taras_palkov

Продовжуючи свою розповідь про поїздку до Апулії, цього разу розповім про наступні два дні мандрівки.

( Read more... )

Як-то кажуть: «Сказав «А», кажи й «Б»». Після розповіді про скульптури Маццоні і Бегареллі у Модені логічно було б продовжити розповідь про саме місто, адже воно цього заслуговує. Чого тільки вартує місцевий собор Дуомо!.. Саме йому я вирішив присвятити сьогоднішній пост. Детальніше про цю споруду можна прочитати у sibeaster і uchitelj. Я ж виклам найцікавіше з того, що вдалося (найкраще) сфотографувати і на це є кілька причин. По-перше, у Модені мене в основному цікавили терактові скульптури. По-друге, місто я відвідав у неділю, – у той час у соборі служилась літургія. По-третє, всередині приміщення досить темно. І останнє, найголовніше – у ніч перед моїм приїздом до Модени через спеку просто неможливо було спати, тому часом я пересувався по місту наче якась сомнамбула :)...
( Read more... )

Багато є різних фільмів, та далеко не всі добрі. І дивитися їх без певного відбору – собі ж на шкоду. Або як казав апостол Павло: "Все мені можна, та не все корисно" (1 Кор. 6:12).
Роль кіномитців у вихованні суспільства надзвичайно велика. Ще Ленін вказував, що із всіх мистецтв найважливішим є кіно. Тому кіномитець, як зрештою і співак, художник, політик чи видавець повинен також усвідомлювати свою роль у суспільстві, особливо в житті молодого покоління.
Християнський фільм, на мою думку, не обов’язково повинен бути релігійного змісту, але у ньому має бути присутній певний дух. Так, Кшиштоф Зануссі зазначав, що позитивним персонажем у фільмі не може бути, наприклад, жінка, яка кинула свою дитину.
До категорії релігійних фільмів вимоги взагалі дуже високі. Вони не лише повинні бути бездоганними за описом євангельських подій, але й бути досконалими з професійної точки зору. Чи існуючі рейтинги враховують ці вимоги? Навряд чи… Саме тому я й вирішив скласти свій топ-20.
З якісної (мистецької) точки зору такі фільми, на жаль, програють багатьом іншим, у т.ч. й не просто нейтральним, а й антихристиянським за своєю суттю фільмам. Тому низькопробна християнська кінопродукція буквально «вивертає» багатьох інтелектуалів від релігійної тематики. Як наслідок, вони такі фільми або не дивляться зовсім, або отримують про християнство уявлення з квазіджерел, – таких, скажімо, як фільм «Остання спокуса Христа».
Якщо говорити про зміст, то й тут є не все так просто – пересічному християнинові не так уже й легко розрізнити приховані загрози. Коли Ви, скажімо, є практикуючим християнином, і Вам, припустимо, захотілось подивитись не бойовик, не фільм жахів чи еротику, а добре релігійне кіно, Ви «заходите» на один із сайтів християнських фільмів. І зовсім не факт, що знайдений там фільм буде справді християнським за змістом. У чому ж проблема?
По-перше, є фільми, християнські лише за назвою. Наприклад «Царство небесне», «Сповідь монахині», «Люрд», або, особливо показовий приклад, «Свята Тереза. Тіло Христове», де фразу «Тіло Христове» слід розуміти не в християнському значенні, а в прямому, тобто фізичному. Після перегляду цього фільму у однієї православної пані навіть виникло обурення, що це за дивні святі у католицькій церкві, адже інакше як слугами сатани їх назвати важко. І вона по-своєму права. Хоч і не знає, що тут має місце спотворене бачення режисера.
По-друге, є фільми про ченців, святих і т.п., назва яких ні про що в релігійному сенсі не скаже. Це також зовсім не означає, що фільм буде християнським. Наприклад, кінострічка «Ім’я рози» – своєрідна детективна оповідь про середньовічних монахів. Проте, на жаль, фільм зображає події, далекі від реалій життя ченців. Та цей фільм демонструють на християнському каналі на Святвечір в одній із найбільш «прогресивних» європейських країн – Голландії. Сам же (вже нині покійний) Умберто Еко, за романом якого й був знятий фільм, якось признався, що він завжди хотів задушити якогось монаха. Мабуть, ці фройдиські «переживання» і втілені у «Ім’я рози».
Тут ще варто згадати Ватиканський список кращих 45 фільмів усіх часів і народів. У ньому перше місце (!!!) посідає радянський «Андрій Рубльов» А.Тарковського... Цей фільм про монахів аж ніяк не є Теоцентричним, а швидше Антропоцентричним, – інакше кажучи, він прославляє не Богочоловіка, а Чоловікобогів. Якби ж цим монахам у фільмі та ще й підсунути «Капітал» Маркса, то так одразу ж і уявляєш як вони від Бога відмовляться і світле майбутнє починають будувати… Якби фільм був християнським, то його в Радянському Союзі попросту ніколи би не зняли…
11-е місце в цьому ж списку посідає «Назарин» Бунюеля. Режисер-атеїст, очевидно, був би вельми здивований, якби знав що його фільм включили у християнські кінорейтинги, складені сучасними ватиканськими «чиновниками». Фільм про абсурдність життя за євангельським заповідями, як виявляється, є прикладом для християнського наслідування?..
Та й інші фільми у цьому списку не набагато кращі. Ледь не третина фільмів з них мають більші чи менші вади.
Окремо слід казати ще про фільми з Життя Ісуса Христа. Більшість із них просто бездарні і програють Великому Оригіналу, тобто Євангельській оповіді в -нну кількість разів. Виняток тут лише один – «Страсті Христові».
У час Великого посту одним із добрих чинників, здатних налаштувати нас у духовному житті, може бути… також перегляд хорошого релігійного фільму.
Враховуючи вищенаведене, я постарався виділити найкраще із того, що є в християнському кіно, як з точки зору моралі, історичності, так і, що зовсім немаловажно, за художніми критеріями. Незважаючи, на все написане вище, подивитися все ж є багато чого. Навіть я, з первісного задуму у ТОП-10, переробив його на ТОП-20, бо багато гідних фільмів залишились би поза увагою.
Ось перша десятка найкращих, на мою думку, художніх християнських фільмів:


1. «Про людей і богів» (2010, Франція, режисер Ксав'є Бовуа)
Про фільм можна говорити і писати лише в категоріях най-: режисура, операторська робота, гра акторів тощо. Він міг би очолити не лише топ релігійних фільмів, але й загальний список топ-фільмів усіх категорій. Кінострічка заслужено перемогла на Канському фестивалі у 2010 р. (добре, що у наш антиклерикальний час журі було здатне оцінити такий фільм).
Дуже актуально цей фільм переглядати в час Великого посту.
Кінокартина заснована на реальних подіях, що відбувалися в Алжирі 26-27 березня 1996 р.
Цікаво, що режисер фільму Ксав'є Бовуа – людина нерелігійна. І попри це йому вдалося «попасти у десятку». Як кажуть «Недовідомі шляхи Господні».


( Read more... )

У якому б напрямку не виїхав зі Львова, завжди дорогою трапиться щось варте нашої уваги. І це не обов’язково має бути якась підкова, – золота чи срібна… Ось один із варіантів подорожі вихідного дня автом, або кількох днів «ровером».
Львів – Верин – Берездівці – Кохавина – Руда – Соколівка – Бібрка – Свірж – Унів – Львів

Перша зупинка - церква Архистратига Михаїла у селі ВЕРИН Миколаївського району. Поряд із храмом росте найдавніший на Львівщині дуб віком близько 1000 років. Але найцікавіше ховається всередині мурованої церкви. Це оригінальні розписи храму. Створив їх художник, а за сумісництвом ще й рок-музикант – Микола Гаврилів. Про них багато говорилося й писалося, бо на фресках в якості прототипів святих обрано наших сучасників - політиків, діячів церкви, а з останніх персонажів навіть є Кузьма в образі Івана Хрестителя. Подібно у першій половині XX ст. розписували Вірменський собор у Львові, церкву Христа Чоловіколюбця у Жовкві, Успенську церкву в Угневі. Я не буду тут коментувати вибір художника та ініціатора розписів пароха церкви о. Василя Говгери. Скажу лише те, що, на мою скромну думку, за художніми якостями це найкращі розписи часів незалежної України. Та в кожного свої уподобання, тому судіть самі. Свідомо не подаю тут фрески із зображеннями відомих людей, щоб не відволікати увагу від мистецької вартості розписів.


( Read more... )