![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
taras_palkov
Клермон-Ферран (Clermont-Ferrand) розташований на півдні центральної частини Франції. Ця столиця регіону Овернь (Auvergne) та департаменту Пюї-де-Дом (Puy-de-Dôme) виросла на схилі згаслого вулкана, на так званому Центральному Масиві, гірській гряді, на висоті понад 400 метрів над рівнем моря. Тут все незвичайно: починаючи від навколишнього пейзажу і закінчуючи подвійною назвою міста, що символізує закінчення боротьби між графами Овернськими і єпископами Клермонськими, що залишилася у століттях. Пам'ятки Клермон-Феррана включають безліч красивих особняків і важливі релігійні пам'ятники такі, як кафедральний собор і базиліка Нотр-Дам-дю-Порт, що внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З історичної точки зору це місто важливе тим, що саме тут 27 листопалда 1095 року Папа Урбан ІІ оголосив про початок Першого Хрестового походу і саме в цьому місті народився видатний вчений і богослов XVII століття Блез Паскаль.
Бажання відвідати Клермон-Ферран додатково ще зросло у мене, коли я, знаючи вже, що туди точно поїду, подивився фільм, що знімався у Клермоні. Кінострічка називається "Моя ніч у Мод" (фр. Ma nuit chez Maud) - це третій фільм Еріка Ромера (1969) з серії "Казки з мораллю", і в основі якого лежить так зване Парі, або заклад, Паскаля. Парі викладене в одному з найвідоміших творів Блеза Паскаля – «Думки про релігію й інші предмети» – опублікованому посмертно 1670 р.
Суть парі полягає в тому, що за словами Паскаля, до пізнання існування Бога неможливо дійти за допомогою інтелекту, тому варто жити так, ніби Бог існує, бо тоді ми отримуємо все і нічого не втрачаємо. Якщо ми житимемо так, ніби Бог існує, і Він дійсно існує, тоді ми отримаємо небеса. Якщо Він не існує, тоді ми нічого не втратимо. Якщо ж, з іншого боку, ми житимемо так, ніби Бога немає, а Він насправді існує, тоді ми потрапимо в пекло, втративши небеса та блаженство. Зважуючи ці варіанти, стає зрозумілим, що доречніше буде жити так, ніби Бог існує. Паскаль навіть припустив, що деякі люди в певний час можуть бути нездатними повірити в Бога. У такому разі, потрібно жити так, ніби вони вірять. Можливо, з часом це приведе людину до віри.
"Ніч у будинку" Мод дає головному герою можливість висловити свої уявлення про кохання та шанс, про шлюб та мораль. Як справжнього католика його займає парі Паскаля. В даному випадку перед ним подібний вибір: піддатися спокусі плоті і переспати з Мод, скомпрометувавши свої високі принципи, або, відкинувши «синицю в руці», продовжувати сподіватися на зустріч і шлюб із безпосередньою чистою незнайомкою з церкви. Шанс другого результату мізерний, але й виграш у разі успіху незмірно більший...
Рано-вранці відвідавши Музак і Ріом, решту частина дня я присвятив Клермон-Феррану. Первісно в планах у мене було відвідати Музей образотворчих мистецтв Роже-Кійо, але вийшовши з залізничного вокзалу, я побачив, що почало розпогоджуватися, то ж змінив свої плани і попрямував у самісінський центр попри церкву Святого Йосипа. Хо ця церква і збудована відносно недавно між 1882 і 1901 роками у неороманському стилі виглядає досить велично. І не лише завдяки гарним пропорціям, але й тому, що збудована із каменю місцевої вулканічної породи характерного темного відтінку. Таких краисивих чорного кольору храмів в Клермоні і загалом в Оверні дуже багато, але й не всі.
Наступна точка моїх відвідин це офіс всесвітньої відомої компанії виробника шин Мішлен (фр. Michelin). Відомий Мішлін також, як видавець одного з найавторитетніших ресторанних рейтингів Європи. За обсягами виробництва Мішлін займає перше місце в Європі та друге місце у світі після Bridgestone і більше ніж Goodyear та Continental. Я ж коли їздив на авто (це було доволі недовго), то користувався не Мішлінами, а Бріджстоунами і Гудйеарами)
Після Мішліну погода почалася знову змінюватися в гірший бік, то ж я знову змінив плани, розвернувся і пішов до музею. Вийшло все рівно на одне, бо після обіду погода не покращилася.
Музей образотворчих мистецтв Роже-Кійо (фр. Musée d'art Roger-Quilliot) розташовується в сучасній, гарній споруді і містить гарну колекцію творів мистецтв, велика кількість якость та і якість яких стали для мене навіть деякою несподіванкою.
В першу чергу я розраховував оглянути тут експонати більш цікавих для мене романського і готичного періодів, але вони, як на мене, не були вже такими значущими у порівнні з рештою колекції. Із них покажу тут лише розпис на дереві з кінця XIII століття і представляв собою двері ризниці колегіальної церкви міста Еннеза.
У 1838 році ці двері помітив Проспер Меріме і так їх описав : «Двері ризниці, що відчиняються на хор, — це дуже цікава старовинна картина, написана на товстій горіховій панелі, покритій білим свинцевим відбитком. На ній зображено трьох єпископів, що сидять на своїх кафедрах, одягнених у чудові костюми, розшиті золотом та дорогоцінним камінням, з дуже низькими митрами… Стиль цієї картини говорить про те, що вона дуже стара; можливо, це робота якогось італійського художника… На жаль, панель сильно постраждала; у неї вбито цвяхи, вона подряпана у двадцяти місцях; нарешті, селяни Еннезата протягом багатьох років мали звичку виписувати на ній свої імена вістрями ножів… Хоча вона й понівечена, вона все ще дуже цінна річ…» За порадою Меріме ці двері були придбані тогочасним префектом Марком Менадьє, щоб передати їх у дар музею Клермона, де вони й зберігаються донині.
Далі мене чекала справжня несподіванка - картина Якопо Цуккі «Вилов перлів та коралів» (1590), яка є також в експозиції Львівської Галереї Мистецтв. Виявляється, ця картина відома, принаймні, у трьох варіантах, один з яких зберігається в Галереї Боргезе в Римі. Проте, тільки львівська композиція є підписаною та датованою художником! Крім того, хоч можу я і помиляюся, але львівський варіант картини значно більший за клермонський.
В експозиції клермонської музею також можна побачити цілий цикл картин (усього їх 12 і всі вони велетенського розміру) , які описують епізоди поеми XVII століття авторства Аріосто «Несамовитий Орландо» . У ній Роланд, доблесний франкський лицар, відчайдушно закохується в Анжеліку. Проте нерозділене кохання доводить його до героїчних і вбивчив подвигів.
Первісно цей цикл картин був створений для замку Еффіа між 1625 і 1632 роками на прохання маркіза Антуана Коеф'є-Рюзе, тодішнього начальника фінансів Людовика XIII.
Моріс Бюссе "Процесія в Шамбон-сюр-Лак", 1911.
"Ярмарок в Імпрунеті поблизу Флоренції", І пол. XVII століття, Жак Калло
Не можу пройти повз і не показати вам деякі деталі цієї картини.
А це теж побутове - «Зубодер» Теодора Ромбоутса. Недавно саме святкувався Міжнародний день стоматолога.
Далі, мабуть, найвідоміша картина музею - "Бродячі акробати" або "Сім'я вуличних акробатів: поранена дитина" Гюстава Доре, 1874.
Часто, щоб привабити глядачів, бродячі циркачі намагалися зробити незвичайні та вражаючі номери. У цьому сюжеті мати і батько залучили до вистав свого малолітнього сина, якому ледве виповнилося п'ять-шість років. Він, зважаючи на все, ходив канатом або виконував інші акробатичні трюки, але не зміг утримати рівноваги. Художник Поль Ґюстав Доре особисто був свідком цієї сцени. Він був настільки вражений нею, що вирішив створити картину зі схожим сюжетом. Доре так потім писав у своїх спогадах:"Він помирає. Я хотів зобразити розгубленість в очах батьків, які перетворилися на настільки загартованих істот, майже звірів, адже для того, щоб заробити гроші, вони вбили свою дитину і, вбивши її, вони виявили, що, виявляється, вони мають серце і прийшло пізнє каяття..."
При тому художник наповнив картину величезним числом символом та загадок.
Ми можемо розділити полотно на дві частини, намалювавши уявну діагональ від правого верхнього кута до нижнього лівого кута, положення дитини відповідає цій лінії, і воно посилюється білизною його циркового костюма.Мати представлена в образі ворожки, вона одягнена у довге синє пальто та корону. Перед нею розкладено карти. По центру висунуто карту - піковий туз, який символізує смерть.Сова, також символ смерті та духовної сліпоти сидить біля ворожки. Жінка тримає свого вмираючого сина, сльози течуть її обличчям.Яскраві кольори одягу батька та матері контрастують з білизною одягу пораненої дитини. Він ніби сяє, передаючи ореол світла своєї матері. Ця сцена була переосмислена Доре після першої версії картини і нагадує християнську іконографію, присвячену Діві Марії, яка оплакує смерть Христа.Зліва сидить і згорблений батько спостерігає за тим, що відбувається. Безпорадність читається в його очах, наповнених сльозами. Червоний цирковий костюм натякає на пролиту кров сина. На задньому плані у темряві, ліворуч від батька, натовп акробатів та цікавих спостерігає за діями матері та батька. Ще двох персонажів вводить Доре в цю картину – двох собак. Одна, схожа на бульдога, сидить біля ніг батька. Друга тягнеться до господині та дивиться на дитину. Обидві собаки переживають за своїх власників та наповнюють сцену ще більшим драматизмом.
"Процесія в Сен-Бонне" Ніколя Бертон,1877.
"Танцюючий фавн" Франсуа Мулі, 1883.
"Артеміда" Джозеф Дескомпс, відомий як Корм'є, 1928.
"Молода дівчина" Джозеф Дескомпс, відомий як Корм'є, 1925
"Медитація Блеза Паскаля", Клод Реймі
Свята Цецилія (фрагмент) Гійом Дюбюффе, 1878.
"Боротьба за життя" або "Корабельна аварія", Анрі-Ежен Делакруа
"Ідилія", Жан-Оссей Момбур, 1890.
«Блез Паскаль та його опоненти» Жан-Луї Шарбоннель, 1878. На жаль, цей талановитий художник помер рано, у віці 37 років.
"Туалет Лесбії", Жак Гіацинт Шевальє, 1861.
Гіпсовий зліпок кінної статуї ватажка місцевих кельтів Верцингеторікса автоства Фредеріка Бартольді (оригінал знаходиться також в Клермоні). Нагадаю, що Бартольді є автором скульпутри статуї Свободив Нью-Йорку.
Про клермонський пам'ятник Бартольді пишуть, що він досить вдалий і можливо, найромантичніший з усіх творів скульптора, що більш уславився через узагальнену, нічим не стривожену, академічно сухувату статую Свободи в гавані Нью-Йорку.
На двох підземних рівнях музей представляє колекцію сучасного мистецтва. Із них покажу тут лише одну роботу - Андре Міно «Дві купальниці», 1950.
no subject
Date: 2026-02-15 11:46 am (UTC)no subject
Date: 2026-02-16 12:33 pm (UTC)no subject
Date: 2026-02-16 01:29 pm (UTC)no subject
Date: 2026-02-17 09:01 am (UTC)no subject
Date: 2026-02-17 09:13 am (UTC)no subject
Date: 2026-02-17 12:16 pm (UTC)