![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)

Не фрески скельних церков, а саме польоти на повітряних кулях з оглядом фантастичних ландшафтів приваблюють сотні тисяч туристів з усього світу в Каппадокію. Проте, через епідеміолологічну ситуацію в світі повітряних куль тут зараз не побачиш. Певною компенсацією любителям активного відпочинку в цій місцевості можуть послужити хіба прогулянки на конях чи катання на квадроциклах.
Якщо ж порівнювати подорож в час COVID-19 зі звичною, то тут є свої плюси: відсутність натовпів і черг у касах, дешо нижчі ціни в готелях, ресторанах і таксі. Але є й мінуси: не всі музеї й церкви відкриті, особливо у Стамбулі. Ну і головну оцінку, звісно, можна буде поставити лише після проходження вимушеної самоізоляції. От сиджу зараз і кашляю (я серйозно). Як далі буде – не знаю…
Як я вже раніше згадував у коментарях, у липні цього року (10.07-17.07) я мав летіти в Барселону, але оскільки Іспанія (як було весною заявлено) в 2020 р. закордонних туристів не прийматиме, то, зрозуміло, я почав розглядати й інші варіанти на літо. Із них найбільш реальними країнами для відвідин виглядали Грузія, Кіпр, Греція (о. Кріт) (в цілому, на островах, як правило, кращі епідеміологічні показники) і Туреччина. Остання здавалась малоймовірно можливою, бо показники коронавірусу весною там були достатньо високі. У першу чергу, найбільш очевидними виглядали Грузія або о. Кріт, бо саме туди літав «SkyUp», купоном якого від скасованих рейсів (до і з Барселони) я мав скористатися при купівлі авіаквитків. Мало знав на той момент про Грузію, але коли детально почав вивчати її історію, архітектуру, мистецтво, то вона мені видалася чи не найкращою країною у світі. Отже, вибір було зроблено – Грузія! А о. Кріт, якщо з Грузією не вийде, мав на увазі. І тут в другій половині червня ситуація в Україні почала погіршуватися: країни ЄС нам відмовляють, Грузія теж. Реальні варіанти в той час промальовуються такі: Хорватія, Чорногорія, Туреччина. Причому остання – чи не найкраща за умовами для відвідин. Липень пройшов в роздумах: чи їхати кудись взагалі? Врешті вирішив, що якщо цього року не вирвуся до Туреччини, а саме до давно омріяної Каппадокії, то так цього року нікуди й не попаду. А купон SkyUp і так доведеться відкласти до наступного року.

Оскільки сама Каппадокія, як і Стамбул, місця зовсім непрості для самостійно відвідування їх архітектурних й мистецьких пам’яток, то й моя підготовка зайняла багато часу, – щось читати довелось навіть вже «по ходу». Через це в livejournal у липні майже не заглядав, тому прошу вибачення у жж-друзів, що не приділив їхнім постам належної уваги.
Щодо використаних в поїздці джерел, то із багатьох переглянутих й прочитаних я би вирізнив три:
1. Веб-сторінка Єлєни Трува «Каппадокия и другая Турция. Путеводитель»» - http://cappadocia-elenatruva.ru/.
2. Розповіді в фб Сєргєя Шихачєвского присвячені Каппадокії і його відеолекція «Росписи пещерных храмов Каппадокии» - https://www.youtube.com/watch?v=PEap7otG17o
3. Пости в ЖЖ про Каппадокію відомого блогера kuba
Щодо літературних й інтернет-джерел про Стамбул, то про них напишу окремо.

Тепер про програму поїздки:
03.08 Увечері виліт зі Львова в Стамбул.
04.08 Ранком виліт зі Стамбула в Кейсарі. Огляд міста. Переїзд автобусом в Гореме.
04.08-10.08 Гореме з роз’їздами по різних місцях Каппадокії.
10.08 Нічний переїзд автобусом в Стамбул.
11.08-13.08 Стамбул.
13.08 о 16.30 Виліт зі Стамбула до Львова.
Ще трохи фото.











Логічніше було б розпочати наступний пост з Каппадокії, але я візьмусь, швидше за все, з найактуальнішого.

Дякую за увагу!