Маріяцька базиліка та Суконні ряди в Кракові. Вівтар Внебовзяття Діви Марії Віта Ствоша

[taras_palkov]

Після тривалої перерви продовжую розповідати про свої мандрівки. І на цей раз ваш уявіть пропоновану Польщу з її давньою столицею Краковом та Маріяцькою базилікою й прилягаючими до неї Суконними рядами. Окраса Маріяцької базиліки — найбільший готичний вівтар у всій Європі, присвячений Внебовзяттю Діви Марії (в латинській традиції саме так треба говорити) авторства Фейта Штосса (полонізоване ім'я — Віт Ствош). Саме про вівтар у цьому дописі найбільше йтиме мова.


В Краків я потрапив ще наприкінці ночі. Поки прийшов пішки з автовокалу, то в самому центрі вже почало світати. На фото - вид на Маріяцьку базиліку (вона вища) і костел св. Барбари зі сходу, з боку Малого Ринку.



Готичний костел на честь Внебовзяття Пресвятої «Марії-панни», у просторіччі званий Маріацьким. Перший костел на місці Маріацької базиліки був дерев'яним, і коли відслужив своє – на його місці в 1221-1222 роках було поставлено новий романський, за розмірами найближчим до сьогоднішнього. Але й його було знищено під час набігу татар. Пізніше фундамент того костелу був частково використаний, коли в 1290 році почалося будівництво нового костелу, вже в готичному стилі. Саме тому сьогодні. як ми побачимо на подальших фото, він стоїть під кутом до Ринкової площі, адже старий костел будувався ще до введення локаційного плану. До ХІХ століття костел остаточно набув того вигляду, який ми знаємо зараз.



На південній стіні храму XVII був прикріплений сонячний годинник. Він вказує не лише час, але й день, і місяць. Годинник прикрашений написом латиною "Dies nostri quasi umbra super terram et nulla est mora" , що перекладається як " Наші дні є ніби тінь на землі і не мають жодного продовження"



А ще південну сторону базиліки прикрашає чимало пам'ятних дошок. От одна із них.



Невелика площа праворуч від базиліки носить назву, що зовсім не дивно Маріацької (plac Mariacki). Вона невелика та оточена буквально 5-6 будинками.



З південного боку площі закриває невеликий костел святої Варвари (Варвари). В середніх віках на цій невеличкій площі знаходиться церковний цвинтар. З приходом до Кракова австріяків, цвинтар для "наведеннЯ ладу" прибрали із площі, так подібно як це сталося у Львові при Латинській катедрі.



Центр площі в середині ХХ століття прикрашала "криниця голубів" із бронзовою статуєю в центрі. Це подарунок краківських ремісників. Сама статуя є збільшеною копією із статуєю, що зображена на вівтарі Віта Ствоша.



У середні віки Маріацький костел містився за рахунок жертв багатих городян. Вавельський костел був королівським, а тут зібралися багаті міщани. Серед багатих родин міста було приблизно порівну поляків та німців, тому до кінця XIV століття служби в Маріацькому костелі проходили двома мовами: польською та німецькою. А потім і зовсім тільки німецькою, а службу польською перенесли в сусідній костел св. Барбари. Ситуація змінилася лише 1537 року, коли краківське містянство було «полонізовано». Пройшла "полонізація" дуже своєрідно: багаті сім'ї були поставлені перед вибором - або вони починають говорити польською мовою, або їм у Кракові не місце...Таким чином, тепер уже служби німецькою мовою були перенесені до сусіднього костелу св. Барбари.

У 1586 році костел св. Барбари та сусідні будівлі стали власністю єзуїтського ордена. Саме тут ваші проповіді читав відомий католицький теоло, письменник та ректор Петро Скарга.



Фасаду костелу св. Барбари передає т. зв Гетсиманія — вишукана готична цвинтарна каплиця, з’єднана з притвором, у середині каплиці розміщено вівтар з різьбленим зображенням Молитви Христа в Гетсиманії, ймовірно, роботи Віта Ствоша або його майстерні. Кажуть, що саме ця каплиця послужила Георгу Боїму прототипом для створення своєї сімейної каплиці у Львові.



Кронштейн із ангелом, що тримає герб Польщі із каплиці Гециманії.



З Маріацької площі вийдемо на краківську Площу Ринок і оглянемо її так звані Суконні ряди.
Далі будуть інші фото, як Суконних рядів, так і Маріцької базиліки зняті в різний час дня, бо ж краківську Площу Ринок того дня я перетинав не один раз.



Sukiennice побудував у 1257 році король Болеслав V Соромливий. Тоді вони представляли собою подвійний ряд сукняних лавок, розділених доріжкою. Пізніше при королі Казимирові Великому у них був побудований готичний зал довжиною 108 м, який був зруйнований під час пожежі в 1555 році.



Після пожежі Сукенниці були відновлені в якості представницького будинку (сходи і ложу проектував Джаммарія Моска) з аттиком у стилі ренесансу, прикрашеного маскаронами. Остаточний вид Суконні ряди набули в XIX столітті після їх перебудови за проектом Т. Прилінського, коли були добудовані неоготичні арки.
.


Нині в середовищі Суккеніц, так само як і кілька століть тому назад, у стильних магазинах процвітає торгівля.



Капітелі колон Суккеніц добре цікаві та різноманітні.



Крім традиційних листяних капітелів, тут можна побачити зображення різних осіб або ще алегорій.



Дві капітелі зображують "хороших" та "поганих" дітей.







На західній стороні Суконних рядів кожна з двох центральних колон прикрашена десятьма бюстами в різних історичних костюмах. Ці зображення не з'являються з нізвідки – вони виходять з альбому Яна Матейка під назвою «Одяг у Польщі 1200-1795». Дати під кожним бюстом відзначену фігуру до певного історичного періоду. Експерти відзначають деякі неточності в деталях, але це не поважає їх захоплюватися їхньою унікальністю.







А тепер повернімося до Маріацького костелу - одно із найголовніших символів Кракова.



Звичайно ж, у першу чергу впадають у вічі дві готичні вежі Маріацького костелу. Гострий готичний шпиль вищої вежі - Хейналіці унікальний до 1478 р., натомість нижчої вежі завершується ренесансним шоломом з XVI століття. Вона служить дзвіницею, з п'ятьма дзвонами.

Чому ж башти мають різну висоту хоча, будувалися в один і той же час? Тут є кілька версій, а точніше – легенда.
Одна із них розповідає, що вежі будували два брати. Старший побудував свою швидше і поїхав з міста. Але, повернувшись, побачивши, що молодший не зупиняється і його вежа виходить міцнішою та красивішою. Від гнів та заздрощів він убив брата, але, прийшовши до них і засоромившись скоєним, кинувся вниз з вежі. З того часу вежі так і стоять з різною висотою, як нагадування про красу та злочин. А для достовірності легенди всім охочим у сусідніх сукнях показують ніж, яким брат убив брата.
Насправді ж Хейналіца була побудована як дозорна вежа міста, тому вийшла вищою. А друга вежа використовувалася лише як дзвіниця. Тому сенсу збільшити її не було. Та й грошей у міському бюджеті на це також особливо не було.

Ще одна річ, з якою пов'язаний Маріацький костел, - це хейнал. Це мелодія, яка щогодини лунає з вежі. Вона виконується на чотирьох сторонах. Коли музикант грає мелодію восстаннє, вона несподівано і якось нелогічно припиняється. І це теж пояснює красива легенда. Коли на Краків напали татарі, трубач узявся сурмити на ціле місто, щоб сповістити про тривогу. Він грав, аж поки вража стріла не вп'ялася йому в горло. Нині дивляться, як музикант грає цю „обірвану” мелодію, щороку за костелом збирається багато туристів. Після цього виконавець махає їм свою трубу. Вважається, скільки разів махне музикант – стільки людини ще повернеться до Кракова. Не пам'ятаю, скільки грав мені, але в Кракові я був, мабуть, уже бідьш ніж п'ять разів.

Цікаво, що 11 червня 2000 року хейнал був занесений до Книги рекордів Гіннесса як мелодія, яку зіграли одночасно приблизно 2000 трубачів, що з'їхалися з усього світу.



Фото Маріацької базиліки з початку Флоріанської вулиці, що веде до центру Старого Міста від його північних кордонів (Барбакана та Флоріанських вворіт).



Перед тим як зайти в середину костелу ще кинемо погляд на пам'ятну дошку (1883) на честь короля Яна III Собеського та 200-річчя перемоги об'єднаних християнських військ над турками під Віднем. Слава переможцям!



Всередині базиліки фотографувати не так спочатку, не тільки через те, що добрі темно, але й тому, що в будні дні (не кажучи вже про вихідні) в костелі безперервно зберігається аж 12 (!) Богослужіння і 1 Літургія - увечері. От, прошу, подивіться на розклад:

DNI POWSZEDNIE
6.00, 6.30, 7.00, 7.30, 8.00, 9.00, 9.30, 10.00 (łacina), 10.30, 11.00, 18.30
вівтарний образ veit stoss у Кракові год. 11:30–18:00



Тому далі буде три фото інтер’єру з вікіпедії, а для особливо допитливих можна буде насолодитись усім внутрішнім простором святини, натиснувши скопіювавши це посилання - https://www.pajorama.eu/mariacki/mariacki.html



Поліхромний інтер'єр Маріацького костелу представляє собою широку різноманітність стилів – від готики до історизму середини XIX століття, від бароко до модерну.



Яскрава поліхромія – результат роботи найвідомішого польського художника Яна Матейка, якому допомагали Станіслав Виспянський та Юзеф Мехоффер, Останній добре відомий львів’янам, як автор мозаїк куполів Вірменського храму.



Як ви могли вже прочитати вище, доступ до вівтара Віта Ствоша, який знаходиться у пресвітерії розпочинається з 11:30 і я був у святилищі один із перших, щоб зайняти зручну позицію перед розкриттям вівтра, які відчиняють один раз у день в 11:50.



 Часу було достатньо, щоб сфотографувати також розписи самого пресвітерію.



А також його лави, які прикрашені дуже гарним різьбленням.



Поки я фотогрфував інтер'єр, "народ" вже так добре почав підтягуватися).



І що треба відзначити: після туристів з'явилися дві групи з дітьми, які зайняли місце спереду на підлозі. Вибачте за не дуже якісні фото, бо зроблені з телефону, оскільки своїм дзеркальним фотопаратом я опублікував їх фотографувати. А після дітей на візках під'їхало на сам перед і кілька неповносправних. Так і має бути і по цьому насправді, а не так по мінімальних грошей у гаманцях, все поняття "Європа".



Автор вівтаря, майстер по дереву з Німеччини Фейт Штосс (полонізоване ім'я - Віт Ствош), був запрошений краківською радою і взяв на роботу 25 травня 1477 року. Двадцять років він потім прожив у Польщі і дванадцять з них присвятив роботу над вівтарем. У 1483 р. комісія ради проінспектувала роботу майстра і залишилася задоволена, як результат Ствош був звільнений від сплати податків. Одночасно з основними своїми завданнями він став відповідним для міста і міст та інші замовлення, дрібніші, а в 1484 став головним майстром цеху малярських робіт і різьблення по дереву. У свято Успіння Богородиці, 1489 року, вівтар був готовий. Достеменно невідома вся вартість цієї роботи, є відомості лише про один рахунок на 2808 флоринів, що дорівнювало річного бюджету всього Кракова. Може бути, що ця сума була лише остаточною виплатою винагороди. Сама сума склалася з пожертвою церкви та місцевих міщан.

Віт Ствош отримав колосальні гроші за свою роботу, але краківський гонорар не пішов на успіх майстру. Повернувшись до Нюрнберга, він віддав усі свої гроші одному банку, який ви показав шахраєм. Майстер одразу втратив усі свої, зароблені в Кракові гроші. У розпачі він намагався повернути хоч частину з них і… підробив чек. За що й був суворо покараний.

Деякі роботи Фейта Штосса ви могли бачити також у моєму пості присвяченому Нюрнбергу - https://taras-palkov.livejournal.com/27233.html



Вівтар створений Вітом Ствошем присвячений Внебовзяттю або ж Успінню Пресвятої Діви є найбільшим готичним вівтаром в Європі. Вівтар сягає висоти 13 метрів, а розмах його бічних стулок — аж 11 метрів! Коли вівтар відкривається, то перетворюється на величезний різьблений триптих. Висота його найбільших фігур становить приблизно 2,8 м. Понад 200 фігур вівтаря вирізьблені з цільних липових блоків. Вся конструкція виготовлена ​​з дуба, а тло — з модрини .

Оглядемо поки вітар в закритому стані. У самому верху, за межами основної рамки, зображено коронування Діви Марії в оточенні святого Станіслава та святого Адальберта Празького.



На пределі зображено Дерево Єссея – генеалогічне дерево Христа та Діви Марії .



Закриті крила вівтаря зображують двадцять сцену з життя Марії та Ісуса. Послідовність сцени така: перша сцена починається угорі ліворуч і далі дивимося до низу ряду, другий ряд - низу-верх, третій - цвіт-вниз і в останній четвертий - низу-вверх. Виходити змійкою.

Цикл починається з повідомлення ангела Йоахима про народження Марії. Друга сцена на цій рельєфі — зустріч Йоахіма з його дружиною Анною біля Золотих Воріт.



Різдво Марії.



Вхід Марії до Храму. Храмова зона поділена на дві частини. Поки батьки Богородиці знаходять у передпокійному ліворуч, Марія перебуває сама у святилищі, піднімаючись до вівтаря, на якому вона з'являється її майбутнім сином Ісу у вигляді Немовляти дитини — унікальний мотив!. Під сходами зображено бідні душі в чистилищі, які чекають свого викуплення, у вигляді маленьких дітей.



Стрітення Ісуса у храмі.



Два інших десятирічних Ісуса в храмі Приішому розгляді можна побачити, що Фейт Штосс використав тут трохи історію, що взята з апокрифічних джерел, а саме історію про п'ятірного Ісуса в школі Захея з арабського Євангелія дитинства. Тому тут на передньому плані зображений філософ, який лежить на землі перед Ісусом, й який поставив Дитині астрономічне питання. Вражений відповіддю малого Ісуса, філософ визнає Його, як найвищого Рабе, тобто Вчителя.



Арешт Христа.



Розп'яття Ісуса



Зняття Ісуса з хреста



Покладення у гриб.



Зішестя в Ад.



Жінки-мироносиці біля порожнього гробу і Ангел.



Христос з'являється Марії Магдалини в образі садівника. Ісус тут говорить Марії Магдалині: "Не торкайся Мене".



А тепер оглядаємо віктар у розкритому стані, перед цим передивившись моє невелике відео, на якому можна побачити церемонію відкриття віктаря.
https://www.youtube.com/watch?v=OFk4WyBFJho

Центральний сюжет унікального панно – це Успіння Богородиці. Марія оточена апостолами, Яків підтримує її своїми руками. Фігури Діви Марії та Святого Якова, які її підтримують, вирізьблені з одного стовбура липи, як і фігури Христа, його матері та двох ангелів у сцені Внебовзяття Мадонни.



Фігури вражають своїм реалізмом, усі деталі тіла, пропорції, рух відтворені зі скрупульозною точністю і водночас одухотворені — вони живуть… Історики навіть людський використаний вік як джерело вивчення зовнішнього вигляду, моди і хвороб навіть жителів Кракова кінця XV століття.



Містика тут змішується з натуралістичним реалізмом. Золоті шати апостолів з'являються поруч із повсякденним одягом, який носили в середньовічному Кракові. Поряд із піднесеними релігійними сценами зображено повсюдне життя. Фігура Мадонни зберігає ідеал середньовічної краси, але Штосс надав апостолам рис краківських містян. Він зайшов настільки далеко у своєму реалістичному підході до фігури, що чітко видно їхні різні недоліки: вади, деформовані руки, інші вени на ногах та сліди шкірних захворювань.



Виразність сцени посилюється щільністю фігури; насправді вони ніколи не могли б стояти так близько однієї до одної.







На стулках відкритого віктаря зображені сцени з життя Богородиці: Благовіщення Різдво Христове, Поклоніння волхвів (ліва стулка),








Воскресіння Христове, Вознесіння Христа та Зіслання Святого Духа (права стулка).







У вересні 1939 року професор Ягеллонського університету Кароль Естрейх переконав розібрати унікальний вівтар і сплавити його по Віслі до міста Сандомир, щоб захистити його від знищення німцями. Там він зберігся в підвалах духовної семінарії, поки німці, завдяки доносу, не побачили про його місце. Того ж 1939 року вони роз'єднали конструкцію і вивезли вівтар до Берліна, а потім до Нюрнберга.
Після війни професор Кароль Естрейх отримав можливість розшукати вівтар, у чому йому допомогли американці, а в травні 1946 року робота Віта Ствоша повернулася до Кракова. З цього вівтаря, у законодавчому стані, зберігся у Вавелі, а 1957 року був відновлений Маріацькому костелу. З 2015 року відбулася поступова реконструкція півтора, з бюджетом у понад 13 з лишком мільйонів злотих. Коли я був у Кракові раніше, то через реставрацію, то в силу інших причин, все не міг той вівтар детально відобразити. І от тепер, нарешті, випала така нагода).



Вівтар Успіння Діви Марії не остання робота Віта Ствоша у Кракові. Інші покажу якось іншим разом.