taras_palkov

Жовква - одне з найкрасивіших маленьких містечок не лише Львівщини, а й усієї України. Ренесансова забудова центральної частини міста, того ж стилю замок, костел-колегіата  з надгробками одного з найвидатніших полководців Речі Посполитої - Станіслава Жолкевського та його родини, дві дерев'яні церкви з іконостасами жовківської іконописної школи, старовинна синагога, бароковий домінканський костел та інші пам'ятки приваблюють сюди (особливо у мирний час) десятки (якщо не сотні) тисяч туристів у рік. З-поміж пам'яток Жовкви, які  у радянський час перейменували, усунувши з назви прізвище польського гетьмана й замінівши його прізвищем російського авіатора Нестерова, який у роки Першої світової війни здійснив поблизу Жовкви перший у світі повітряний таран, варто згадати також споруду василіянського монастиря Різдва Христового з Церквою Пресвятого Серця Христового та її чудовими сецесійними розписами  Юліана Буцманюка.
( Read more... )

Не пригадаю точно вже чи то в одному зі своїх постів, чи то в інтерв'ю одна відома (в тому числі і в ЖЖ) професорка з Москви розповідала як у наш час відбувається латинізація східних, унійних до Риму церков. Але це, як і майже все, що лунає з тих теренів, зовсім не відповідає дійсності. Добре це чи ні, тут я не буду судити, але в УГКЦ стійко намітилася тенденція до відновлення київсько-візантійської обрядової традиції, особливо в контексті екуменічного діалогу з ПЦУ, який в кінцевому результаті мав би привести до повного об'єднання українського православ'я із українським католицизмом (знову не буду судити добре це чи ні). Притому, цей "східний напрям" характерний не лише для УГКЦ, але й для усіх без винятку 23-ох унійних з Римом церков - від Етіопії й Словаччини до Індії й Лівану. Та, попри це, є в Україні все ж швидше як винятки такі осередки духовного життя, де латинський вплив в літургічному житті є ще доволі помітним. І про одне з таких місць я сьогодні вам розповім. Для допису використано фото 2007, 2014 та 2023 років.
( Read more... )

На власній сторінці я вже писав про місцеві розписи першої половини XX ст. «Ян-Генрик Розен. Розписи семінарської каплиці» – http://taras-palkov.livejournal.com/9539.html, «Кохавинські ангели» – http://taras-palkov.livejournal.com/7646.html, «Львів. Розписи Концертного залу музичного училища ім. Ст. Людкевича» – https://taras-palkov.livejournal.com/4205.html. І от дійшла черга розповісти про не менші цікаву поліхромію костелу Воздвиження Чесного Хреста у Великому Колодному (Кам’янко-Бузький район Львівської області).

( Read more... )

Підгірці. Непопсовий артефакт попсової точки
або Звичайнісіньке чудо

Відносно недавно я писав про монастир у Підкамені – http://taras-palkov.livejournal.com/9254.html. Можливо, багатьом з читачів видалася надуманою інформація про самооновлення колони зі скульптурою Богородиці на монастирському подвір’ї. Я можу їх зрозуміти. До таких речей я свого часу відносився так само скептично. Пригадую, як на пропозицію одного пароха не лише сфотографувати іконостас у його парафіяльній церкві, але й спуститися в церковний підвал, де знаходилась одна із ікон, що ніби-то самовідновилася, автор цього посту ввічливо відмовився...

( Read more... )

У якому б напрямку не виїхав зі Львова, завжди дорогою трапиться щось варте нашої уваги. І це не обов’язково має бути якась підкова, – золота чи срібна… Ось один із варіантів подорожі вихідного дня автом, або кількох днів «ровером».
Львів – Верин – Берездівці – Кохавина – Руда – Соколівка – Бібрка – Свірж – Унів – Львів

Перша зупинка - церква Архистратига Михаїла у селі ВЕРИН Миколаївського району. Поряд із храмом росте найдавніший на Львівщині дуб віком близько 1000 років. Але найцікавіше ховається всередині мурованої церкви. Це оригінальні розписи храму. Створив їх художник, а за сумісництвом ще й рок-музикант – Микола Гаврилів. Про них багато говорилося й писалося, бо на фресках в якості прототипів святих обрано наших сучасників - політиків, діячів церкви, а з останніх персонажів навіть є Кузьма в образі Івана Хрестителя. Подібно у першій половині XX ст. розписували Вірменський собор у Львові, церкву Христа Чоловіколюбця у Жовкві, Успенську церкву в Угневі. Я не буду тут коментувати вибір художника та ініціатора розписів пароха церкви о. Василя Говгери. Скажу лише те, що, на мою скромну думку, за художніми якостями це найкращі розписи часів незалежної України. Та в кожного свої уподобання, тому судіть самі. Свідомо не подаю тут фрески із зображеннями відомих людей, щоб не відволікати увагу від мистецької вартості розписів.


( Read more... )