taras_palkov

З Пуатьє я мав намір поїхати в Шовіньї, а з нього до абатства Сен-Савен. Поїзди туди не ходять, єдиний варіант громадським транспортом - автобуси. А от з ними то в Франції, як і в інших містах країн Західної Європи - проблеми. Мало того, що ходять вони доволі рідко, так ще й з яких точно місць і по якому графіку, якщо ти не місцевий, ну дууууууже складно розізнати. Взагалі то, інформацію про графіки рейсів можна віднайти в мережі, але так щоб це завжди були останні, актуальні для даного сезону, то з цим проблема. Пам'ятаю, як у тій же поїзді, водій автобусу який віз мене з Люрда в Люз-Сен-Совер дивувався, коли я йому показав роздруківку з графіком руху його автобусу. Тому, як наслідок в Шовіньї я заїхав, а от в Сен-Савен, попри те, що десять а може й більше разів розпитував у місцевих мешканців де зупинка і коли нарешті приїде необхідний мені автобус, який вже давно мав тут бути, ні. І от, коли я зрозумів, що в абатство Сен-Савен, яке не було вже таким бажаним до цього моменту, бо доволі гостро розкритиковане за свої середньовічні розписи в ЖЖ, я малоймовірно, що потраплю, то я туди запрагнув усіма фібрами свої душі. Так що навіть замовив туди через Uber таксі. Але й воно мене не виручило, бо не знайшлося водія, який би захотів мене туди відвезти. І тому потратив я часу в Шовіньї аж занадто багато, блукав містом кілька раз туди-сюди, вздовж одних і тих же місць, не дозволяючи собі розслабитись, як в якомусь "дежа вю" і фотографуючи одні й ті самі пам'ятки різницею тільки в тому, що за різної погоди - від похмурої по приїзді і сонячної - близько полудня. Й особливо при тому не тішачись від побаченого. Тепер ці перипетії поїздки згадую вже з гумором і з надією в той же Сен-Савен колись потрапити)

Далі буди чималенька розповідь про Шовіньї і ще дуже одне дуже цікаве місто - Ангулем, а от кому цікаве ще абатство Сен-Савен, то подам допис про нього мого друга -https://arukhlin.livejournal.com/55032.html

На фото - біля квітів хлопчик, хоч і значно молодший за мене, але теж в задумі, як і я - в очікуванні на автобус в Сен-Савен))

Ратуша Шовіньї (1900), біля якої розташовується зупинка автобуса.

Неподалік від неї - романська церква Нотр-Дам (в честь Богородиці), яка колись носила дуже цікаву назву - храму Гробу Господнього на честь гробниці Христа в Єрусалимі.

Вид із заходу, зі сторони Ратуші.

Цікаві модильйони та капітелі апсиди місцевого Нотр-Даму.

Шовіньї поділяється на Нижнє місто - воно саме на фото і Верхнє.

Верхнє місто, оточене валами, є видатною середньовічною пам'яткою, що складається з руїна ж п'яти укріплених замків (!), над якими домінує дзвіниця елегантної романської колегіальної церкви Сен-П'єр.

Баронський замок або Замок єпископів, замок Аркур, донжон Гузон, замок Монтлон і вежа Флін, а також соборна церква Сен-П'єра, побудована в XII столітті. Такого у всій Європі більше не знайдете. Така велика кількість фортець говорить насамперед про спроможність баронів Шовіньї. Андре I — один із нащадків Шовіньї, згаданий у текстах XI та XII століть.

Андре одружився з кузиною та хрещеною дочкою короля Річарда Левине серце — Денис де Шатору. Але відзначився не лише цим, а небувалою звитягою під час Третього хрестового походу (1190 р.). Легендарна розповідь свідчить про його подвиги: одного разу, коли мусульмани намагалися пробити прохід між двома горами, Андре кинувся на них з висоти «і зруйнував усе на своєму шляху та змусив ворога тікати, поки прохід не був розчищений». Під час цієї битви вперше пролунав бойовий клич «Шовіньї, лицарі йдуть дощем», який залишився девізом нащадків Андре I Мужність воїна принесла йому прізвисько «Preux des Preux» - «Відважний з відважних».

У самому серці середньовічного міста Шовіньї знаходиться одна з найцінніших перлин французького романського мистецтва – колегіальна церква Святого Петра, витоки якої сягають першої третини XI століття.

Дзвіниця церкви - найвища точка в місті, домінуючи і над містом, і над руїнами замків, і над часом, і над простором, вона є головною точкою тяжіння

Фактичне будівництво цієї гармонійної та елегантної будівлі відбувалося протягом XII-XIII століть.

Зовні можна помилуватися витонченістю голого каменю, що покриває апсиду, відсутність оздоблення якої створює відчуття елегантності та солідності, а також округлими "куполами", що вінчають каплиці, поступаючись місцем міцності могутньої дзвіниці, що увінчує будівлю.

Хоча фасад мало оздоблений, шевета (видна на вулиці Сен-П'єр) вражає своїм гармонійним розташуванням об'ємів та багатством скульптурного оздоблення. Зверніть увагу, що стіни з вигнутими верхами, що вінчають апсиду та променисті каплиці, не є справжніми куполами, а лише заокругленням бокових стін.

І, звичайно, апсида прикрашена чудернацькими й різноманітними модильйонами.

Капітелі теж цікаві.

Але саме в інтер'єрі колегіальної церкви художники й скульптори залишили свої найкращіі творіння.

Перефарбовані у 1857 та 2004 роках, яскраві кольори можуть здивувати деяких глядачів, але кажуть, що неймовірно яскраві фарби є точним відтворенням забарвлення, що використовувалися в Середньовіччі.

При цьому інтер'єр вражає висотою склепінь, що надають монументу легкості та світла.

В розписах, ніби -то це доба іконоборства і ми на Сході християнства, присутньо дуже багато різноманітних хрестів.

Колони ж прикрашені різними орнаментами, різьбленням на біблійні сюжети, дивовижними чудовиськами, сфінксами та сиренами. Справжнісінький тобі простір для гри уяви!

Варто відзначити дуже вигадливі чотири капітелі з дуже високими абаками. На одній з них зображено обличчя бородатого чоловіка з переляканим виразом обличчя, а над ним — шар різьблених зображень морд тварин та рослинних мотивів.

На іншій - обличчя хлопчика чи дівчини, а верхня частина абаку оздоблена геометричними мотивами.

Ще на одній капітелі колони можна побачити бородате чоловіче обличчя з вигадливою короною, а над ним - двох левів. Верхній ярус оздоблений геометричними мотивами та арабесками.

І врешті капітель з русалкою - справжній шедевр романського мистецтва. На ній у величезному абаку - переплетення з трьох стебел, яке не має ні початку, ні кінця, із зірками чи квітами з чотирма пелюстками всередині. Внизу - зображено жіноче обличчя, голова якого вкрита вузлуватим шарфом, а над ним — русалка з нижньою половиною риби, яка тримає за шию двох птахів.

Але головне багатство оздоблення зібрано в хорі.

Висота склепінь та яскравість, що панує всередині храму, дозволяють відвідувачам бачити та насолоджуватися цими сценами, вирізьбленими на капітелях.

З яких найвідомішими є вісім капітелей, що підтримують аркаду вівтарної частини.

Капітелі колон всесвітньо відомі: дві із них змальовують біблійні сюжети, а інші зображують тварин, монстрів та демонів.

Автор цих сцен, певний Жоффруа, чий підпис з'являється під капітеллю поклоніння волхвів (GOFRIDUS ME FECIT), демонструє тут потужний запал і наївну виразність, відлуння яких ми знаходимо, як зазначають фахівці у цій сфері, лише дуже ослаблене у церквах Сіво або в Ойре.

Постараємося їх тут, використовуючи різні підказки, розшифрувати. Хоча правильні відповіді, попри усі здогадки мистецтвознавців, знає лише один майстер Жоффруа)

І капітель: Демони. На капітелі, в центрі однієї її з граней зображено сатану, одягненого у шкури тварин. Дідько стиснув зуби та притискає до грудей предмет з літерою X (можливо це осквернений вівтар?). Два крилаті демони, кожен з яких тягне свою здобич, стоять обличчям до потворної квадратної голови свого господаря.

Ліворуч голий демон хапає одягненого чоловіка; праворуч одягнений демон хапає голого чоловіка, який чинить опір непереборній (бо люди ці вже прокляті) силі зла.

Капітель ІІ: Сфінкси. Спільним для всіх чотирьох панелей є зображення двох довгошиїх крилатих сфінксів.

А на гранях цієї капітелі якісь звірі ковтають хвости сфінксів.

Капітель III: Різні сцени Крилатий дракон із закрученим зміїним хвостом, який закінчується другою головою. Цей тип легендарного монстра відомий як амфісбена. Він тримає в кігтях коштовність, що символізує світ, яким править зло.

З іншої сторони зображенні напівлюди, напівптахи Це сирени, але їх не слід плутати з сиренами моря (напівлюдьми, напіврибами). У земних сирен бороди та довгі шиї. Їхні хвости закінчуються пальметами. У центрі на листка пальми сидить гарний птах.

Танцівник. Ця відома сцена досі не була задовільно інтерпретована, але її слід розглядати, перш за все, через її скульптурну цінність та оригінальність. Скульптор, безсумнівно, мав намір виразити рух чоловіка, який погойдує своє тіло з боку в бік. Голова — єдина нерухома точка цієї композиції. Леви, схоплені за задні лапи, повертаються до центру та кусають чоловіка за плече, врівноважуючи рух. Немає жодних доказів того, що скульптор мав намір зобразити Даниїла в лев'ячій ямі. Фігура дуже відрізняється від відомих зображень танцюристів та акробатів.

Капітель IV: Зіткнення із левами. Чотири леви мають крила та об'єднані спільною головою, їхні людські обличчя прикрашені ретельно зачесаними бородами.

В інших двох кутах два зморшкуваті жіночі обличчя отримують ляпаси від дивних рук, що стирчать з кінчиків лев'ячих хвостів. У романські часи розпущене волосся було символом розпусти. Чи було це знущання покаранням за провини?.. За іншою версією жіночі обличчя в кутах нагадують фурій (трьох мстивих богинь у римській міфології) або гарпій (монстрів з головами жінок та тілами орлів у грецькій міфології).

Капітель V :Біблійні сцени «Благовіщення»

«Поклоніння волхвів» — поширена тема, але в руках майстра з Шовіньї вона перетворюється на оригінальний твір. Діва Марія сидить з обличчям в анфас, тримаючи на колінах немовля Ісуса. Три короновані волхви стоять на колінах по обидва боки, кожен з яких тримає по дві чаші. Руки Бога, що з'являються з кутів колони, свідчать про немовля, яке носить хрестоподібний німб, і благословляють його. На стрічках по обидва боки обличчя Марії викарбувано слова «GOFRIDUS ME FECIT ( GOFRIDUS створив мене)». Раз майстер підписав цю грань і цю капітель, значить цій сцені він надавав особливого значення.

"Діва Марія приносить Ісуса Христа до Храму"

На ще одній грані мала бути "Спокуса Христа", яку я не сфотографував.

Капітель VI: Крилаті дракони зі зміїними хвостами і людськими обличчями пожирають оголених людей, які, ймовірно, уособлюють душі померлих. Капітель символізує пекло, а дракони — демонів, які мучать проклятих.

Капітель VIІ:Судний день

Ангел об'являється пастухам

Велика Вавилонська Блудниця. Ця сцена, натхненна Книгою Об’явлення, є рідкісною темою в романській скульптурі. Вавилон, місто вигнання, зла та гноблення, зображено як Велика Блудниця . Розкішна вишита сукня блудниці приховує її зухвалу поведінку. У лівій руці повія тримає стародавню банку для парфумів, що п'янить своєю спокусливою силою. У правій руці - золоту чаша, наповнену гидотами та брудом власної розпусти. Повернувшись обличчям на захід, де заходить сонце, блудниця править тлінням та смертю.

Ліворуч від неї - "Добрий Пастир", який у жесті скорботи підпер голову рукою (над ним написано "Babylonia deserta" - «Вавилон засуджений» (Об’явлення 18). Чоловік приймає позу стародавнього мислителя та розмірковує про руйнування Вавилона, символізоване заваленими стінами та полум’ям по обидва боки від нього. Чи він пророк, який передбачив падіння Вавилона, чи він один із вавилонських царів, згаданих у Книзі Об’явлення? Ця тема, яка є протилежністю «Великої блудниці», така ж рідкісна, як і «Велика блудниця».

Ліворуч від Доброго Пастиря зображено диявола, який схиляє терези душ Святого Михайла до нього.

Капітель VIII: Пожираючі птахи.

Два дивні хижі птахи здиратимуть шкіру з двох оголених фігур. Їхні крила розкинуті в сторони, а суворість ліній підкреслює жорстокість сцени.
Занепалий Вавилон став лігвом хижих птахів...

Відпочинемо трохи від сцен, які можуть викликати якщо не синдром Стендаля, то щось не менш нав'язливе й оглянемо ще трохи Верхнього міста. Тут - площа Донжон, яку я ще розмістив, як перше фото до посту. Бо не всюди мають, як заголовні фото до дописів мають бути церкви і церкви...)

І тепер панорамне фото замків зі сторони міського парку з ставком.

На кінці мису розташований замок Евкес де Пуатьє - середньовічна резиденція єпископів, яка колись міг похвалитися двома вежами; під час Революції місцеві жителі використовували їх для виготовлення каменю, що значно зменшило їхню вартість. Тепер це місце, перетворене на атмосферний амфітеатр, проводить захопливі шоу соколиного полювання.

Відреставрований у 1990-х роках, замок Гузон датується 12-м та 13-м століттями. Сьогодні на його чотирьох поверхах розташований музей промислової археології.

Від Шато-Неф, залишилася лише одна стіна, але вона досить велика та висока. Натомість замок Монлеон, найменш збережений і був покинутий до середини 15 століття.

Останній із тріо замків, що залишилися, замок д'Аркур (той, що розташований найбільш праворуч на фото), отримав свою назву від відомої нормандської родини. Відбудований у 13-му столітті для Жана II д'Аркура, це найкраще збережений замок Шовіньї. Кілька разів на рік у самому серці замку ви можете взяти участь у грі-втечі – ваша родина захворіє на проказу, і їй доведеться знайти ліки!

А тепер перенесімося в не менш цікаві місто Ангулем, яке розташоване десь приблизно на півдорозі між Пуатьє і Бордо. Тут ми оглянемо дві романські пам'ятки - церкву-ротонду св. Михаїла і собор св. Петра. Про собор, більшість з тих, хто відвідує Ангулем, знає, а от про церкву-ротонду майже ніхто з туристів і не чув. А все через те, що розташована вона, на відміну від собору не в самому центрі Ангулемі, а в теперішньому його передмісті - Сен-Мішель, до якого через значну відстань від залізничного вокзалу і мою обмеженість в часі, довелося взяти таксі. Приїхав я туди кілька хвилин після 18:00 і на той момент храм вже мав би бути зачиненим, але мені пощастило - двері були відкриті і всередині нікого не було. Тож я все собі спокійнісінько пофотографував).

Восьмикутної форми з центральним планом – є унікальною сакральною спорудою та рідкісною для Франції. Оточена вона 8 апсидіолями та увінчана 13-метровим куполом з вісьмома сторонами, який увінчаний ліхтарем. Крім того, церква містить багато різьблених деталей. Особливо зовні. Дзвіниця ж, яка не умістилася в кадр, була додана до церкви у 1898 році.

Церква Святого Михайла, була споруджена в 1137 році. Й оскільки знаходилася вона на дорозі до Компостели, то в цьому місці ченці (а це була колись церква з монастирем) прагнули допомагати бідним паломникам.

Названа споруда, як я вже згадав раніше, в честь святого Михаїла, якого також можна бачити на тимпані. Видно від назви цієї церкви й пішла назва поселення Сен-Мішель.

Взагалі тимпан церкви є дуже видовищним і доволі незвичайним для романської архітектури. Він зображує архангела Михаїла, який вбиває дракона, оточеного латинським написом, який перекладається як: «на небі була битва, Михаїл бився з драконом». В даному контексті Архангел виступає захисником мандрівників та паломників від небезпек дороги. Видно і мені він трохи допоміг в Ангулемі.

Всередині, у східній апсидіолі, вікно оточує серія невеликих колон. Вони увінчані скульптурною стрічкою, що складається зі складчастої стрічки та рідкісного оздоблення з розеток та квітів.

Капітелі прикрашені рослинними орнаментами та антропоморфними зображеннями.

Зовні, окрім оздоблення аркад, карниз апсидіолей прикрашають дуже цікаві модильйони.

Ще раз глянемо на гармонійну споруду церкви св. Михаїла і після цього перенесімося до собору св. Петра.

Тут ще варто зазначити, що якби не випадковий, попутний автобус і дуже доброзичливий водій, то я мабуть не встиг би знову на свій поїзд, як це вже було раніше в Бордо. Адже і при так вираженому дефіциті часу, я не врахував рельєф місцевості: собор разом центральною частиною міста стоїть на високому плато, до якого з Сен-Мішель треба підніматися, а потім спускатися до Нижнього міста, де знаходиться також і залізничний вокзал.

Cathédrale Saint-Pierre d'Angoulême є творінням видатного єпископа Жирара, який сам керував будівництвом. Це купольний храм, як і в розташованих неподалік Періге і Каорі. Роботи розпочалися в 1110 році та були завершені наприкінці 1130-х років. Остання ж реставрація храму відбулася впродовж 1866-1885 років будівля пройшла реставрацію храму за проектом відомого французького архітектора Поля Абадьє (також реставратором церкви Сен-Фронт де Періге та будівельником церкви Сакре-Кер у Парижі), який поновив деталі фасаду, а також відновив купол, який на той момент був пошкоджений.

Рідкісною та цінною перлина романського мистецтва ангулемського собору є його фасад, що повністю вкритий скульптурами. Окрім зображень Святого Мартіна (праворуч від головної брами) та Святого Георгія (ліворуч), які є частиною реставрації 19 століття, цей багато оздоблений фасад зберіг основну скульптуру, що датується переважно 12 століттям.

Фасад прикрашений більш ніж 70 скульптурами, організованими у дві декоративні теми: Вознесіння та Страшний суд, які майстерно між собою переплітаються.

Скульптурна програма читається знизу вгору. Вона інтерпретує земне життя: сцени полювання, коней, вади та чесноти...

Скульптурні фігури в тимпанах у першому ярусі на тимпанах бічних арок першого ярусу демонструють нам апостолів, які розходяться, щоб проголошувати Євангеліє (є центральний портал, оточений двома сліпими арками. Апостоли, що йдуть на місію, зображені .
В одній з арок (унизу на фото) можна також побачити різьблений фриз, що зображує кавалерійський бій, натхненний "Піснею Роланда".

Середня частина фасаду присвячена темі Вознесіння Христове.

Всередині мандорли зображений Христос, що возноситься на небеса і піднімає праву руку в благословляючому жесті. Його оточують символи чотирьох євангелістів: Ангел для Матвія, Лев для Марка, Бик для Луки та Орел для Івана. По обидва боки від великого прольоту - аркади з медальйонами 11 з 12 апостолів та Діви Марії.

Над Христом ми можемо побачити види полум'я, що символізують Святого Духа та П'ятидесятницю.

Нижче в тих аркадах - зображенням обраних і проклятих, яких має судити той же Христос на Страшному Суді. Обрані займають своє місце всередині аркад, що обрамляють Вознесіння. Прокляті ж зображуються разом з дияволами та демонами в сценах, розміщених на кожному кінці другого регістру середньої частини.

На кожному кінці прольоту зображено двох негідників, які корчаться від болю та стали жертвами сатани
Зокрема ліворуч, демон тягне довгим гачком за язик того, хто менш серйозно грішив устами!

Ліворуч від головного порталу ми бачимо рельєф із зображенням Святого Георгія, який вбиває дракона та рятує царську дочку від Сілена, як це описано в «Золотій легенді».

А праворуч - милосердя Святого Мартіна , який, будучи легіонером, ділиться своїм плащем із жебраком, пропонуючи частину свого площа. Як я вже зазначав, обидва рельєфи датуються реставрацією 19 століття .

Іще раз придивимося до рельєфу кавалерійського бою, натхненного «Піснею Роланда» і яка мені дуже нагадує ту, яку я бачив Барі - https://taras-palkov.livejournal.com/9774.html. Ангулемьскй рельєф був створений приблизно в 1118-1119 роках, що відповідає даті відвоювання Сарагоси під час Реконкісти. Безсумнівно, під впливом єпископа Жирара ця перемога ілюструється двома сценами з «Пісні про Роланда», які також розповідають про перемогу Роланда під Сарагосою. Ліва частина фризу ілюструє кінний бій єпископа Турпіна у кольчузі та митрі проти велетня Абісме, якого він пронизує списом. У центрі: гонфанон , далі зображений сам Роланд, племінник Карла Великого, який переслідує Марсіла, короля Сарагоси, й разить його мечем. У наступній, крайній сцені, Марсіл падає перед відчиненими воротами Сарагоси.

У мене є ще кілька цікавих фото церкви, але я думаю для одного посту, цього достатньо. Тому завершу свій допис - панорамним видом на Нижнє місто Ангулему. І сподіваюсь, до нової зустрічі.