taras_palkov (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
taras_palkov) wrote2021-01-23 06:34 pm
taras_palkov) wrote2021-01-23 06:34 pm
Entry tags:
Духовне життя в час коронавірусу ― 1
У сьогоднішньому пості вирішив я написати про свої духовні споглядання (контемпляції) в час коронавірусу. Багато що із плином часу забувається, тож бачу, що варто важливі моменти життя занотувати, адже ті речі які зараз відбуваються з нами, є по суті, унікальними. Навіть попри те, що пандемії людство вже неодноразово переживало, та й то такі, що сьогоднішній до минулих, як то кажуть, «як звідси до неба».
Для прикладу: «Чорна чума» забрала життя приблизно від 1/3 до ½ мешканців міст і містечок Італії. Сталося би щось подібне зараз, людство, на мою думку, з такою бідою (при усіх своїх науково-технічних досягненнях) справилося би значно гірше. Бо ж головна проблема не в можливостях, а в головах людей (це ще проф. Прєображенскій підмітив). Як казав ще задовго до пандемії, Зиѓмунт Бауман, «людство тепер ще ніколи в своїй історії не було таким захищеним і разом з тим таким переляканим перед різними викликами сучасності, як то тероризм, кримінал, хвороби і т.п.» (цитата приблизна, по пам'яті). Бо про смерть сучасна людина старається не думати й усіляко від неї відгороджується, а коли стикається з масовими випадками смерті близьких оточуючих (все ж таки смерть в далекій Африці сприймається якось інакше), то людині без справжньої віри буквально «рве дах» - вона усвідомлює усю свою безпомічність і… шукає усіх можливих способів захиститися. А мала би окрім захису (бо і він таки потрібен), уповати у першу чергу на Бога, Його просити милості і перепрошувати за гріхи. Бо що таке «Криза», як не «Суд» [Божий]. Саме так цей термін із грецької перекладається. Як вчить нас Євангеліє і уся патристика: всі ми проходимці на цій землі, рано чи пізно умремо. Коронавірус, не коронівурус, а завдання одне: постійна боротьба з гріхом, щоб очиститися й наблизитися до Бога та перебувати в Його опіці. А жити тобі чи ні, на все воля Божа. І якби ти не забезпечувався, усіх обминав, скупив кисневі маски, вакцини і сироватки, буде на то воля Божа – помреш, якби ти, «бідний Йорік», не трясся над своїм мерзенним тілом. І ніякі мільйони не допоможуть. Головне ж Життя Вічне (читай притчу про багача і Лазаря) і про це треба роздумувати і над цим працювати, щоб ту нагороду на Небесах вже отримати.
А розпочалось все з уведеного 12 березня минулого року загальноукраїнського карантину.
Нам тоді дуже пощастило – ми саме встигли повернутися з відпочинку в Єгипті. І беручи до уваги, що дві недільні літургії я на морі пропустив, то попри карантин, відразу мав намір себе «реабілітувати». Бажаючих же відвідати церкви в той час було дуже мало. Люди, черпаючи інформацію з ЗМІ, були дуже переляканими. Це вже тепер усі чи майже усі «розслабилися»). А тоді на 2 мільйонне населення Львова і області припадало усього лиш 5 інфікованих, але проте усе місто в березні і квітні було як «вимерле». Меса в костелах відправлялася при зачинених дверях, а церкви можна було відвідувати лише дотримуючись певних карантинних правил. При цьому (трохи забігаючи вперед) всіляко заохочувалося т.зв. духовне причастя, свячення пасок через телебачення й інтернет і т.п. На щастя на державних і деяких приватних телеканалах у неділю та на великі церковні свята транслювалися багатогодинні (від ранку до обіду) трансляції Літургій із храмів усіх основних конфесій: ПЦУ, УПЦ МП, УГКЦ та УРКЦ. Оглядаючись назад можу сказати, що кращі «казання» були у римо-католиків: чіткі, конкретні, недовгі й разом з тим змістовні та «до серця». Ефективність роботи вона і в духовній сфері має значення :).
Що ж до загрози інфікування, то зі моєї сторони як людини, з медичною освітою, легковажності щодо себе й ближніх (усіх оточуючих) не було. Я не якийсь там супермен, боюся як усі - тому кількість виходів в магазин і користування громадським транспортом було максимально обмежена. І головне, що боюся не так навіть за себе, як за дітей, батьків, дружину. Але разом з тим було усвідомлення того, що моїм обов’язком, як християнина, є присутність на реальній, а не на віртуальній (попри усю істерію в тих же ЗМІ) Службі Божій, щоб дякувати і славити Бога. Бо хто ж, як не я?
Отже, в першу неділю зранку по приїзді попрямував до найбільшого й найбільшого храму Львова - свв. Петра і Павла і прихожан там виявилося дуже мало - приблизно 10 осіб. Притому чоловіків, що незвично, було майже порівну з жінками. І така нетипова «гендерна рівність» на богослужіннях, спостерігалася ще довго, аж поки в багатьох минув страх (сталося це десь приблизно після Паски).
А перша оглянута по телебаченню Літургія й перша «коронавірусна» проповідь пастиря моєї церкви глибоко мене вразила і дуже розчарувала. От вона - 22.03.2020 Божественна Літургія УГКЦ, Патріаршій собор Воскресіння Христового. Блаженніший Святослав - https://www.youtube.com/watch?v=xoHqK1KDdOs&feature=share&fbclid=IwAR11ow4BYwKd5VBbrVtfqzXqxWBWzu58M4Yw454JrzT8AnAq9JLROHUNwSg
Проповідь розпочинається з 46 хв.
Подяка тим вірним, що залишились удома біля телевізора разюче відрізнялася від того, що можна було почути в той день на Євангелії (це ж була Хрестопоклонна неділя!). Ну добре, з натяжкою, але ще якось з тим можна погодитись. Розуміємо ж: щоб не заразити себе й не наражати на небезпеку інших. Але ж якщо Ви, Ваше Святосте, дякуєте відсутнім, то подякуйте й також тим кільком, які попри все прийшли сьогодні (ледь не написав до Вас) у храм. Як вони мали почувати себе, коли дякували іншим, а їх ніби не помічали? Добре ще, що не запитали, що вони тут взагалі роблять, бо ж гіпотетично можете тут нас усіх позаражувати… Притому це в костелах священик може правити Службу Божу сам, а в Східній Церкві Літургія без вірних, за усіма правилами, Літургією вважатися не може.
Як продемонстрували подальші події, папа Франциск подав ще більше приводів для розчарування. Але не хочу зараз детально про це писати (хіба що пізніше). Зараз же лише дам тут посилання з промовистою назвою: «Де та відвага, та Церква, яка йде до людей?».
Ks. Jochemczyk ostro o papieżu Franciszku: Gdzie ta odwaga, ten Kościół, który wychodzi do ludzi?
Така «літеплість» з боку церковних ієрархів, за яких вірні чи не у першу чергу моляться на усіх літургіях, паству, на мій погляд, лише ще більше дезорієнтувала. Мені, як і, думаю, багатьом вірним, в тій нетиповій для них ситуації хотілося почути більше роз’ясненння того зла, що з людьми тоді, особливо в Італій й Іспанії, сталася. Про необхідність покаяння і духовного відродження. Великий же піст все таки))). Папа ж натомість, як води в рот набрав.
Проповіді священиків на літургіях в Храмі Пресвятої Євхаристії (яку я переважно відвідував в час Великого Посту), в той же час, були доволі промовистими. Та мені цього було мало і я шукав ще на інтернет-ресурсах. І от «голос вопіющого в пустелі» прийшов не від українців (які були доволі обережними, що в цілому засуджувати не маю права), а від наших сусідів - поляків.
Так справжнім відкриттям для мене стало ім’я польського священика з Великої Британії Пьотра Ѓласа (Piotr Glas), якого я прослухав в ютубі багато і багато разів.
О.Пьотр Ѓлас є дуже відомим реколекціоністом, проповіді та конференції, якого збирають тисячі людей «наживо», а перегляди в ютубі – сотні тисяч, а подекуди й мільйони відвідувачів. Для прикладу наведу виступ, який на даний момент, вже подивилося 1 858 126 осіб - Co szatan mówi na egzorcyzmach - ks. Piotr Glas, egzorcysta, cz. 1. Сама тема доволі цікава, можливо ще й звідси такий інтерес.
кс. Пьотр Ѓлас також відомий великою пошаною до Богородиці. Звідси доречним, на мій погляд, навести ще одне посилання – реколекцію, яку отець виголосив у Ченстохові, на Ясній Горі і яка, в значній мірі пояснює «де ми і що нам робити» - «Maryja schronieniem i orężem w walce z królestwem ciemności». Część 1/13 .
Другим дуже цінним проповідником став для мене – салезіанець кс. Домінік Хмелевський (Dominik Chmielewski).
Цікаво, що о. Домінік не просто монах, а володар ще й третього майстер-класу з карате. Впродовж багатьох років він тренувався карате та займався медитацією дзен , аж поки не досяг такого рівня, що почав почувати себе як тигр, тобто бути готовим був в протистоянні або самому загинути або убити людину. І тоді зрозумів, що зайшов занадто далеко… Зрештою з ним сталася чудесна пригода в Меджугор’є, внаслідок після якої він повернувся у лоно Церкви і прийняв сан священика.
Подаю тут два чудових фрагменти реколекцій актуальних щодо теми відвідування храмів у часи короновірусу.
Перший із промовистою назвою: «Коронуй Ісуса, а не коронавірус».
Ks. Dominik Chmielewski - KORONUJ JEZUSA A NIE WIRUSA
Друге посилання присвячене Богородиці і Євхаристії, які згідно містичному баченню засновника конгрегації салезіянів – о. Боско є тими двома речами, які здатні спасти Церкву від сьогоднішніх загроз.
Ks. Dominik Chmielewski - EUCHARYSTIA I MARYJA kontra koronawirus
А якщо знайдуться такі, що захочуть оглянути реколекції, але погано розуміють польську, то тут в пригоді зможе стати третє відео, яке здатне захопити одини лише емоціями, тій відданості о. Домініка, що яскраво свідчить про його любов до Бога і молоді. Порахуйте лише скільки разів в ході ре колекції о.Домінік ставав на коліна… Мені так видається, що якби в церкві було хоча б 2% таких священиків, то можна би було тоді цілі гори звернути :).
Ks. Dominik Chmielewski SDB - Jak dobrze spowiadać się?
Konferencja o spowiedzi i rachunku sumienia wygłoszona podczas spotkania
Що б закінчити з поляками), наведу тут ще приклад людини не священищого чи монашого стану, а людини світської – журналіста Ґжеґожа Ґурни (Grzegorz Górny).
Зовсім недавно я довідався, що цей журналіст-католик, автор дуже цікавих книг, кілька з яких я мав можливість придбати і зараз читаю, зокрема «Dowody Tajemnicy»
також чудово володіє українською. І на ютюб-каналі, окрім польських репортажів пана Гурного, є також дві розмови з о. Романом Лабою українською.
Ось одне із них - «Все, чого ви не знали про Таїнство Шлюбу, розмова з Ґжеґожем Ґурни -
Сам же Ґжеґож Ґурни є батьком шести дітей.
І друге відео, яке просто «must see», бо не лише детально аналізує ситуацію в якій Західна цивілізація нині перебуває, а й пропонує дієві шляхи виходу з неї. Настійливо рекомендую для перегляду!
Про прочитану за останній рік духовну літературу не буду тут писати, але вона, як завжди була. Натомість розповім про два знакові фільми, які якраз дуже підійшли для того, щоб бути оглянутими в час пандемії.
В минулому пості я розповів про фільм «ЮКІ», який я подивився у кінотеатрі. А трохи раніше за нього, я відвідав прем’єру українського, документального фільм про Афон – “Де ти, Адаме?”.
Думаю, рівень операторської роботи й унікальність самої зйомки дає змогу оцінити вже трейлер.
Події у фільмі розгортаються у монастирі Дохіар. На постері зображений ігумен Григорій (Зуміс). Він помер перед виходом фільму в прокат і тепер фільм може служити своєрідним духовним заповітом архімандрита.
Переглянувши фільм “Де ти, Адаме?”, згадав, що давно вже збирався переглянути подібний у фільм, але вже католицьких монахів-затворників –картезіанців. І нарешті його передивився. Фільм називається «Велика тиша» (нім. Die Grosse Stille, італ. Il grande silenzio) й розповідає про монахів Великої Шартрези (фр. La Grande Chartreuse) Перше фото до посту це кадр із цього фільму.
Трейлер до фільму.
Велика Шартреза - монастир, розташований на гірському масиві Шартрез у Французьких Альпах біля Гренобля.
Ех, потрапити б туди колись на екскурсію!
(далі буде)
Інші мої пости присвячені цій темі:
Духовне життя в час коронавірусу ― 2
https://taras-palkov.livejournal.com/50654.html
Духовне життя в час коронавірусу ― 3
https://taras-palkov.livejournal.com/51159.html
Духовне життя під час коронавірусу ― 4. В гостях у коптських християн
https://taras-palkov.livejournal.com/55013.html
P.S. Усі неадекватні коментарі будуть зразу же видалятися.
no subject
Не могу утверждать с уверенностью, что нынешний масочный режим, самоизоляция и грядущее вакцинирование - это и есть последние времена перед Антихристом. Но уверен, что никакой Антихрист не мог произвести бОльшего опустошения в св. Церкви. Нет веры, кончилась, и это очень грустно...
no subject
no subject
Не могу его нигде найти почему-то
no subject
no subject