6 важливих християнських паломницьких місць південного сходу Франції. Програма і мапа прощі

[taras_palkov]

Гадаю, дійшла черга розповісти читачам про програму своєї осінньої поїздки до Франції. За аналогією до весняної поїздки і, як її продовження, спершу хотів її назвати "Тур де Франс 2", але згодом подумав, що акцент в назві допису має бути саме на паломництві. І на це є свої причини.
Двічі вирушаючи цього року до Франції, я двічі планував відвідати знамените Аббатство Сент-Фуа в Конку, з якого починається один із шляхів паломництва в Сантьяго-де-Компостелу. І двічі через складність добирання це мені не вдалося. У ході розробки поїздки я переписувався з монахом у Конку, відповідальним за прийом паломників. Представившись паломником і описавши йому мій приблизний маршрут і добирання (не піше і зовсім, зрозуміло, з Сантьяго не пов'язане), він здивував мене своїм запитанням - то Ви значить не паломник?..  На що я йому відповідів, що дивно в теперішніх часах виходить, що коли людина невіруюча йде до Сантьяго-де-Компостели (а таких тепер більшість), не відвідує Богослужінь, не сповідається, не причащається в дорозі то він, виявляється, паломник; а якщо навпаки, але без усіляких там креденсіалів, то ні. Але що ж тоді справжнє паломництво, у чому його суть?


Першопочатково «паломництвом» (від.лат.«пальма») називали християнські подорожі з релігійною метою на Святу Землю – місце земного життя та подвигів Спасителя Ісуса Христа, Пресвятої Діви Марії та Апостолів. За традицію, на згадку про подорож, додому вони приносили галузку пальми.  Святе Писання свідчить, що сам Господь звершив паломництво до Єрусалиму на свято Пасхи (Лк. 2. 41).
В Середні віки дуже популярними окрім паломництва до Святої Землі, були також паломництва - на гроби святих апостолів Петра і Павла до Риму та на гріб до апостола св. Якова-Старшого в Сантьяго-де-Компостелу. Паралельно розвивалися і інші паломництва - в інші місця пов'язані з культом тих чи інших святих, в місця об'явлення і виникненя культів пов'язаних  з Христом, Богородицею тощо. В Україні це Київ, Зарваниця, Почаїв.

Один із найвідоміших древніх паломників на Святу землю був український чернець Даниїл. На початку XII століття він звершив свою легендарну подорож, яку записав для братії. Пробувши майже півтора року подорожі, він мав можливість поклонитися всім святиням та молитися за «київські землі» в храмі Гробу Господнього та біля інших святинь. Ще одним видатним українським паломником, але вже у 18 ст. був Василь Григорович Григорович-Барський, знаменитий мандрівник (“пішохід”!), паломник, який здійснив мандрівку довжиною у 24 роки  і який залишив нам обширні дорожні записки зі своїх подорожей.

В українській мові ще існує слово "проща", що означає паломництво до святого місця, подорож з релігійною метою. Також в старій українській та церковній традиції це слово мало значення прощення, прощання (звідси вислів "йти на прощу" – просити прощення у Бога та людей).

Тут також варто, на мій погляд,  ще означити слово пілігрим. Слово це походить з італійської  (pellegrino) й означає в прямому значенні чужоземця, а у відносному  –  мандрівного католицького богомольця. Від доби середньовіччя для пілігримів виготовляли спеціальні мапи та путівники, де були позначені святі місця, вказано найзручніші шляхи до них та пункти для відпочинку у подорожі.



Слід зауважити, що в давнину такі подорожі майже завжди були пов’язані з аскезою. Вони вимагали від паломників величезних зусиль: коштів, фізичних сил, великої віри та неймовірної сили волі. Той, хто здійснив багатокілометрову подорож на Святу Землю, безперечно, перебував під величезним позитивним психологічним враженнями. Однак, на перше місце, безумовно, слід звернути саме духовний аспект релігійних мандрів. Люди прямували до святих місць не заради порожньої цікавості, але з конкретною метою, – пройшовши через ціну низку незручностей та випробувань, досягнути омріяного земного Єрусалиму, через який сподівалися досягнути й Єрусалиму Небесного – Царства Божого.

І тепер спонуками для людей здійснити паломництво  є бажання знайти благодать на святому місці, виконати обітницю за благодіяння Боже, подякувати Господу за Його ласку чи попросити прощення гріхів. Дуже часто люди відбувають паломництва з бажання духовного та фізичного уздоровлення, задля молитви за себе та своїх близьких, за мир в країні і т.п.

Щодо мети в паломництві "попросити прощення гріхів", то тут треба згадати таке неприємне для багатьох слово, як індульгенція (від лат.indulgentia — поблажливість, милість). Українським відповідником цьому слову є відпуст.  У людей, далеких від Католицької Церкви (а часто і у самих католиків) нерідко існують хибні уявлення про практику індульгенцій чи відпустів. Упереджень таких можна позбутись прочитавши подану в посиланні статтю -  https://credo.pro/2009/11/7730  https://credo.pro/2009/11/7730

А загалом індульгенція – це форма духовної реабілітації, яку Церква з материнською турботою пропонує своїм дітям, які отримали духовні рани внаслідок власного гріха. Під час сповіді відбувається відпущення гріхів, що можна порівняти з медичним втручанням, завдяки якому вдається перемогти хворобу. Проте хвороба (часом дуже закорінена) завжди залишає в єстві людини свої сліди (чи скажімо збудника інфекції). Сліди ці обов"язково треба усувати. Інакше гріх, який входить у звичку чи певного роду залежність буде повторюватися знову і знову.

Як пояснює на простому прикладі, отець Порфирій з василіанського монастиря у Підгірцях, то так виглядає якби ми вчинилу аварію і пошкодили авто своєму товаришу. Товариш за вчинену аварію нас прощає (як це робить Бог під час сповіді), але цього мало. Треба ще й відремонтувати автомобіль. Таким ремонтом і є відпуст чи індульгенція. Віручючий повинен виконати якусь добру справу (часто символічну), вказану Церквою, з якою пов'язаний дар індульгенції: наприклад, це може бути певна молитва, відвідини певної церкви, відвідуваних хворих або ув'язаних, а також паломництво.



А тепер повернемося до основної частини цього посту, в якій я розповім  про 6 найважливіх паломницьких місць південно-східної частини Франції. Тут є ще кілька дуже відомих християнських місць поклоніння, наприклад Ла-Салетт -https://taras-palkov.livejournal.com/41858.html , але цього разу я опишу саме ті, які відвідав у цій подорожі-паломництві.
Перше із них знаходиться в Тулузі (Toulouse). Це мощі одного із найвизначніших та найвпливовіших мислителів всесвітньої історії, засновника теологічної і філософської школи томізму, монаха-домініканця, учителя Церкви та католицького святого Томи Аквінського (1225 — 7 березня 1274).  Знаходяться вони в місцевій церкві отців-домініканців, чи як її тут називають Якобінців.



Друге — печери святого Антонія Падуанського, що знаходяться на південному заході департаменту Коррез, поблизу сучасного центру міста Брів-ла-Гайард (Brive-la-Gaillarde). Саме в цій скелястій западині, святий Антоній любив усамітнюватися для медитації у 1226 році.











Третє — Рокамадур (Rocamadour). Одна вулиця, 600 жителів і 1,5 мільйона туристів щорічно – ось статистика цього крихітного містечка В 12 ст. слава Рокамадура прогриміла на всю країну після того, як там виявили тіло, яке вважали тілом Закхея, чоловіка св. Вероніки, якого охрестили св. Амадуром. Останки святого, поховані під існуючою і по сьогоднішній день каплицею, що присвячена Діві Марії стали джерелом чудес й приваблювали сюди звідусіль паломников.

Головним способом доступу до Святилища є Великі сходи, культова пам'ятка Рокамадура. Вони складаються з 216 сходинок і з самого початку використовувалися паломниками як шлях покаяння. Паломники мали підніматися всіма сходами на колінах, читаючи «Аве Маріє». Кажуть і нині знаходять ті, які продовжують цю традицію

Ще одна реліквія Рокамадура це меч Дюрандаль, який ніби-то належав французькому лицарю Роланда. За переказами, меч цей вручив Карлу Великому ангел, а той, у свою чергу, передав його Роланду.











Четверте  — Ле-Пюї-ан-Веле (Le Puy-en-Velay) — місто, що стоїть в центрі плато, звідки починається цілий ліс потухших вулканів. Можливо, саме дивне оточення зробило Пюї священним місцем. Століттями сюди приходили пілігрими і саме звідси в 951 році почалось перше описане паломництво в Сантьяго-де-Компостелу.

У ландшафті Ле-Пюї-ан-Веле поєднуються акуратні будиночки і три круті скелі, що ніби виросли на рівному місці. На найвищій із скель  — гігантська статуя Богородиці з Немовлям. Скульптуру відлили з 213 російських гармат, захоплених під час Кримської війни, у Севастопольській битві.

Лабіринт вузьких вуличок старого міста тиснеться до Воронячого бескиду. Над ним піднімається собор Нотр-Дам-дю-Пюї, всередині якого розміщена копія Чорної Мадонни, яка повернулась назад у Пюї з хрестових походів, але була спалена під час Революції.

На найкрутішій із скель - дивовижна церква 11 ст., що присвячена св. Архистратигу Михаїлу.











П'яте — нетлінні мощі Бернадетти Субіру — католицької святої, якій біля Лурду (Франція) являлася Діва Марія. Після офіційного визнання Церквою божественного об'явлення Діви Марії  в гроті Массабель  (два мої пости про Люрд - https://taras-palkov.livejournal.com/58966.html ;    https://taras-palkov.livejournal.com/58966.html ) до цієї місцевості почалося масове паломництво вірян. Щоб запобігти різним запитам людей про зустрічі з Богородицею, 1866 року Бернадетта поїхала з Люрду і пішла в монастир міста Невера, де з часом стала черницею; вона доглядала немічних та та займалася рукодільством. 16 квітня 1879 року, на 35 році життя Бернадетт померла від сухот.

Нині нетлінні мощі Бернадетти Субіру  виставлено у спеціально виготовленій кришталевій труні в каплиці абатства, де вона служила черницею. Майже 150-річне тіло Бернадетти Субіру,  його надзвичайно реалістичний вигляд є однією з найпоширеніших ілюстрацій нетлінності святих.









Шосте — Паре-ле-Моніяль (Paray-le-Monial) — чудове бургундське містечко, відоме як своєю чудовою базилікою, що являє собою трохи зменшену копію зруйнованого абатства Клюні, так і тим, що тут в XVII ст. зародився культ Sacré-Cœur чи Пресвятого Серця Ісусового.
Доволі скромна, головна святиня містечка  – «Каплиця Об’явлень» ("Lieu des apparitions du Christ"). Як свідчить напис на фасаді, саме в цьому місці свята Маргарита Марія Алякок мала три великі об’явлення Христа.





У своїх обітницях даних Св. Маргариті Алякок Ісус Христос обіцяє почитателям свого Пресвятого Серця обильні станові ласки, зріст у святості й чеснотах, щедре благословення за життя та ласку щасливої смерти. Мільйони і мільйони душ по цілому світі в почитанні Христового Серця знайшли спокій і радість душі, зросли в любові Бога і ближнього та в практиці християнських чеснот.
Знаменна риса любови — це любити й жертвувати себе для любленого та бажати взаємної любови. Такою є і любов нашого Спасителя. «Ми любимо Бога, бо Він перший нас полюбив» — каже у своєму першому листі св. євангелист Йоан (4,19).
Папа Лев ХIII-й в енцикліці з 28 червня 1889 р., — заохочуючи до культу Христового Серця, пише: «Найгарячішим бажанням нашого Спасителя є бачити, що в душах вірних родиться і росте вогонь любови, яким горить його Серце. Тому йдімо до Нього, бо Він не жадає від нас нічого іншого, як тільки взаємної відплати за його любов». (о. Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд.)



Я особливо радий, що побував в Паре-ле-Моніяль в ювілейний рік  — у 350-річницю об’явлень.



Я згадав 6 паломницьких місць під час моєї поїздки до Франції у вересні 2025-ого року. Але насправді їх було значно більше. Вони, можливо не такі відомі, як згадані вище, але усі вони (і ці 6, і решта) будуть детально описані мною в подальших постах. Деякі з цих постів я вже підготував раніше.

Нижче програма мого паломництва з посиланнями на написані мною пости, пройдений кілометраж і мапи маршрутів.

19 вересня - поїздка автобусом у Краків і звідти на наступний день переліт в Тулузу
20 вересня Тулуза – Рабастенс – Брів-ла-Гаярд
21 вересня Брів-ла-Гаярд – Юзерш – Суяк – Брів-ла-Гаярд https://taras-palko.livejournal.com/5562.html
22 вересня Брів-ла-Гаярд – Рокамадур  – Клермон-Ферран
23 вересня Клермон-Ферран – Мозак – Клермон-Ферран
24 вересня Клермон-Ферран – Ле-Пьюї-ан-Веле – Бріуд – Ісуар  – Клермон-Ферран
25 вересня Клермон-Ферран – Невер – Отен – Шаньї
26 вересня Шаньї – Паре-ле-Моніяль – Шаньї https://taras-palko.livejournal.com/5889.html
27 вересня Шаньї – Бон – Діжон – Турню – Шаньї https://taras-palko.livejournal.com/6170.html
28 вересня Шаньї – Ліон, звідти увечері переліт в Клуж-Напоку (Румунія) https://taras-palko.livejournal.com/6662.html https://taras-palko.livejournal.com/7119.html
29 вересня о 4-ій ночі - поїзд з Клужа в Сігет, піший перетин кордону із Румунією, далі автобусом з Солотвино в Тячів, а з Тячева у Львів.

Пройдений мною кілометраж за місяць


І викладка пройдених в дні паломництва кілометрів, включно із першим днем у Польщі:
23.59 + 13.64 + 20.19 + 14.45 + 24.18 + 17.76 + 22.86 +19.90 + 10.19 + 20.56 +21.71=209.03
В середньому рівно 19.00 км за день. Це навіть трохи більше ніж під час весняної поїздки. Але найгірше, що все моє паломницво тривало в дощову, холодну погоду (до якої я не був готовий), а це, на жаль, викликало у мене запалення в стопах, яке відчуваю і тепер .

Крім того, 29.09 ще + 9.75 км. Причому і в Румунії теж падав дощ, і в Україні. Хоч перед тим погода у Львові була, в основному, сухою). Мабуть, я на це таки заслужив)

Цього разу було відвідано 4 французьких регіони: Окститанію, Нову Аквітанію, Овернь і Бургундію.



На наступній карті — схема осіннього маршруту, яка промальована червоним. Синім позначений попередній маршрут, весни 2025-ого року.



Це був останій мій допис цього року. Беру тайм-аут приблизно на місяць і сподіваюсь побачитись з друзями вже наступного року,
а поки спокійних Різдвяних свят і Нового року!

В день святого пророка Даниїла 17.12.2025 року