taras_palkov

Після відвідин Ясс (https://taras-palkov.livejournal.com/99687.html) наступним пунктом подорожі я обрав Проботський монастир, який у 1993 році ЮНЕСКО включило до переліку пам’яток світової культурної спадщини. В Проботі є залізнична станція, але, оскільки це був недільний день, то звичного обіднього поїзда, який мені б підходив, не було. Тому щоб дістатися Проботського монастиря, довелось мені спочатку автобусом доїхати до містечка Пашкань, а звідти вже на таксі до самої обителі. У ній же планувалось і переночувати, бо монастирський сайт повідомляв, що вони приймають паломників і у них для є 30 ліжок для гостей. А я до того ще дуже хотів побувати на монастирських Богослужіннях. На крайній випадок був ще варіант із ночівлею в одній із домівок у селі.

( Read more... )

Сьогодні розповідь буде про один з найцікавіших паломницьких центрів Західної України - Свято-Успенську Унівську Лавру Студійського уставу.

( Read more... )

Перший мій допис про Кохавину був присвячений розписам ангелів в інтер’єрі місцевого монастирського храму - https://taras-palkov.livejournal.com/7646.html. Дуже вже гарно і різноманітно вони там були намальовані професором мистецтвознавства Юліаном Крупським і я, як то кажуть, не міг пройти осторонь цієї теми. Але крім ангелів всередині храму присутні ще доволі рідкісні розписи на тему Лоретанської літанії. Фотографій же з Кохавини, присвячених цій Богородичній темі, у мене було всього кілька, бо, по-перше, сам стан збереження цих розписів бажав кращого, а по-друге, про Лоретанську літанію я на час фотографування знав небагато. Цього ж року, вибираючись в прощу до Кохавини, я вирішив детальніше оглянути «Лоретанські розписи» і (якщо дозволять фото) тут їх описати.
Як виявилося на місці, частина кохавинських лоретанських фресок вже, на жаль, втрачена назавжди, але їх нестачу я компенсую не менш цікавими сецесійсними рисунками на ту ж тему відомого італійського художника Еціо Анічіні. Сподіваюсь,так буде навіть цікавіше. А крім того, оскільки це вже другий мій допис, присвячений Кохавині, то думаю доцільним буде й описати історію цього чудотворного місця.



( Read more... )

Ваді-Натрун - впадина на північному сході Лівійської пустелі в єгипетському губернаторстві Бухейра, розташована на захід від дельти Нілу. Слово "натрун" по-грецьки означає натр. Така назва пов'язана з наявністю в долині більше десятка невеликих озер, багатих содою. Довжина долини Ваді-Натрун становить близько 40 км, ширина 3-8 км знаходиться вона на висоті 24 м. У християнській літературі регіон також називається Нітрійській або Скитської пустелею. Від останнього походить назва скиту.

( Read more... )

У черговий раз переконуюсь у тому, що несповідані шляхи Господні... Цього року заплановану на весну мандрівку до Португалії довелось несподівано поміняти на південь Італії. І от через кілька місяців ситуація повторюється: детально розпланований відпочинок з екскурсіями в Туреччині (а для цього я детально вивчив пам’ятки узбережжя й усієї Каппадокії, куди я теж збирався) знову раптово був замінений на відпочинок у Єгипті. Не додавав оптимізму той факт, що в цій країні самостійно подорожувати не так уже й просто… Але, тим не менше, відпочинок вдався. Тим більше, що я вже дуже давно хотів побачити єгипетські монастирі св. Антонія і св. Павла і цього разу (хоч в Єгипті я не вперше) мені це вдалося. Тож, видно, так мало бути. Монастирі справили на мене незабутнє враження. Для читачів ЖЖ завдяки фото і супровідному тексту постараюсь максимально його передати.

( Read more... )

Назаре – один з найвідоміших морських курортів Португалії, який до сьогодні в значній мірі зберіг дух рибацького поселення. Ще не так давно на вулицях Назаре можна було побачити суворих португальських рибалок у національному одязі – картатих сорочках і традиційних чорних ковпаках, які лагодять рибальські сіті.

( Read more... )

Практично кожну свою поїздку я, як, мабуть, і більшість із вас, намагаюсь заздалегідь ретельно спланувати. Але, попри це, нерідко так буває, що зміни в розклад вносяться буквально «на марші». Так і одного недільного дня в Лісабоні я планував відвідати українську церкву та палац Фронтейра, а також здійснити поїздку до Евори. На ділі ж вдалося лише потрапити до церкви. Затративши багато часу на добирання до палацу (як транспортом, так і пішки), виявилося, що він, попри усі розповсюджені в мережі розклади, був зачинений. До Евори ж поїзд у неділю відправляється лише після 15.00 і, не виключено, що назад я міг повернутися взагалі у понеділок, а це в мої плани не входило... Тож після церкви у мене практично не залишалось іншого вибору, як поїхати в розпал вихідного дня до супертуристичної точки – Белену. Але про це згодом.

( Read more... )

Одним із тих місць, які особливо припали мені до серця під час поїздки до Португалії, був монастир Святого Хреста (порт. Mosteiro de Santa Cruz), розташований в самому центрі Коїмбри у Нижньому місті на вулиці Олімпіо, недалеко від берега річки Мондегу.

( Read more... )

В Підкамені я був не один раз. Але останнього разу позитивних емоцій від цього місця я, мабуть, "набрався" найбільше. А все завдяки чудовій погоді і  прекрасній порі року. На групу наших паломників з якими я приїхав мікроавтобусом (раніше завжди приїжджав автом) Підкамінь справив узагалі, можна сказати, приголомшуюче враження. Вони і не підозрювали, що не так далеко від Львова можуть бути такі потрясні місця.

( Read more... )