taras_palkov

А тепер увійдемо в храм щоб роздивитися розписи і доторнутися всім своїм єством до Божественного.

Ми звикли прямолінійно підходити до творення молитви – тільки під кутом вчитування в її слова. Але кожен, хто хоч раз у житті пробував молитися, знає, як нелегко буває зосередитися. Відбувається щось зовсім не те, до чого ми звикли, читаючи книжку чи пробігаючи газетні рядки. Линуть якісь думки, щось випливає з пам’яти – часом таке, про що вже давно не згадував. Втрачаєш увагу і зосередженість, думки плавають, як уві сні – не згадаєш через хвилину де. І хочеться піти кудись слідом за ними, не дочитавши молитви до кінця…
І при тому у храмовому богослуженні Ви відчуваєте на собі, що в церковній спільній молитві є дещо таке, що з’єднує Вас із Богом і тими, хто молиться поруч, і чого не передати тільки словом. Якщо Ви присутні на монастирському богослуженні вперше, Ви нічого не розумієте, не можете вловити слова пісень, але часто не можете приховати захоплення від того, як вони там, на клиросі, співають! Мелодія Служби Божої захоплює Вас, підносить, і, нічого не розуміючи, Ви все ж не можете сказати, що Ви не молитесь! Ви не чуєте окремих слів, не вимовляєте їх, Ви взагалі не розумієте нічого з того, що відбувається, – але “музика” богослуження немовби піднесла Вас від землі на небо.
Якби Ви тільки намагалися вслухатися в слова, то не відчули б того піднесення, яке Вас зараз охопило. Буває й так, що за змістом слів устежити не встигаєш, – і починаєш комплексувати, навіть дратуватися… Думаю, що всім нам, щоб цілковито зануритись в атмосферу богослужень, бракує простого дитячого сприйняття, безпосередности в переживанні своїх почуттів.
Ніщо в богослуженні не діє так на людину, як його ритм. Він пронизує все, починаючи з хресних знамень, що їх творять водночас усі, із синхронних доземних поклонів, якщо це великопосна служба. Він проникає в людину, часто поза її настроєм, а вірнішe, підживлює та очищує настрій нашої внутрішньої людини, що раніше приглушувався “мудруванням плоті”. Щойно ти був весь у своїх думках і повсякденних хвилюваннях, а постоявши хвилину-другу, раптом відчуваєш, що навіть дихання твоє підпорядкувалося мелодійному ритмові церковної служби…
Диякон Віталій Колбасін "Небо на землі. Паломництво до Святоуспенської Унівської лаври"

( Read more... )

В урочищі Лужки, яке розкинулося в центрі гірського масиву Карпат – Ґорґанах, на віддалі шести кілометрів від с. Осмолоди (Рожнятівський р-н Івано-Франківської області), розташована одна з дочірніх обителей Унівської Лаври – Святоандреївський скит. Сюди, в цей можна сказати "кінець світу", де навіть тривог не буває чути, я і вибрався на три дні, в перших числах серпнях поєднуюючи при цьому духовний відпочинок з походами в гори.

( Read more... )

Не пригадаю точно вже чи то в одному зі своїх постів, чи то в інтерв'ю одна відома (в тому числі і в ЖЖ) професорка з Москви розповідала як у наш час відбувається латинізація східних, унійних до Риму церков. Але це, як і майже все, що лунає з тих теренів, зовсім не відповідає дійсності. Добре це чи ні, тут я не буду судити, але в УГКЦ стійко намітилася тенденція до відновлення київсько-візантійської обрядової традиції, особливо в контексті екуменічного діалогу з ПЦУ, який в кінцевому результаті мав би привести до повного об'єднання українського православ'я із українським католицизмом (знову не буду судити добре це чи ні). Притому, цей "східний напрям" характерний не лише для УГКЦ, але й для усіх без винятку 23-ох унійних з Римом церков - від Етіопії й Словаччини до Індії й Лівану. Та, попри це, є в Україні все ж швидше як винятки такі осередки духовного життя, де латинський вплив в літургічному житті є ще доволі помітним. І про одне з таких місць я сьогодні вам розповім. Для допису використано фото 2007, 2014 та 2023 років.
( Read more... )

Ґерхард Людвіг Мюллер (нар. 31 грудня 1947) — німецький кардинал Католицької Церкви. Єпископ Регенсбурга з 1 жовтня 2002 по 2 липня 2012. Служив префектом Конгрегації доктрини віри з моменту його призначення Папою Бенедиктом XVI у 2012 році до 2017 року. Голова Міжнародної теологічної комісії, Папської Біблійної Комісії, а також Папської Комісії Ecclesia Dei (2012-2017 рр.). Возведений до кардинальського рангу в 2014 році.

( Read more... )

Богородчанський іконостас — унікальна пам'ятка українського іконопису, створений у 1698—1705 рр. іконописцем-ієромонахом Білостоцького монастиря на Волині Йовом Кондзелевичем та майстрами його кола для новозбудованої церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Великий Скит у Маняві.
25 вересня 1880 р. французький журналіст і мандрівник, автор багатьох книг, присвячених подорожам, Віктор Тіссо відвідав містечко Богородчани. Побачивши іконостас у церкві Святої Трійці, він написав: «Коли б така старовина знаходилася у Франції, то там кожна дитина знала би про таку дорогоцінну пам’ятку, а весь освічений народ складав би свою лепту на утримання такої дорогоцінної пам’ятки…».

( Read more... )

Народився Миколай між 270 та 286 роками у місті Патара у Лікії (Мала Азія) в родині заможних людей. У дитинстві вирішив присвятити життя богослужінню. Юнаком був висвячений на диякона, у 28-річному віці — на пресвітера (священика), потім — на архієпископа Мир Лікійських. Під час гоніння на християн при Діоклетіані був ув'язнений разом з іншими християнами. У 325 р. був присутній на І Вселенському соборі, скликаному проти єретика Арія. Ще за життя здійснив багато чудес: рятував потопаючих у морі, рятував з полону і ув'язнення в темницях. Спадок батьків Миколай роздарував біднякам.
Помер святий Миколай приблизно у 342 р. Його мощі зберігалися нетлінними в кафедральній церкві Мир Лікійських і випромінювали цілюще миро. Після смерті продовжував виявляти чудеса. У 1087 р. мощі Миколая Чудотворця були перенесені до італійського міста Барі, де перебувають і досі.

Св. Миколай чи не найшанованіший в Україні святий, що й відобразилося у спорудженні сотень церков на його честь. Найдавнішими вважають ротонду в Перемишлі X-XI ст. і храм на могилі Аскольда у Києві др. пол. XI ст. Крім цього, обов’язковою є присутність св. Миколая в українському іконостасі. І незважаючи на насадження культу «Діда Мороза-Красного носа» в радянські часи саме св. Миколая з нетерпінням чекали діти (і навіть дорослі :)) раніше у ніч з 18 на 19 грудня, а відтепер з 5 на 6 грудня, що свідчить про незнищенність образу цього святого.

( Read more... )

Село Суховоля, що розташоване за 18 км від обласного центру, особисто для мене є близьким. Тут колись жили, а тепер поховані на місцевому цвинтарі, мої родичі. Цього ж разу приїхав я в Суховолю не до них, а щоб оглянути й сфотографувати оригінальні розписи, що прикрашають суховільську церкву Івана Богослова. Виконав ці розписи народний художник України, професор Любомир Медвідь. Теперішній храм споруджений у 1912 р. за проектом відомого українського архітектора Василя Нагірного. Ошатно-вишукана споруда  належить до найбільш поширеної групи «нагірнянок» — хрещатих у плані церков з однією банею над середхрестям, поставленою на світловому барабані.

( Read more... )