taras_palkov: (Default)


Жовква - одне з найкрасивіших маленьких містечок не лише Львівщини, а й усієї України. Ренесансова забудова центральної частини міста, того ж стилю замок, костел-колегіата  з надгробками одного з найвидатніших полководців Речі Посполитої - Станіслава Жолкевського та його родини, дві дерев'яні церкви з іконостасами жовківської іконописної школи, старовинна синагога, бароковий домінканський костел та інші пам'ятки приваблюють сюди (особливо у мирний час) десятки (якщо не сотні) тисяч туристів у рік. З-поміж пам'яток Жовкви, які  у радянський час перейменували, усунувши з назви прізвище польського гетьмана й замінівши його прізвищем російського авіатора Нестерова, який у роки Першої світової війни здійснив поблизу Жовкви перший у світі повітряний таран, варто згадати також споруду василіянського монастиря Різдва Христового з Церквою Пресвятого Серця Христового та її чудовими сецесійними розписами  Юліана Буцманюка.
Read more... )
taras_palkov: (Default)


Перший мій допис про Кохавину був присвячений розписам ангелів в інтер’єрі місцевого монастирського храму - https://taras-palkov.livejournal.com/7646.html. Дуже вже гарно і різноманітно вони там були намальовані професором мистецтвознавства Юліаном Крупським і я, як то кажуть, не міг пройти осторонь цієї теми. Але крім ангелів всередині храму присутні ще доволі рідкісні розписи на тему Лоретанської літанії. Фотографій же з Кохавини, присвячених цій Богородичній темі, у мене було всього кілька, бо, по-перше, сам стан збереження цих розписів бажав кращого, а по-друге, про Лоретанську літанію я на час фотографування знав небагато. Цього ж року, вибираючись в прощу до Кохавини, я вирішив детальніше оглянути «Лоретанські розписи» і (якщо дозволять фото) тут їх описати.
Як виявилося на місці, частина кохавинських лоретанських фресок вже, на жаль, втрачена назавжди, але їх нестачу я компенсую не менш цікавими сецесійсними рисунками на ту ж тему відомого італійського художника Еціо Анічіні. Сподіваюсь,так буде навіть цікавіше. А крім того, оскільки це вже другий мій допис, присвячений Кохавині, то думаю доцільним буде й описати історію цього чудотворного місця.



Read more... )
taras_palkov: (Default)


Не пригадаю точно вже чи то в одному зі своїх постів, чи то в інтерв'ю одна відома (в тому числі і в ЖЖ) професорка з Москви розповідала як у наш час відбувається латинізація східних, унійних до Риму церков. Але це, як і майже все, що лунає з тих теренів, зовсім не відповідає дійсності. Добре це чи ні, тут я не буду судити, але в УГКЦ стійко намітилася тенденція до відновлення київсько-візантійської обрядової традиції, особливо в контексті екуменічного діалогу з ПЦУ, який в кінцевому результаті мав би привести до повного об'єднання українського православ'я із українським католицизмом (знову не буду судити добре це чи ні). Притому, цей "східний напрям" характерний не лише для УГКЦ, але й для усіх без винятку 23-ох унійних з Римом церков - від Етіопії й Словаччини до Індії й Лівану. Та, попри це, є в Україні все ж швидше як винятки такі осередки духовного життя, де латинський вплив в літургічному житті є ще доволі помітним. І про одне з таких місць я сьогодні вам розповім. Для допису використано фото 2007, 2014 та 2023 років.
Read more... )
taras_palkov: (Default)


Село Суховоля, що розташоване за 18 км від обласного центру, особисто для мене є близьким. Тут колись жили, а тепер поховані на місцевому цвинтарі, мої родичі. Цього ж разу приїхав я в Суховолю не до них, а щоб оглянути й сфотографувати оригінальні розписи, що прикрашають суховільську церкву Івана Богослова. Виконав ці розписи народний художник України, професор Любомир Медвідь. Теперішній храм споруджений у 1912 р. за проектом відомого українського архітектора Василя Нагірного. Ошатно-вишукана споруда  належить до найбільш поширеної групи «нагірнянок» — хрещатих у плані церков з однією банею над середхрестям, поставленою на світловому барабані.

Read more... )
taras_palkov: (Default)


На власній сторінці я вже писав про місцеві розписи першої половини XX ст. «Ян-Генрик Розен. Розписи семінарської каплиці» – http://taras-palkov.livejournal.com/9539.html, «Кохавинські ангели» – http://taras-palkov.livejournal.com/7646.html, «Львів. Розписи Концертного залу музичного училища ім. Ст. Людкевича» – https://taras-palkov.livejournal.com/4205.html. І от дійшла черга розповісти про не менші цікаву поліхромію костелу Воздвиження Чесного Хреста у Великому Колодному (Кам’янко-Бузький район Львівської області).

Read more... )
taras_palkov: (Default)


За приблизно півсотні км від Львова в Миколаївському районі розташоване село Демня, згадки про яке сягають 1453 р. Землі навколо села багаті на поклади вапняку та пісковика, що залягають неглибоко від поверхні землі. Відтак камінь добували тут здавна і використовували у будівництві жител, господарських споруд, для виробництва пам’ятних хрестів та намогильних скульптур, які «прикрашають» місцевий цвинтар. Через це селище часом називають музеєм скульптур під відкритим небом.

Read more... )
taras_palkov: (Default)


Підгірці. Непопсовий артефакт попсової точки
або Звичайнісіньке чудо


Відносно недавно я писав про монастир у Підкамені – http://taras-palkov.livejournal.com/9254.html. Можливо, багатьом з читачів видалася надуманою інформація про самооновлення колони зі скульптурою Богородиці на монастирському подвір’ї. Я можу їх зрозуміти. До таких речей я свого часу відносився так само скептично. Пригадую, як на пропозицію одного пароха не лише сфотографувати іконостас у його парафіяльній церкві, але й спуститися в церковний підвал, де знаходилась одна із ікон, що ніби-то самовідновилася, автор цього посту ввічливо відмовився...

Read more... )
taras_palkov: (Default)


В Підкамені я був не один раз. Але останнього разу позитивних емоцій від цього місця я, мабуть, "набрався" найбільше. А все завдяки чудовій погоді і  прекрасній порі року. На групу наших паломників з якими я приїхав мікроавтобусом (раніше завжди приїжджав автом) Підкамінь справив узагалі, можна сказати, приголомшуюче враження. Вони і не підозрювали, що не так далеко від Львова можуть бути такі потрясні місця.

Read more... )
taras_palkov: (Default)
У якому б напрямку не виїхав зі Львова, завжди дорогою трапиться щось варте нашої уваги. І це не обов’язково має бути якась підкова, – золота чи срібна… Ось один із варіантів подорожі вихідного дня автом, або кількох днів «ровером».
Львів – Верин – Берездівці – Кохавина – Руда – Соколівка – Бібрка – Свірж – Унів – Львів

Перша зупинка - церква Архистратига Михаїла у селі ВЕРИН Миколаївського району. Поряд із храмом росте найдавніший на Львівщині дуб віком близько 1000 років. Але найцікавіше ховається всередині мурованої церкви. Це оригінальні розписи храму. Створив їх художник, а за сумісництвом ще й рок-музикант – Микола Гаврилів. Про них багато говорилося й писалося, бо на фресках в якості прототипів святих обрано наших сучасників - політиків, діячів церкви, а з останніх персонажів навіть є Кузьма в образі Івана Хрестителя. Подібно у першій половині XX ст. розписували Вірменський собор у Львові, церкву Христа Чоловіколюбця у Жовкві, Успенську церкву в Угневі. Я не буду тут коментувати вибір художника та ініціатора розписів пароха церкви о. Василя Говгери. Скажу лише те, що, на мою скромну думку, за художніми якостями це найкращі розписи часів незалежної України. Та в кожного свої уподобання, тому судіть самі. Свідомо не подаю тут фрески із зображеннями відомих людей, щоб не відволікати увагу від мистецької вартості розписів.


Read more... )

Profile

taras_palkov: (Default)
taras_palkov

January 2025

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
1920212223 2425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 1st, 2025 12:18 am
Powered by Dreamwidth Studios