ у Європі (мова ж про європейську частину Стамбула зараз йде). Фото нижче наочно демонструють її красу.
( Read more... )
Стамбул (Istanbul). День І. Частина 1
Sep. 7th, 2020 01:42 pm
Перші місце, яке я відвідав одразу в Стамбулі, було Топкапи. Не тому, що воно цікавило мене найбільше, – просто це був понеділок, а у вівторок Топкапи закрите для відвідувачів. До того ж, відвідувати такі знакові місця краще з самого ранку, навіть під час пандемії.
( Read more... )
Стамбул (Istanbul). Археологічний музей
Aug. 31st, 2020 04:24 pm
На мій погляд Археологічний музей разом з Собором Святої Софії, Церквою Хора, Цистерною Базилікою, Кріпосними стінами Константинополя входить в ТОП-5 місць, які є обов'язковими для відвідання в Стамбулі. Був я в Археологічному музеї 23 роки тому. Завітав я до нього і цього разу. Щоправда, часу у мене було зовсім обмаль. Через пандемію коронавірусу музей відкрився не як звично о 9.00, а лише в 10.00. Оскільки це був мій останній день перебування у Туреччині, то після обіду на мене чекав літак. Відтак, на відвідини музею я мав лише годину. Це, звичайно, дуже мало. До того ж, на самому вході до музею остаточно поламався мій основний об'єктивний і всі кадри довелось робити ширококутником. Це не завжи було зручно і якісно. Тому відразу перепрошую за якість фото. Тож розпочнемо :).
( Read more... )
Кайсері (Kayseri)
Aug. 22nd, 2020 01:18 pm
Кайсері — місто в Центральній Анатолії, розташоване біля підніжжя вулкана Ерджіяс. Спершу відоме як Мазака, в 17-18 рр. від Р.Х. воно була перейменоване на честь імператора Тіберія в Кесарію. Як частина Візантійської імперії, Кейсарія Кападокійська була центром поширення християнства. Засновик східного монашества і єпископ Кесарії Василій Великий у 370-379 рр. створив тут знамениту Васіліаду - церковний центр, що включав церкву, дитячий будинок, будинки для людей похилого віку та лікарню з лепрозорієм. Від цього центру, донині не залишилося нічого, крім самої згадки. Така сам доля спіткала і переважну більшість місцевих церков. Єдина збережена донині церква в стінах Старого міста це вірменський храм (не діючий) Сурб Аствацацин (Святої Богородиці), що був споруджений й в 19 ст.
В 1080 р. місто було завойовано турками-сельджуками і Кейсарія вважалася другою столицею їхньої держави - Румского султанату. Відтак тут було збудовано багато архітектурних пам’яток, більшість з яких дійшла до наших днів. З ними переважно і познайомимося сьогодні.
( Read more... )
Наконец, исполнилось пламенное желание моего сердца! Я был в храме Святой Софии, был и молился внутренно, с чувством сердечного умиления, хотя должен был не обнаруживать своих чувств и прикрывать их внешним восторгом, какой невольно возбуждает в каждом красота здания и к которому привыкли турки. Но не без крестного знамения взошел я в тот храм, где предки наши впервые уверовали в Распятого на кресте; из глубины души возсылал я тайныя хвалы благодарения Господу, давшему нам познать его, во храме Божественной его Премудрости, и просветившему ею все необъятное отечество наше. Мне хотелось плакать, и от радости о минувшем и от скорби о настоящем; мне страшно было вступить в заветную внутренность святилища; сердце мое боролось между церковью и мечетью, и родственное одолело: — я взошел в Святую Софию, как бы Христианскую, и хотел только помышлять о Святой Софии!
А.Н.Муравьев о храме Святой Софии в Царьграде.
( Read more... )
Не фрески скельних церков, а саме польоти на повітряних кулях з оглядом фантастичних ландшафтів приваблюють сотні тисяч туристів з усього світу в Каппадокію. Проте, через епідеміолологічну ситуацію в світі повітряних куль тут зараз не побачиш. Певною компенсацією любителям активного відпочинку в цій місцевості можуть послужити хіба прогулянки на конях чи катання на квадроциклах.
Якщо ж порівнювати подорож в час COVID-19 зі звичною, то тут є свої плюси: відсутність натовпів і черг у касах, дешо нижчі ціни в готелях, ресторанах і таксі. Але є й мінуси: не всі музеї й церкви відкриті, особливо у Стамбулі. Ну і головну оцінку, звісно, можна буде поставити лише після проходження вимушеної самоізоляції. От сиджу зараз і кашляю (я серйозно). Як далі буде – не знаю…
( Read more... )
