taras_palkov

Італія – незвичайна країна, справжній історико-культурний заповідник просто неба. Рай для туристів, митців, археологів, а також прочан. У першу чергу, саме паломницькою метою – прощі до Плащаниці ГНІХ, що знаходиться в місті Турин (провінція П’ємонт), була позначена наша перша подорож до Італії у червні 2015 р. Крім того, наш маршрут також включав відвідини ще Ломбардії та Кампаньї.
Наше добирання до першого місця «базування» курортного містечка Лекко на озері Коло було таким: автобус Львів-Люблін, Люблін-Варшава, нічне очікування в аеропорту Шопена, ранковий виліт до Бергамо (Wizzair), деяка розгубленість після безсонної ночі в аеропорту й на залізничному вокзалі (може комусь знадобиться - поїзд до Лекко з Бергамо відправляється  з 1-ого перону, але з 1-А, тобто тупика) купуємо проїзний по Ломбардії для усіх видів транспорту на тиждень (дуже зручна річ) і їдемо до Лекко. Нарешті поселення в Лекко, і біжимо (голодні) на Літургію. Сьогодні ж «Зелені свята»! В найближчому костелі, якраз починається Служба Божа. Далеко не все розуміємо, та все ж здогадуємося, що у католиків медіоланського обряду (а до неї належать майже усі церкви Міланської архієпархії у цей день таке ж свято, як і у нас - св. Трійці. Принаймні у цьому році у нас з медіоланцями, на відміну від римо-католиків, календарі співпадають. Від цього стає радісно на душі, хоч «картину» дещо псує, враження від причастя. Разом зі священиком облатки роздає жінка... Так і хочеться сказати: «Камо грядеши Європо?!», але ми смиренно виходимо, а точніше біжимо на залізничний вокзал. Звідти прямуємо автобусом до Чівате, далі пішки лісовою кам’янистою тежкою у гори - до одного з найкращих зразків романської архітектури в Ломбардії - абатства св. Петра ель Монте (Abbazia di San Pietro al Monte) .
«Родзинкою» абатства-монастиря є чудові середньовічні фрески. Ми просто не змогли обійти це чудове місце стороною, прочитавши про монастир у alexjourba та у досконало фотографічній оповіді mirandalina. Як зауважує alexjourba, не так багато знайдеться місць, де поєднуються і чудова передальпійська природа, і прекрасні види, і видатні твори архітектури й мистецтва.
Відвідати цей монастир зовсім непросто. Попри те, що дістатися до нього можна лише пішки долаючи кілька кілометрів догори кількома на вибір стрімкими кам’янистими стежками, він ще й не завжди буває відкритим для відвідувачів. З розкладом можна ознайомитися на сайті абатства.
Виходячи з даних розкладу, із фактичних 4 днів нашого перебування у Ломбардії ми могли потрапити до нього лише у неділю. На жаль, монастир нині недіючий, всередині облаштовано музей, тож на Літургію ми не потрапили, адже її тут не служать.
Оскільки автобус від вокзалу Лекко прибуває лише до початку Чівате (Civate), а не до присілку Чівате-Поццо, звідки і починається сходження угору, то нам довелося долати ще кілька незапланованих км. Ну що, ж буває... Це лише вдома, вивчаючи попередньо маршрут, здається, що все буде легко.
Дорога до монастиря проходить мальовничими місцями, як, наприклад отут, де поміж вертикальними скелями облаштовано капличку, а внизу протікає річка.


( Read more... )