У сьогоднішньому пості вирішив я написати про свої духовні споглядання (контемпляції) в час коронавірусу. Багато що із плином часу забувається, тож бачу, що варто важливі моменти життя занотувати, адже ті речі які зараз відбуваються з нами, є по суті, унікальними. Навіть попри те, що пандемії людство вже неодноразово переживало, та й то такі, що сьогоднішній до минулих, як то кажуть, «як звідси до неба».
Для прикладу: «Чорна чума» забрала життя приблизно від 1/3 до ½ мешканців міст і містечок Італії. Сталося би щось подібне зараз, людство, на мою думку, з такою бідою (при усіх своїх науково-технічних досягненнях) справилося би значно гірше. Бо ж головна проблема не в можливостях, а в головах людей (це ще проф. Прєображенскій підмітив). Як казав ще задовго до пандемії, Зиѓмунт Бауман, «людство тепер ще ніколи в своїй історії не було таким захищеним і разом з тим таким переляканим перед різними викликами сучасності, як то тероризм, кримінал, хвороби і т.п.» (цитата приблизна, по пам'яті). Бо про смерть сучасна людина старається не думати й усіляко від неї відгороджується, а коли стикається з масовими випадками смерті близьких оточуючих (все ж таки смерть в далекій Африці сприймається якось інакше), то людині без справжньої віри буквально «рве дах» - вона усвідомлює усю свою безпомічність і… шукає усіх можливих способів захиститися. А мала би окрім захису (бо і він таки потрібен), уповати у першу чергу на Бога, Його просити милості і перепрошувати за гріхи. Бо що таке «Криза», як не «Суд» [Божий]. Саме так цей термін із грецької перекладається. Як вчить нас Євангеліє і уся патристика: всі ми проходимці на цій землі, рано чи пізно умремо. Коронавірус, не коронівурус, а завдання одне: постійна боротьба з гріхом, щоб очиститися й наблизитися до Бога та перебувати в Його опіці. А жити тобі чи ні, на все воля Божа. І якби ти не забезпечувався, усіх обминав, скупив кисневі маски, вакцини і сироватки, буде на то воля Божа – помреш, якби ти, «бідний Йорік», не трясся над своїм мерзенним тілом. І ніякі мільйони не допоможуть. Головне ж Життя Вічне (читай притчу про багача і Лазаря) і про це треба роздумувати і над цим працювати, щоб ту нагороду на Небесах вже отримати.
А розпочалось все з уведеного 12 березня минулого року загальноукраїнського карантину.
( Read more... )![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
