Паломництво до місця об'явлення Пресвятого Серця Ісусового в Паре-ле-Моніалі (Paray-le-Monial)

[taras_palkov]

Паре-ле-Моніяль — чудове бургундське містечко, відомо як своєю чудовою базилікою, що представляє собою трохи зменшену копію зруйнованого абатства Клюні, так і тим, що тут у XVII ст. зародився культ Sacré-Cœur чи Пресвятого Серця Ісусового.


Попри те, що це місце відомо у всьому католицькому світі, мало хто з українських греко-католицьких паломників, які моляться щороку в місяці червневого молебня до Серця Ісусового, чув про Паре-ле-Моніяль, а великі паломницькі тури, як правило, сюди не їдуть. Було б наївно думати, що, написавши цей пост, я втратив радикальну зміну, але, з іншого боку, якщо нічого не робити, то і результат буде ніяким. Тому сьогодні я розповім у вигляді путівника про Паре-Ле-Моніяль, а заодно і розкажу про історію культу Пресвятого Серця Ісусового, посилаючись на це на авторитетні джерела. Можливо, хтось цей допис прочитає, розкаже інший, а через деякий час (напевно це буде вже після закінчення війни) сюди дістанеться перший автобус із групою українських паломників. А за ним поїдуть інші й інші)). Але годі мріяти, час розповідати.



Паре-ле-Моніяль зустріло мене, як це переважно було й в інших містах і містечках під час моєї вересневої поїздки до Франції, рясним дощем. Так що навіть фотографувати місцеві пам'ятки під цим дощем було зовсім не так легко.
Друге, вертикальне фото базиліки і вперше до посту зняти в той короткий проміжок часу, коли ще нарешті вщух.



Крім базиліки ще одніє домінантою містечка є вежа Святого Миколая (Tour Saint Nicolas) - саме її заокруглене завершення видно на фотографіях, що вище. Збудована вона була в епоху Відродження в 1535 році на місці парафіяльної церкви XI століття. Закрита для богослужінь у 1792 році, ніні дзвіниця використовується для проведення конференцій та виставок.

Поруч із вежею розташовується споруда місцевої Ратуші.



Медальйони, мушлі, маленькі колони, музичні герої… багатий орнамент цієї будівлі вшановує пам’ять її покровителя, багатого купця П’єра Жає, який замовив будівництво цього елегантного фасаду міського будинку між 1525 і 1528 роками. Стиль цього будинку, як і вежі св. Миколая, належить до раннього Відродження й наближений до стилю замків долини Луарі.



Пишність споруди, безсумнівно, була підкреслена багатьма поліхромними слідами, які були знову виявлені під час реставрації 1994 року.
Ратуша розташовується в цій кам'яниці з 1862 року.



За кількасот метрів від вулиці, що веде до базиліки Святого Серця, розташована доволі скромна, головна святиня містечка – «Каплиця Об'явлень» ("Lieu des apparitions du Christ"). Каплиця монастиря Відвідин, побудована в 1633 році, була перебудована в 1854 році в неороманському стилі, що нагадує стиль місцевої базиліки.



Як тренд напис на фасаді, саме в цьому місці свята Маргарита Марія Алякок мала три великі оголошення Христа 350 років тому.



Переступивши поріг каплиці звернімося до релігійних джерел, які краще за мене описують історію Об’явлення в Паре-ле-Моніяль та розповсюдження культу Христового Серця в Католицькій Церкві.



Культ Христового Серця за своєю суттю такий давній, як давнє християнство, бо любов до Господа Ісуса - це істотне в християнстві. Однак візьмімо історію про те, як постало та поширювалося почитання Христового Найсвятішого Серця в такому вигляді, як його нині практикує Христова Обручниця, Свята Церква. Почитання Христового Серця повстало у скромних монастирських мурах. Через невідому, забуту монахиню (тепер св. Марію Марґариту Алякок) Господь розпочав величну епопею Свого Найсвятішого Серця, щоб показати, що це діло не людське, а Боже.
Основою культу і свята Найсвятішого Серця Ісусового є обʼявлення, які Ісус зробив для згадуваної св. Марії Марґарити Алякок.
Жила вона у Франції в 1647 - 1691 роках. Була монахинею Ордену Сестер Візиток у монастирі Паре лє Моньяль. Серед інших відзначалася почитанням Найсвятішої Євхаристії. Кілька разів обʼявився їй Ісус саме тоді, коли вона гаряче молилася перед Найсвятішими Тайнами. Зокрема, три обʼявлення стали основою всесвітнього культу Христового Серця - такого, який тепер маємо. У тих обʼявленнях Господь висловив людям Своє бажання, щоби вони почитали Його Серце, та назвав спосіб, за допомогою якого це робити.
Щоправда, ці обʼявлення приватні, проте Христова Церква їх детально перевірила і схвалила, а саму монахиню Марію Марґариту Алякок визнала Святою. Тому сміло можемо вірити цим обʼявленням. Переглянемо їх послідовно і вникнемо глибше у зміст.
Перше обʼявлення відбулося 27 грудня 1673 року. Св. Марія Марґарита Алякок молилася, як завжди, перед Найсвятішими Тайнами. І от побачила перед собою живого Господа Ісуса, що показав їй Своє Серце. Воно було ясне, сяяло, як сонце, із нього било сильне полумʼя, довкола нього був терновий вінок, окрім того, на ньому було видно глибоку рану, а вгорі - хрест. Показуючи рукою на Своє Серце, Господь звернувся до св. Марії Марґарити Алякок: «Моє Серце горить такою любовʼю до людей, що вже більше не може стримувати в собі жару тієї любові. Через Тебе мусить воно обʼявитися людям, щоб вони збагатилися тими скарбами, які в ньому заховані. Тобі хочу вказати на цінність цих скарбів. Це - цілющі та освячувальні ласки, тільки вони зможуть зберегти людей від загибелі. Для виконання цього мого наміру вибираю саме тебе, попри твою негідність і неуцтво, щоб це виразно свідчило, що це - все моє діло».
Друге обʼявлення було 1674 року. Ісус Христос обʼявився св. Марії Марґариті Алякок під час молитви в монастирській церкві, відкрив перед нею Своє Серце, як і вперше, дав їй пізнати та зрозуміти Свою безмірну любов до людей, та, попри те, пожалівся їй на невдячність людей, що завдають незмірного болю Його Серцю. «Нехай хоча б віддавали Мені любов за любов... На жаль, виявляють тільки байдужість, а на Мої повні любові поклики відповідають Мені погордою. Потіш Мене хоча б ти і винагороди Мене з усіх своїх сил за їх невдячність».
Св. Марія Марґарита Алякок почала виправдовуватися, що не знає, як це зробити. Божественний Спаситель заспокоїв її і вказав на спосіб почитання Його Божого Серця. Нехай якнайчастіше приступає до Святого Причастя (Були це часи янсенізму, що остуджував серця й утримував людей на відстані від Євхаристійного Спасителя). Нехай приймає Найсвятішу Євхаристію що першої пʼятниці місяця. Зрештою, нехай вночі з четверга на пʼятницю одну годину проведе у молитві перед Найсвятішими Тайнами.



Третє об'явлення і головне - відбулося 16 червня 1675 року. Воно - основа і початок всесвітнього культу Найсвятішого Ісусового Серця. Було це в неділю після свята Пресвятої Євхаристії. Показуючи Марії Марґариті Алякок Своє Серце, як це робив і перед тим, Божественний Спаситель озвався до неї ось так: «Більшого свідчення любові не зможеш Мені дати, ніж коли виконаєш те, чого Я від тебе вже давно домагаюся. Поглянь! Оце - Серце, що так сильно полюбило людей, яке ні перед чим не зупиняється, воно навіть знищує і вичерпує себе, щоб тільки показати їм свою любов. А отримую від них стільки невдячності, погорди, неповаги, байдужості та святотатської зневаги цієї Тайни любові. А що вже найбільше Мене болить, то це те, що навіть особи, Мені посвячені, поступають так само зі Мною. Тому-то бажаю, щоб ти посприяла тому, щоб перша пʼятниця після свята Пресвятої Євхаристії була святом особливого призначення, щоб у той день віддавали Моєму Серцю честь через приймання Святого Причастя та щоб переблагальними молитвами винагороджували Мене за зневаги, яких зазнаю під час виставлення Найсвятіших Тайн. А Я обіцяю тобі, що Моє Серце розкриється широко, щоб щедро зливати потоки ласки на тих, що Йому цю честь віддаватимуть і подбають, щоб інші віддавали». Ще більше почала виправдовуватися Марія Маргарита Алякок та просила Господа Ісуса, щоб вибрав когось іншого для втілення цього діла, бо ж воно понад її сили. Як невідома замкнена монахиня в змозі це виконати? Тоді Божественний Спаситель указує їй на о. Клаудія Кольомбʼєра, який вестиме діло як слід. Цей священик єзуїт доклав усіх зусиль, щоби здійснити бажання Божественного Спасителя.



У монастирських мурах народився культ Христового Серця. Згодом він охоплював щораз більше кола, поборював безліч труднощів, виявлявся у благословенні та святості життя та вчинив, урешті-решт, так, що сьогодні немає навіть закутка в Христовій Церкві, де він не приносив би благодатних плодів. Понад півстоліття тому зволив Ісус глянути і на наші землі й розлити на них благословення й цінності Свого Найсвятішого Серця. До цього також залучив синів св. Василія Великого. Це - запорука благословення для них самих і для їх майбутньої діяльності. Під святим стягом Божественного Спасителя підемо сміло в бій за Боже Царство, незважаючи на опір і завзяття посланців Сатани. Робитимемо це сміливіше, бо культ Христового Серця не опирається тільки на приватне обʼявлення, але й на святі, чисту Христову Обручницю, Католицьку Церкву, яка не тільки схвалює саме цей культ, а й не припиняє закликати всіх до найбагатших джерел Христового Серця, наділяючи його численними відпустами та встановлюючи урочисте свято Найсвятішого. Христового Серця.
о. Степан Решетило ЧСВВ (†1951) Взято з https://osbm.lutsk.ua/news/ugcc/prypadimo-do-sertsya-isusa/



У п'ятницю після неділі Божого Тіла (цьогоріч – 27 червня) Римо-католицька церква відзначає Урочистість Пресвятого Серця Ісуса. Греко-католики цього дня святкують празник Ісуса Христа – Чоловіколюбця. Набожність до Серця Христового поширена в усьому світі, а у Львові є храм, названий на честь Христового Серця.
Корені культу Найсвятішого Серця Ісусового Католицької Церкви сягають Середньовіччя. Вже великі міста – св. Бернард, св. Бонавентура, св. Гертруда та інші – з ХІІІ століття поширювали особливе вшанування Христових ран і почитання Христових Страстей. У XVII столітті розвивається культ Пресвятого Серця Ісуса. Поштовим до цього стала праця святого Йоана Еда – засновника монашої конгрегації, присвяченої Серцям Ісуса та Марії, а згодом – свідчення святої Маргарити Марії Алякок.
Об'явлення, яке пережила черниця французького монастиря сестер-візиток Поре-льє-Моніаль св. Маргарита Марія Алякок, лягли в основу сучасного культу Христового Серця. У 1673-1675 роках їй багато разів об'являвся Ісус Христос. Показуючи Своє зранене Серце, Спаситель просів збільшити набожність до Нього, зокрема встановити на Його честь окреме свято. Христос дав 12 обітниць тим, хто вшановуватиме Його Серце – з цим пов'язане поширене набоженство Перших п'ятниць. У 2025 році Католицька Церква урочисто святкує 350-ліття об'явлення сестрі Маргарити Марії Алякок – завершення цього святкування, що почалося 27 грудня 2023 року, припадає саме на 27 червня, день Урочистості Пресвятого Серця Ісуса.
У 1765 році Папа Климент XIII дозволив деяким церквам і братствам відзначити свято Христового Серця, а в 1856 році Папа Пій IX поширив це свято на всю Католицьку Церкву. 25 травня 1899 р. Папа Лев ХІІ посвятив весь світ Христовому Серцю. Ім'я Серця Ісуса в Католицькій Церкві носить кілька монаших згромаджень – серця, серця, братиця Ісуса, сестри Sacre Coeur, урсулянки Серця Ісуса Кона.
По-особливому Пресвятому Серцю Ісуса Католицька Церква вшановує в червні, зокрема через Літанію до Серця Ісуса, акт віддання Пресвятому Серцю Ісуса, а греко-католики в цей період звершують щоденний Молебень до Христа Чоловіколюбця, присвячений величанню Христового Серця. Сам образ Серця набув великої популярності у всьому католицькому світі, зокрема, і на Галичині. Цей сюжет набрав різні форми в мистецтві – музику, іконописи, живопис, скульптури тощо.
Ім'я Серця Христового є святині в усьому світі, серед яких – базиліка Сакре-Кер у Парижі.
В Україні Серцю Христовому присвячено не дуже багато храмів, проте це знакові святини. Одна з найвідоміших – храм Серця Христового у Жовкві ( https://taras-palkov.livejournal.com/92317.html_. ).
Взято з https://velychlviv.com/dzherelo-bezmezhnogo-myloserdya-27-chervnya-urochystist-sertsya-isusovogo/

Дві книги, що застосовують Культу Христового Серця з моєї домашньої бібліотеки.



У книзі нашого видатного церковного і громадського діяча Митрополита Андрея Шептицького можна прочитати зокрема таке: «В парафії, в яких почитають Христа Спасителя, ціле релігійне життя розвиватися, люди горнуться до церкви, множиться число приступаючих до Найсвятішої Євхаристії, зникають пороки між людьми, в родинах настає згода і любов; батьки пізнають, якими». скарбом для них є діти; діти вчаться поважати й любити батьків. З настанням культу Серця Христового все на парафії змінюється..."

Тіло святої Маргарити спочиває ні над бічним віктарем у Каплиці Об'явлення. Серце монахині натомість зберігається в релікварії в середині монастиря, подалі від громадськості.
Коли гробницю Алякок було відкрито в липні 1830 року, виявилося, що мозок черні був збережений від початку через 140 років після її смерті. Чотири лікарні фіксували диво у звіті, а комісарі також фіксували два миттєві випадки зцілення. Дослідження чеснот і творів Алакок триває 14 років.
Свята Маргарита Марія Алакок є покровителькою хворих на поліомієліт та шанувальник Святого Серця. Її день пам'яті — 17 жовтня.



У своїх обітницьких даних Св. Маргарити Алякок Ісус Христос обіцяє почитателям свого Пресвятого Серця обильні станові ласки, зріст у святості й чеснотах, щедре благословення за життя та ласку щасливої ​​смерті. Мільйони і мільйони душ по всьому світу в почитанні Христового Серця відбулися спокій і радість душі, зросли в любові Бога і ближнього та в практиці християнських чеснот.
Знаменна риса любові — це любити й жертвувати себе для любленого та бажати взаємної любові. Такою є і любов нашого Спасителя. «Ми любимо Бога, бо Він перший нас полюбив» — каже у своєму першому листі св. євангелист Йоан (4,19).
Папа Лев ХIII-й в енцикліці від 28 червня 1889 р., — заохочуючи до культу Христового Серця, пише: «Найгарячішим бажанням нашого Спасителя є, бачити, що в душах вірних народитися і росте вогонь любові, якою горить його Серце. Тому йдімо до Нього, бо Він не жадає від нас нічого іншого, як тільки взаємної відплати за його любов». (о. Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд.)

Ліворуч на фото — подячні таблички від зцілених. Верхня із них вимагає відвідин каплиці Папою Іваном Павлом ІІ у жовтні 1986 року.



В каплицю Об'явлень я заходив двічі. Із самого ранку і об 11.00, коли тут відбувалося Богослужіння. Я навіть здивувався, що каплиця на відділ ранішніх моїх відвідувачів коли у ній була присутньою лише молода пара французів з дітьми, на цей раз була повністю заповнена.



Монахині-візитанки теж приймали участь у Богослужінні, але окремо від усіх — в іншій каплиці, віддаленій від святилища решіткою.



На Богослужінні були присутні ще інші черниці — не роздивився їх добре, лише можу сказати, що не з Європи. Але як же було зворушливо дивитися, як вони після Месі всі разом молилися навколішки: першу перед Пресвятими Дарами, потім скульптурою Христа- Чоловіколюбця і врешті перед мощами св. Маргарити Алякок, де також заспівали якусь релігійну пісню. На жаль, такої ж побожності з-поміж мирян, присутніх на Святій Месі, я не помітив...



Я особливо радий, що побував у Паре-ле-Моніяль в ювілейний рік — у 350-річницю об'явлено (відлік йде від останнього часу, третього об'явлення). З нагоди ювілею в прокат також вийшов фільм «Його панування не матиме кінця» , що розповідає про об'явлення Ісуса св. Маргарити Марії Алякок. І що цікаво, цей фільм викликав одразу величезний резонанс. Як наводиться у зовсім свіжій статті ( https://rkc.org.ua/blog/2025/11/18/jogo-panuvannya-ne-matyme-kinczya-film-pro-sercze-isusa-pidkoryuye-francziyu/) фільм, на сьогоднішній день, подилося вже понад 400 тис. глядачів. І це менше за півтора місяця! При тому це ж не художнє кіно, а документальне.
«Черги до кінотеатрів, яких ми не бачили роками», – так описують цікавість фільму французького ЗМІ. Але це не означає, що стрічка сподобалася всім. У Марселі скасували показ у муніципальному кінотеатрі La Buzine через «порушення принципу світськості». Подібно, агенція MediaTransports відмовилася розміщувати плакати в метро та на вокзалах, вважаючи їх «релігійними та прозелітистськими».
Для багатьох спостерігачів успіху «Sacré Coeur» демонструє, що віра повертається у французьку суспільну дискусію. Le Figaro писав про «скромне, але реальне повернення релігії в суспільство». Також La Croix зазначив «безпрецедентну популярність для документального фільму», а аудиторія, як підкреслює видання, «більш різноманітна, ніж могла б свідчити додатокки». Один із глядачів, якого цитує Le Figaro, сказав, що фільм «йде далеко за межі звичайного документального – це справжня подорож у глибину, зустрічаючи із живою любов’ю Серця Ісуса».



Є у Паре-ле-Моніяль також цікавий музей. Носить його ім'я Ієрона (грецьке «ієрос» означає «освященний») й визнаний найстарішим музеєм сакрального мистецтва у Франції. Створений за ініціативою єзуїта Віктора Древона та барона Алексіса де Сарачаги у 19 ст., цей музей містить унікальну колекцію з сотень творів мистецтва, картин та скульптур на тему Євхаристії, пов’язану зі явленням Христа Святій Маргарити Марії Алякок.

Будівлю було побудовано між 1890 і 1893 роками паризьким архітектором Крістмасом Біоном для розміщення колекції. Вхід в музей, до речей, безкоштовний.



Хоч я і зробив багато фото експонатів музею, але тут покажу лише кілька з них. Як на мене, найцікавіші.
Ліворуч - поліхромне романське Розп'яття (кінець 12 - початок 13 ст). з церкви у Varenne L'arconce; праворуч - картина "св. Іоан де Мата - целебранс на Месі" (Джані Доменіко П'ястріні, початок 18 ст.)



Немовля Ісус, 17 ст.



Двома найвидатнішими експонатами музею є чудовий романський портал XII століття з церкви Анзі-ле-Дюк, як сама по собі є історичною пам'яткою, та велична « Via Vitae» ( «Шлях життя» , 1894-1904) — робота паризького ювеліра та золотаря Жозефа Шоме. Останній експонат знаходиться під склом, тому подивіться, як він виглядає в усіх деталях краще тут - https://www.musee-hieron.fr/wp-content/uploads/2014/10/140701pdf_ArtsSacres.pdf



Слідкуйте за полхіромією на порталі виявлених під час реставрації у 2003 році. Незрозуміло, чи фарбу нанесли в XII століття, чи це пізніший розпис, але відомо, що він добре давній, враховуючи стан руйнування пігментів. Як виявили дослідження туніка Ісуса була червоною, а мантія — синьою. Той самий пігмент залишився на тлі тимпана, який також міг бути синім. Вважається також, що основа перемички була світло-жовтою, але це міг бути підшерсток, а рослинний декор на капітелі був зеленим.



В тимпані — Христос у мандорлі в оточенні двох ангелів. Постава у ангелів доволі нестійка, але самЕ їхнє ріжблення дуже гарне. Натомість обличчя Христа виглядає на пізнішу реставрацію.



На перемичці зображена Діва Марія з Немовлям та святими.



Поблизу Паре-ле-Моніаль є кілька дуже цікавих романських церков, які можна назвати високими помилками, прикрашеними дзвіницями, скульптурними тимпанами та численними історичними капітелями. Ці церкви я хочу бачити, але важкість добрання до них, на жаль, звела мої плани нанівець...



Молодий, безбородий апостол, швидше за все, це Іван Богослов.



На капітелях зображені два євангелісти.



А на відкосах порталу, як мені здається, два пророки.



Портал знаходиться в центрі будівлі у великій восьмикутній кімнаті, стелю якої складають великі металеві навіси — натх резолюцією архітектури Гюстава Ейфеля.



Перш ніж продовжити огляд пам’ятки Паре-ле-Моніяль, я би хотів зробити невеликий відступ, щоб розказати про ще одне почитання Серця Ісусового, яке в силу певних причин , в музеї Ієрона зовсім не представлене. Я маю на увазі події Вандейської війни 1793-1796 років під час якої члени католицької та королівської армії Вандеї , які виступали проти республіканських військ, надісланих Національним конвентом, гордо демонстрували на нашому одежі Скапулярій Святого Серця - символ, який разом із вервицею свідчив про їхню католицьку віру.

Картина "Підпільна Меса під час революції", фото Адама Джонса (CC BY 2.0)



Слід також пам'ятати, що Ісус Христос коли з'явився святий Маргарити Марії Алакок у 1673 році то попросив, щоб Франція була освячена Його Святому Серцю. Французькі королі знехтували Його бажаннями, і переконані, що ігнорування прохань Христа призвело до початку Французької революції. Рівно через 100 років після того, як Господь попросив Францію присвятити Його Святому Серцю, Францію вразив Терор. Король Людовик XVI справді присвятив свою націю Святому Серцю, але це сталося лише після того, як він опинився у в'язниці та чекав на страту й тоді було вже надто пізно.

Під час Французької революції в 1794 році кармелітки з Комп'єня про які я минулого року написали пост — https://taras-palkov.livejournal.com/90471.html, також використовували зображення Святого Серця і це було сприйнято, як контрреволюційна пропаганда та стала однією з вагомих причин того, що вони були засуджені на смерть та страчені в Парижі.

Продовжимо огляд Паре-ле-Моніяль і відвідаємо інше за значенням для паломників місце — каплицю духовного наставника Маргарити Марії Алякок, святого відця-єзуїта Клода де ла Коломбєра (1641-1682).
Праворуч — візит із зображенням святого Клода у зв'язку з ним під час місії до Англії.



Каплиця ця належить відцям-єзуїтам і була побудована з нагоди беатифікації Клода де Ла Коломб'єра в 1929 році.



Каплиця доволі проста зовні, але в центрі збагачена мозаїками та вітражами братів Момежана, скульптурними та розписаними капітелями Анрі Шарльє та Хресною дорогою, створеною Рене Давуаном.



Апсида зображує Христа-Святого Серця в оточенні монахів-єзуїтів та черниць-візитатанток. По обидва боки від головної апсиди мозаїки зображають двох великих святих Товариства Єзуїтів: ліворуч – Святого Іоана Франциска Режиса відомого тим, що допомагає знедоленим, жінкам із групою ризику та сиротам.



праворуч – святого Франциска Ксаверія, який на цій мозаїці хрестить азіатів.



Вплив руху ар-деко простежується в оздобленні задньої частини півтаря з характерними для цього стилю переплетеннями геометричних форм.





Цей вплив помітний також у кованих сповідальнях.



Скінія та вівтар з каррарського мармуру також прикрашені мозаїкою.



Головна свята капелі — позолочений вівтар з мощами Клода де Ла Коломб'єра.



Дуже оригінально скомпонована каплиця святого відця-їєзуїта Алойзія (Луїджі, Людовіка) де Гонзагі, що знаходиться праворуч від входу. Їі іконографічна програма по цій мозаїці та вітражі показує містичне видіння 4 квітня 1600 року Святої Марії Магдалини де Пацці, що побачила св. Алоїзія в змінах божественної слави.



Капітелі є роботою Анрі Шарльє. Цей французький художник і скульптор (1883-1975) визнаний одним із висновків християнських художників міжвоєнного періоду. Капітелі, виготовлені з бурундського каменю, поліхромні. Вони спираються на монолітні колони з червоного королівського мармуру з Ранси (Бельгія) та зображують сцени з життя Христа.



Капітелі в неосвітленому храмі я помітив в останню мить і зробив усе можливим, що їх тут якісно показати. Адже не так часто можна побачити сучасне різьблення на капітелях, та ще й у стилі ар-деко



Що ж з розшифрування сюжетів, то тут не все так просто. От скажемо, що зображено на верхній фотографії? Мені чомусь здається, що це сон апостолів у Гетсиманському саду, а вгорі над ними сатана.



Тут уверху — Христос в Емаусі.



Ліворуч на фото, що вище — Зіслання святого Духа на апостолів.



Засуджений Христос в багряниці, відречення св.Петра, знову дідько у вогняному кущі тягне апостола за одяг (?). Нижче — хто зображений в зеленому на капітелі, взагалі гадки не маю.



Вознесіння Господнє. У Христа видно лише ноги, всі апостоли або з золотим, або зі срібним волоссям.



Тут дуже просто — Благовіщення.



Вручення ключів св. Петру.



А тепер оглянемо найцікавішу архітектурну пам'ятку Паре-ле-Моніялю — її базиліку. У 1875 році, зіткнувшись із напливом паломників навколо могутньої Маргарити Марії Алякок, Папа Пій IX підняв цю церкву до рангу малої базиліки та дозволив їй змінити назву (раніше вона була посвячена Успінню Пресвятої Діви).



Це чудова пріорацька церква, ймовірно, найкрасивіша будівля, що досі збереглася, одночасно натхненна великою абатською церквою Клюні III. Будівля, побудована з каменів, що здаються позолоченими на сонці, домінує трійкою дзвінцями, що відбиваються в річці Бурбінса, звідки відкривається приголомшливий панорамний вид.
Але щоб побачити, як сяють золотом камені базиліки, потрібно шукати за допомогою вікіпедії. Два наступні фото саме з нею.



Близько 1090 року славетний абат Гуго Клюнійський вірші перешивбудувати церкву пріорату XI століття за зразком великої церкви Клюнійського абатства, грандіозне будівництво якого почалося кількома роками раніше. Будівництво просувалося швидко, але, ймовірно, після смерті святого Гуга в 1109 році роботи були перервані, а новозбудована частина була приєднана до існуючої споруди до вже існуючого нартекса. У будь-якому випадку ціле вирізняється надзвичайною та досконалою гармонією, складається з нави з бічними проходами, дуже видатного трансепта та хору, оточеного амбулаторієм з трійкою променеподібними капліцями.

Апсида базиліки в Паре-ле-Моніяль є одним із найуспішніших зразків романської архітектури з її багаторівневими кераміками, аркадами та дахами, хоча дзвіниця над нею була перебудована в середовищі 19 століття.



Дуже цікавий нартекс первісної церкви, що датований кінцем XI століття зберігся донині і досі стоїть перед досить вищим фасадом церкви. Цей нартекс, що складається з двох поверхів міцної конструкції зі склепінчастою структурою, переповнений чудовими двома нерівними дзвіницями XI та XII століть.



Три романські портали з декорованими колонами та капітелями забезпечують доступ до базиліки. Західний портал XII століття вишукано оздоблений. Його оточують дві колони, прикрашені плетінням кошиків та ламаними шевронами, увінчаними капітелями, вирізьбленими із соснових шишок та листя аканта. Абаки з шаховою ліпниною підтримують архівольти, прикрашені ламаними шевронами та рядом перлів.







Простий тимпан західного порталу підкреслений листям аканту. Праворуч - фото північного порталу, який особливо цікавий своїм східним (можна навіть сказати мавританським) декоративним оздобленням.



Я люблю аматорські різьблення тварин і людей, але це рослинне оздоблення порталу просто є чудовим).



Клюнійський тричастинний фасад зустрічається по всій будівлі: великі стрілчасті арки, елегантний трифорій та потрійні вікна ліхтаря. Гострі склепіння, хрестоподібні колони та каннелюровані пілястри характерні для бургундського романського мистецтва, які також можна знайти в Отені, Боні, Сольє, Семюр-ан-Бріонне та, звичайно ж, Клюні .



Великий трансепт з центральним куполом досі зберіг каплицю з апсидою та куполом.
Хоча в базиліці Святого Серця відсутня рясна скульптура Клюні чи Отена , церква зберігає понад 300 романських капітелів з рослинними та тваринними мотивами. Щоб побачити ці капітелі, завітайте сюди - https://www.raymond-faure.com/Auvergne_Romane/Basilique_Sacre_Coeur_Paray_le_Monial_Kapitelle.html

Фото з вікіпедії.



Серед інших скарбів базиліки — романський віктар та велика фреска Христа у славі (Пантократора) між символами євангелістів у склепінних апсидах, датованих 14-м або 15-м століттям.



Оригінальний, сучасний орган "з пташками".



Цікаві також модернові підсвічники.



Скульптура Богородиці з Немовлям і св. апостола Петра.



І на завершення двох молитви по темі сьогоднішнього посту:

Прийди, Святий Духу, візьми моє тіло на свій храм! Прийди і залишся зі мною назавжди! Дай мені глибоку любов до Пресвятого Серця Ісуса, щоб я служив Йому всім серцем, усією душею, усіма силами своїми. Тобі дарую я всі можливості свого тіла і душі. Володій всіма моїми пристрастями, почуттями та емоціями. Візьми мій розум і волю мою, пам'ять і уяву. О Святий Духу любові, дай мені щедру міру Твоєї дієвої благодати. Дай мені повноту всіх чеснот; збільшу віру мою, зміцни надію, утверди мою довіру і розпали мою любов. Даруй мені свої сім дарів, свої плоди і блаженства. Пресвята Трійце, нехай душа моя стане Твоїм храмом. Амін.
Папа Пій XII



Молитва до Найсвятішого Серця Христового
Найдостойніший любові, наймиліший Ісусе, сьогодні наново без застереження посвятуюся Твоєму Божественному Серцю, Тобі посвячую моє тіло зі всіми змислами й душу зі всіма її властями; Тобі віддаю ціле моє істноване.
Посвячену Тобі мої думки й слова, і діла, і всі мої терпіння й праці, всі надії, потіхи й радості, а перед усім Тобі по своє посвячене бідне серце. Хай лишень Тебе одного любить, в огні Твоєї любові хай стане жертвою. Прийми Ісусе улюблений, Поручнику моєї душі моє бажання, хочу потішати Твоє Божественне Серце, хочу до Тебе на віки належати. Прийми мене в посідання, нехай не маю від ніни іншої свободи, окрім свободи Тебе любити, нехай не маю інше життя, лиш терпіти й умерти для Тебе. В Тобі я покладаю безмежне довір'я, по Твоєму безконечному милосердю надіюсь прощення гріхів.
Віддаю в Твої руки всі мої журби, а перед усією справою мого вічного спасіння. Обіцяю Тебе любити й Тебе почитати аж до останнього хвиль життя, обіцяю розширювати посилам почитання Твого Найсвятішого Серця.
Розпоряджай мною, о мій Ісусе, згідно уподобання; не хочу іншої нагороди, окрім Твоєї найбільшої слави й Твоєї Пресвятої любові. Дай мені ту ласку, щоб я замішав у Твоїм Божім Серці, тут хочу перебувати по всі дні мого життя, тут хочу жити до останнього мого подиху; і Ти, Христе, прийми в моєму серці місце перебування, місце відпочинку; лишимся так тісно злучені, щоб і колись я міг Тебе хвалити, любити й посідати на цілу вічність там у небі, де буду на віки величати безконечне милосердя Твого найсвятішого Серця. Амін.
Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький