Монастир Пробота – Ботошань (Botoșani) – Дорогой (Dorohoi)

[taras_palkov]

Сьогодні буде продовження розповіді про розписи монастиря у Проботі, причому під катом міститься дуже цікаве, навіть можна сказати унікальне зображення на тему поствізантійського мистецтва. А ще буде розповідь про монастир Попеуці у Ботошанах і церкву св. Миколая в Дорогой. Перше фото до посту якраз із неї.


Минулу розповідь про розписи монастиря в Проботі (https://taras-palkov.livejournal.com/100999.html ), я облишив на описі західної стіни нави. Тепер опишу інші частини наоса і святилище.



У нижньому ряду південної стіни зі сходу на захід вміщено сцену «Гостинність Авраамова» або "Новозавітня Трійця", за нею - зображення святого Миколая, яке я вже показував в минулому пості, далі - святі воїни Артемій та Микита. Микиту на фото Haros видно лише ледь-ледь)



Наступним мало би бути зображення св. Агафона, фото якого немає, далі - святі лікарі Косьма, Дем'ян і Пантелеймон і за ними - традиційна у молдавській іконографії з кін. XV ст. композиція із зображенням у повний ріст Пресвятої Богородиці з Немовлям з двома архангелами по боках.
Фото з вікіпедії авторства Haros.





На північній стіні із заходу на схід нижній ряд займають зображення святих воїнів Якова Перського, Прокопія, Меркурія, Теодора Тирона, Теодора Стратилата, Дмитрія Солунського, Нестора, Луппа, Георгія, за ними - архангел Михайла і Деісіс, в якому Христос представлений в архієрейському одязі.





2 наступні фото з вікіпедії авторства Haros





В куполі - зображення Христа Вседержителя у славі, оточене ангельськими чинами. На склепіннях косих арок представлені парні зображення пророків, що корелюють із розташованими нижче сценами 12 свят: пророки Давид і Соломон - над сценою «Благовіщення Пресв. Богородиці», Амос і Варух – над «Різдвом Христовим», Мойсей та Ісая – над «Стрітенням Господнім», Єзекіїль та Єремія – над «Хрещенням Господнім». В основі барабана по всьому колу представлена сцена «Божественної Літургії» з Христом Жертвованим і Жертводавцем. На жаль, знизу більшість цих зображень роздивитися просто неможливо(



Цикл 12 празників, розпочатий у тимпанах куполу, продовжується в конхах бічних апсид (композиції «Зішестя Св. Духа на апостолів» - на південній стіні та «Розп'яття Господнє» - на північній),



Під Розп'яттям сцена, де троє троє засуджених несуть свої хрести на Голготу. Але хто ці троє?... розбійники і Христос між ними, чи може Симон з Киринеї і двоє розбійників?..

Фото з вікіпедії авторства Haros



Внизу у сцені «Зішестя Св. Духа на апостолів» можна побачити погрудне зображення старця у короні. Це «КОСМОС», що з грецької перекладаємо як «люди», «людство», – алегорична постать усіх людей на землі котра уособлює непросвітлені християнством частини людства, до яких апостоли мають нести своє віровчення. Космос, – тримає плахту з дванадцятьма сувоями, що вказують на дванадцять поколінь Ізраїля, які врешті-решт будуть спасенні та повернені в лоно Отця, навіть після найбрутальніших відступів. Інша інтерпретація дванадцятьох сувоїв старця Космоса стосується дванадцятьох апостолів, які мають продовжувати місію Христа, а отже – мають розділитися та йти проповідувати до інших народів, адже тепер вони «почали говорити іншими мовами» (Ді. 2, 4).



Ряд сцен 12 празників розташований також на південній стіни верхнього регістра нави - «Вхід Господній до Єрусалиму», «Спас Недремне Око», «Христос на Тиверіадському морі», «Преображення Господнє» і в тому ж регістрі на північній стіні – «Воскресіння Лазаря».



" наступні фото з вікіпедії авторства Haros





Цикл Страстей Господніх представлений у вигляді безперервного фризу і розташований частково в 1-му регістрі північної стіни і повністю у 2-му регістрі стіни, включаючи віконні отвори:
«Апостоли, що заснули біля підніжжя Єлеонської гори»,



«Бичування Христа» (зах. стіна), «Юда повертає срібняки», «Самовбивство Юди».
Фото з вікіпедії авторства Haros.



«Кавалькада Пілата» (?), «Йосиф Ариматейський просить у Пілата похоронити тіло Христове».



У консі вівтарної апсиди вміщено традиційне зображення Пресвятої Богородиці з Немовлям на троні в оточенні архангелів (по 2 з кожного боку). Зверху конха опоясана тріумфальною аркою на якій зображено 10 святителів у медальйонах .



Але найцікавіша сцена знаходиться за іконостасом - у нижньому регістрі вівтарного півкола традиційно представлена композиція «Поклоніння Жертві», що представляє собою зображення Святих Архиєреїв, які співлітургують схиляючись перед Христом-Жертвою (зображення в ніші під вікном).

Фото Luc BAEYENS



<Христос-жертва тут міг би бути зображений у вигляді звичайного Агнця, але вибраний тип Мелісмоса (роздроблення Ангця - символічно наслідує фрагментацію Хліба на Проскомидії) причому в унікальній манері - на дискосі покритому покровцем з'являються дві відрубані руки,

Фото Tereza Sinigalia. Пояснення іконографії святилища належить теж їй - https://www.medieval.istoria-artei.ro/resources/Probota%2C%20programul%20iconografic%2C%20Tereza%20Sinigalia.pdf



а Тіло, до якого вони належать зображене від ніші ліворуч - святий Іоанн Золотоуст тримає на лівій руці зменшену фігуру дорослого Христа з відрубаними руками.

Два наступні фото з посту https://mmekourdukova.livejournal.com/559586.html, який присвячений саме темі цього сюжету.



Як зазначає мистецтвознавець Е.Драгнєв (https://www.pravenc.ru/text/2660904.html) подібне, доведене до натуралістичної крайності зображення євхаристичної Жертви, відоме у рідкісних випадках іконографії свт. Василя Великого, проте зображення св. Іоанна Золотоуста з Проботи у такому контексті залишається унікальним. Можливо, як вважає той же Драгнєв цей натуралістичний акцент у зображенні св. Жертви має полемічний відтінок по відношенню до Реформації, що поширювалася саме в час створення розписів, підкреслюючи цим реальність перетворення (переєствлення) хліба і вина в Тіло і Кров Христа.



Ще інші іконографічні варіанти Мелісмоса можна побачити в одному дуже цікавому пості - https://saint-icons.livejournal.com/33176.html

На наступний день я вибрався в містечко Ботошань або як ще кажуть Ботошані і оглянув там монастир Попеуці. На фото, що нижче можна бачити кафолікон монастиря, який хоч і не розписаний зовні, як більшість храмів, які я показував раніше в інших постах, але все ж доволі цікавий.



Зовні церква має нетинькований фасад із червоної цегли з вставками у вигляді жовтих, зелених та помаранчевих дисків.



Всередині цих дисків зображення усіляких фантастичні тварин, елементи геральдики і тому подібне.



Натомість нижня частина фасаду обкладена геометрично укладеним фасонним каменем, а кути та контрфорси споруди складені з масивних кам’яних блоків.



Початки цього храму відносяться до 1496 році (будівничий - Штефан чел Маре (1457-1504)). Церква була частиною укріпленого комплексу, до якого входили також царський палац і дзвіниця. У королівському палаці поруч із церквою Штефан Великий зупинявся по дорозі до королівського двору в Харлеу. Цікаво що, лише в 1626 році було утворено село Попеуці - до того часу церква була посеред ботошанського лісу. У 1750 році правитель Костянтин Раковіце (1749-1753 та 1756-1757) перетворив Попеуцьку церкву на монастир для ченців.



Поруч храму розташовується дзвіниця - одна з небагатьох споруд такого роду, що збереглися з часів Стефана Великого.
Фото з вікіпедії.



Ще на території монастирського комплексу знаходиться нова церква - "хатнього" типу, або ще як кажуть румуни "у формі корабля і без веж".



Сучасні розпис цього храму категорично заборонено фотографувати, то ж коли після оглядин нового храму, мене повели до старого, я вже зовсім не сподівався, що мені дозволять там щось зазнимкувати. Але дозволили - можливо тому, що другий храм мені відкривала вже інша особа - монах. Все ж ченця я відірвав від роботи на городі, тому на оглядини у мене було, на жаль, зовсім мало часу.

Внутрішній розпис кафолікону св. Миколая відноситься до XV століття, і до наших днів він зберігся лише частково.



Церква св. Миколая всередині розділена на три приміщення: пронаос, наос і вівтар. Між пронаосом і наосом була стіна, яка була зруйнована у 18 столітті. Через це вотивний розпис, який був на цій стіні не збергіся.



Іконографія монастиря в значній мірі співпадає з іконографієї монастиря у Проботі та й усіх інших молдовських монастирів. Так зокрема у наосі можна побачити зображення святих воїнів, а над ними сцени Страстей Господніх.



Ліворуч уверху - Повішення Юди.



В цілому, як на мене, сучасний стан розписів наосу в мистецькому плані програє розписам пронаоса, тому більшу частину фото я зробив у вхідній частині храму.



Основні дві теми розпису пронаосу це цикл сцен, присвячений покровителю храму св. Миколаю та темі 7 Вселенських Соборів.



Шкода, що розписи попеуцького кафолікону дуже понищені, особливо це стосується облич зображених.





Над сюжетами Всесленських соборів розміщені медальйони із різними святими. У випадку фотографії, що нижче - св. Анни з Богородицею і пророків.











Я вже детально описував цикл розписів з життя св. Миколая з румунського монастиря у Гуморі - https://taras-palkov.livejournal.com/85328.html А у Попеуцях вони аналогічні. Тому якщо якась сцена тут буде незрозумілою, то дивіться наведене вище посилання.





Чомусь румунський монах, який мене супроводжував, називав св. Миколая не Мирлікійським, а святим Миколаєм з Барі. Досить дивно, адже румуни, як і греки, на відміну від українців, не вважають, що мощі були не перенесені, а викрадені недоброчесними барійцями...





В арці над входом - зображення Ветхого Деньми.





А з протилежного боку, на північній стіні, можливо, найцікавіший сюжет розписів цього храму- Христос-Емануїл в Потирі. Причому Христа-Младенця дуже часто зображали не по роках серйозним, для прикладу - https://diomedes2.livejournal.com/1975068.html . Але в ботошанському храмі Він, навпаки, нам усміхається. Та й сам Потир тут зображений у вигляді якоїсь квітки....
Також цікаво відзначити, що в Потирі ображали не лише молодого Христа, а й дорослого - https://day.kyiv.ua/article/den-ukrayiny/unikalna-pamyatka-doby-baroko



Я подивився в Ботошані лише монастир, але цікавих місць там ще багато- https://www.romaniainfomagazin.ro/hai-la-botosani-8-destinatii-fascinante-de-vizitat/#google_vignette Хто планує туди вибратися - беріть на замітку.

В той же день я поїхав ще до недалеко розташованого від Ботошань поселення Дорогой. ППам'яток там небагато і можливо, я туди би не ніколи вибрався, якби випадково не побачив у вікіпедії отаке чудове зимове фото місцевої церкви св. Миколая.



Моє осіннє фото, мені здається, вийшло теж непогано).



Як і Миколаївський храм в Ботошані, церкву цю спорудили на кошти Стефана Великого, тільки на відміну від кафолікону на рік раніше - у 1495 році.



І зовні вона до попеуцького кафолікону дуже подібна, зокрема аналогічним фризом із кольорових глазурованих дисків. Але досвідчене око відразу побачить між ними не менше 10 відмінностей).
Всередину церкви я потрапив, але нічого - розписи там перемальовані.



Ще у Дорогой є гарний кафедральний собор, споруджений наприкінці 19 ст., дзвіниця походить з 30-их рр. 20 ст.



Фото Катедри наприкінці дня.



Як це доволі часто буває не все у поїздці з програми вдалося виконати, але, думаю, що побаченого за два дні, особливо після довготривалої перерви, і так було досить багато. Тим, хто читав і коментував - дякую.