Клермон-Ферран (Clermont-Ferrand). Хрестові походи і Блез Паскаль

[taras_palkov]

Продовжую свою розповідь про Клермон-Ферран. Початок - в минулому пості.


Після оглядин музею образотворчих мистецтв Роже-Кійо треба було зробити невелику перерву. Вид з вікна мого номеру.



Після обіду добрався до центру щоб там, у першу чергу, оглянути дві видатні церкви. Одна - це готичний собор, а друга - романська базиліка Нотр-Дам-дю-Пор. Вид базиліки із західного боку.



Збудована в першій третині XII століття, базиліка Нотр-Дам-дю-Пор є шедевром романського мистецтва Оверні спорджена вона зі світлого аркозу (тобто не чорна як переважна більшість місцевих храмів), який видобувається з кар'єрів Монпейру.



Вважається, що назва храму походить від назви району, де його було збудовано, «le Port» (Порт), окситанською мовою «Lo Pòrt», що походить від латинського portus , обидва значення якого означають «склад». Це було місце, куди привозили та зберігали товари.



Витончено різьблені капітелі Нотр-Дам-дю-Пор авторства майстра Ротбертуса вважаються одними з найкращих в регіоні Овернь.



На фото, що вище зображено ангела, який тримає Адама за бороду, тоді як Адам, відчуваючи, що він не самотній у своїй провині, тягне Єву за волосся. Внизу - Благовіщення Захарії.



Ще однією важливою темою скульптур цих капітелей є вічна боротьба між вадами, такими як жадібність, та чеснотами, такими як щедрість та милосердя. Дві фігури на цій грані капітелі символізують добрі та погані сторони якогось раба Божого Стефануса.



Інша сторона цієї капітелі за допомогою алегоричних фігур демонструє боротьбу між вадами та чеснотами, джерелом якої є битва за душу («Психомахія» християнського поета Пруденція, 348-405, одна з найчастіше цитованих античних поем Середньовіччя). Душа розділена між силами зла та прагненням добра. На цій стороні є чотири фігури: два обладунки для бійців, що стоять і топчуть дві інших оголені фігури, останні висовують язики з переможеним виразом обличчя. Дві переможені фігури представляють вади, бо наприклад та, що праворуч, чіпляється за хвіст змія (демона), що лиже підошву його лівої ноги. Фігури в обладунках нагадують бійця на протилежному боці кошика капітелі, який зображує тему щедрості проти жадібності. Воїни ці озброєні списами, які вони встромляють у верхні плечі зловмисників.



Капітель, де вирізьблений Бог-Саваот (ліворуч), а навпроти нього з крилами - диявол.



Святилище церкви.



Базиліка Нотр-Дам-дю-Пор містить у крипті чудотворну статую Чорної Діви Марії.



Молитва до Богоматері Портової

Богоматір Портова, у цьому місці переходу,зустрічей та обмінів протягом століть Ти приймала молитви паломників.Сьогодні ми знову молимося до Тебе.Ти, уважна до потреб інших, ми хочемо йти Твоїми слідами та молитися за всіх, хто перебуває у скруті. Свята Маріє ,Ти, що обрала шлях довіри,слухання Слова та хвали, ми бажаємо йти Твоїми слідами. Заступись за нас, щоб ми могли знайти мир,силу та радість тих, хто знайомий зі Словом Божим. Маріє, Мати Божа ,яка дала світові Ісуса і продовжує місію Церкви, ми хочемо йти Твоїми слідами. Заступайся за нас, щоб ми отримали мужність і ревність тих, хто йде за Ісусом Христомі свідчить про Його безмежну любов.Богоматері Портова, молися, щоб ми були паломниками, які завжди рухаються в русі. Нехай наші кроки будуть схожі на твої, нехай вони знайдуть шлях, що веде до Бога, і безпечно поведуть нас до нашого пункту призначення!



В храмі є ще цікава, як на мене, каплиця зі скульпутрами Христа, Богородиці з Немовлям і розписами кінця 19 чи початку 20 ст.





А тепер оглянемо храм ще зовні. Дуже цікавий його південний портал По обидва боки дверей дві скульптури пророків Ісаї (ліворуч) та Івана Хрестителя (праворуч), провісників пришестя Христа, ймовірно, походять з попередньої церкви та датуються XI століттям.



Поліхромний тимпан південного потралу не менш вражаючий за кіпітелі, але він на жаль, дуже зруйнований. В рельєфній арці - Христос Пантократор оточений двома серафими. Його ноги спираються на лева та бика, що символізують євангелістів Марка та Луку. Нижче, у двосхилому одвірку сцени Поклоніння волхвів, Стрітення та Богоявлення.



Капітель із сценою "Жертвоприношення Ісака".



Чудове оздоблення апсиди. Капітель з Адамом і Євою.



Капітель "Грифони п'ють з чаші".



І врешті загальний вид храму зі східного боку. На жаль, через сусідню забудову, краще не сфотографуєш.



Бачив, що фотографують ще з якогось з вікна будинку розташованого навпроти апсиди. Але я не віднайшов туди ніякого входу.



А це інтер'єр святилища Клермон-Ферранського собору Вознесіння Ді́ви Марії (фр. Notre-Dame de l’Assomption à Clermont-Ferrand).
У 1095 році тут пройшов Клермонський собор, на якому папа Римський Урбан II оголосив Перший хрестовий похід.



Сучасна споруда собору, в основному, була споруджена у XII столітті у готичному стилі, на місці старої церкви.



Собор вирізняється престижною колекцією середньовічних вітражів, найкращою у Франції після Сент-Шапель, Шартра та Буржа . В деамбулаторії походять з XIII ст., та найдавнішими із них є ті, які прикрашають каплицю св. Анни. Вони були виготовлені приблизно на 100 рокв раніше і походять ще з попередньої будови церкви.

Є у мене багато фото вітражів клермонського собору, але ж хіба їх тут умістиш разом з іншими фото в один пост(.



Під час Великої французької революції бунтівники намагалися зруйнувати собор, але бенедиктинцю Вердьє-Латуру вдалося переконати їх, що церковна будівля є чудовим місцем для громадських зборів.



Однак, все ж таки революціонери знищили лекторій, емпори, вівтар, статуї та меблі (окрім пасхального канделябра роботи Філіпа Каффієрі). Також були зруйновані три вежі трансепта. Вежу Байєтт не чіпали через сугубо практичну причину: на вежі містився годинник.



У 1262 році у частково зведеному кафедральному соборі з великою пишністю пройшла церемонія одруження майбутнього короля Франції Філіпа III Сміливого з інфантою Арагона Ізабеллою, тоді ж, можливо, коштами короля Людовика Святого, в соборі було встановлено частину вітражів, що нагадують вітражі паризької каплиці Сент-Шапель. Нині сцену одруження Філіпа III Сміливого можна бачити на одному з вітражів собору. Датується цей вітраж, як мені здається, 19 ст.



Є у соборі і ще новіші вітражі з 20 ст. Алена Макарівізія.





У соборі також зберігається рідкісна для Франції група настінних розписів 13-14 ст. Так у каплиці святого Георгія у верхньому регістрі можна розрізнити сцени мучеництва святого Георгія , натхненні його житієм (розквартирування між двома деревами, розбиття на колесі, тортури розпеченими чоботами).







У нижньому регістрі зображено кінну битву хрестоносців (їх можна впізнати за хрестом на щитах), які розгромили та переслідують сарацинів .





А у другому прольоті амбулаторію міститься розпис з якимось каноніком, що вклякнув перед Дівою Марією з Немовлям. Ті в свою чергуі повернуті один до одного в ніжному жесті. Ісус і Його Мати дивляться один на одного; а на задньому плані два ангели тримають багату тканину з вертикальними смугами, всипаними зірками. Сцена обрамлена двома шпилями, що несуть трилисникову арку, увінчану фронтоном.







Подібного типу фреска, що й попередня.



Тепер оглянемо собор зовні. Розташований собор на верхівці пагорба, на Пляс-де-ла-Віктуар (фр. place de la Victoire), в самісінькому серці історичного центру міста.



Головною відмінністю будівлі є матеріал - камінь з Волвіка (магматична вулканічна гірська порода трахіандезит), який має темний похмурий колір і міцність якого дозволила спорудити високі стрункі опори. Саме через цю особливість Брати Гонкур дали будівлі прізвисько Собор вуглепалів.
Вежі, висота яких перевищує 100 метрів, домінують над міським горизонтом, а розетки 14 століття в контрастних синіх і помаранчевих кольорах ще більше підсилюють враження від темних стін. Глибокий вулканічний колір будівлі створює ефект, який неможливо сплутати з жодним іншим готичним храмом Франції.



Ще слід зазанчити, що собор, як це часто буває з такими величезними храмами, дуже довго будувався. Те, що було розпочате в далекому 1248 році, наблизилося до завершальної стадії лише в 1866, коли, нарешті, з’явився притвор і західний фасад, який прикрасили два гострих шпиля і останній проліт нави. Над цим проектом вже потрудився Віолле-ле-Дюка – французький ідеолог неоготики. Останні ж штрихи в удосконаленні цієї дивовижної французької пам’ятки були зроблені на початку XX століття, коли спорудили монументальні сходи. Кінцевий результат, безумовно, є дискусійним, але одне можна сказати точно: він надає будівлі дуже однорідного вигляду.

Головний портал обрамлений статуями святих та єпископів. Тимпан зображує Страшний суд. На трюмо ми знаходимо благословляючого Христа, оточеного вісьмома апостолами.



Верхній багатолопатевий щит представляє Христа Пантократора , оточеного символами чотирьох євангелістів: орлом святого Івана, биком святого Луки, левом святого Марка та ангелом святого Матвія. Біля його ніг знаходяться чотири райські річки.Ліворуч внизу обраних зустрічає ангел під час Воскресіння мертвих, а праворуч демони мучать проклятих.



Є тут і харатектерні для творчості Віолле-ле-Дюка типажі гаргуйль.



На Площі Перемоги (Place de la Victoire) поруч із собором розташований фонтан Папі Урбану ІІ, який, як я згадував вище, у 1095 році на Клермонському соборі закликав до Першого хрестового походу. При тому Папа сам не очікував, що його промова щодо звільнення Єрусалиму знайде такий гарячий відгук у серцях королів, знаті та й простих людей.



Цікаво відзначити, що вираз "Хрестовий похід" з'явився не так давно. Середньовічні хрестоносці вважали себе пілігримами, що творять благі справи на шляху до Святого Гробу Господнього. Відпущення гріхів, яке вони одержували, канонічно відносилося до паломництва. Про Єрусалим часто тоді мовилось у виразах феодального характеру. Закликаючи в 1215 р. до V Хрестового походу, Інокентій III писав: "Помисліть же, сини найдорожчі, помисліть ретельно: адже якби який-небудь земний король був вигнаний з свого домена або, мабуть, полонений, чи не глянув би він, коли знов знайшов би свободу і прийшла б година справедливості, на васалів своїх як на віроломних зрадників... якби не поклали вони не тільки свою власність, але і самих себе за справу його звільнення?.. І подібним же чином і Ісус Христос, Цар царів і Господь панів, слугою Якого ти є і заперечувати цього не можеш, Який з'єднав твою душу і твоє тіло, Який спокутував тебе Дорогоцінною Кров'ю... чи не засудить тебе за порок невдячності та злочин невірності, якщо ти нехтуватимеш допомогою Йому?"



Загалом же ж історія Хрестових походів набула негативного забарвлення починаючи з епохи Просвітництва і лише відносно недавно почала наново переосмислюватися у виваженому ключі. Пригадую, як трапилась мені років приблизно з 8-9 тому назад, книга знаного французського історика Жана Флорі, що була присвячена одному з ватажків Першого хрестового походу Боемунду Антіохійському, і як же вона радикальоно відрізнялася в своїх основних положеннях від того, що мене вчили про Хрестові походи в "совєтській" школі.

Пізніше мені трапилася ще ціла низка публікацій подібних в своїх висновках до вказаної книги Жан Флорі, в тому числі роботи Томаса Ф. Медден а(Thomas F. Madden) - ад'юнкт-професор, декан історичного факультету Університету Сент-Луїса, автора ряду робіт, в числі яких "Коротка історія Хрестових походів" і "Четвертий Хрестовий похід: завоювання Константинополя" (спільно з Дональдом Куеллером), а також

"Про справжню історію хрестових походів" - http://old.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistb/zmistb28
Більш розширено ця ж сама публікація російською "О подлинной истории крестовых походов" - https://royallib.com/book/medden_tomas/o_podlinnoy_istorii_krestovih_pohodov.html"Мифы о Крестовых походах" - https://fsspx-fsipd.lv/ru/istoria-cerkvi/crusades/287-medden-mify

Крім статей і книжок ще до вашої уваги чудове відео по цій темі проф. Андрія Баумейстера
"КРЕСТОВЫЕ ПОХОДЫ ПЕРЕД СУДОМ ИСТОРИИ. Культурная Одиссея: в поисках смыслов"
https://www.youtube.com/watch?v=eM1v9-R2QIQ

І хоч я далеко не завжди погоджуюся з паном Андрієм стосовно сучасної політичної ситуації в Україні, тим не менше, я не перестаю дивуватися його ерудиції в питаннях історії і філософії. . Але щоб оцінити рівень ерудиції Баумейстера, треба й самому щось добре почитати по темі Хрестових походів. Невігласу ця лекція нічого чи майже нічого не дасть.

Оглянувши собор, я ще хотів сфотогрфувати його здалеку, і щоб кадр ще також захопив панорамний вид на центр міста. Щосб подібне можна побачити на задньому плані за закоханими на фото з фільму "Ніч у Мод" (див. вище). Найкраще таке фото зробити з парку Монзуже (Parc Montjuzet). Тож я пройшов десь пішки з 2 км напрямку, але потім через непогоду відступив і повернув назад( Фото і так би вийшли не дуже...



Ніби далеко ти від України, але й у Франції ти її віднайдеш.



Ну і ще раз Блез Паскаль (див. попередній пост). Трохи, правда, з якимось меланхолійним поглядом.



Насправді, Блез Паскаль був надзвичайно скромною і надзвичайно доброю людиною, а його біографія сповнена прикладами дивовижною жертовності.Він безмежно любив бідних і завжди намагався їм допомогти навіть (і найчастіше) в збиток собі. Його друзі згадували:«Він ніколи нікому не відмовляв у милостині, хоча сам був небагатий і витрати, яких вимагали його часті недуги, перевищували його доходи. Він завжди давав милостиню, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. Але коли йому на це вказували, особливо, коли його витрати на милостиню бували дуже великі, він засмучувався і казав нам: «Я помітив, що як би не був бідний чоловік, після його смерті завжди щось залишається». Іноді він заходив так далеко, що йому доводилося займати на життя і брати в борг з відсотками, щоб мати можливість роздавати бідним усе, що в нього було; після цього він ні за що не хотів вдаватися до допомоги друзів, тому що він взяв собі за правило ніколи не рахувати чужі потреби обтяжливими для себе, але завжди остерігатися обтяжувати своїми потребами інших».
Після смерті Блеза друзі знайшли цілі пачки записок, перев'язаних мотузкою, які були ними розшифровані і видані у книзі під назвою "Думки". В основному вони присвячені взаєминам Бога і людини, а також апологетики християнства. "Думки" увійшли в класику французької літератури, а Паскаль став єдиним в новій історії великим літератором і великим математиком одночасно.

Ось три цитати з "Думок" Паскаля:
"Людину створено для того, щоб вона шукала правду, а не володіла нею"."Справедливість без сили – неміч; сила без справедливості – тиранія".

І моя улюблена
"Існує достатньо світла для тих, хто хоче бачити, і доволі мороку для тих, хто цього не хоче".
Зелені фото, що нижче вже не вже не з того місця, де встановлений пам'ятник Блезу, а з саду Лекок.





У цьому парку є також чудовий мармуровий пам'ятник автрорства Жан Камю з 1905 року - «Бібліс плаче». Бібліс це персонаж з грецької міфології, яка перетворилася на джерело, бо постійно плакала. Тут мармурова скульптура, що зображує Бібліс, яка плаче в печері, її сльози утворюють фонтан ,а зверху на неї дивляться два сатира.



І насамкінець я не надовго (бо ж ранком вже був на Месі) відвідав вечірнє Богослужння у монастирі клермонських капуцинів. Жаль, що у цьому монастирському храмі тривав ремонт і не дозволив добре оглянути наявні тут сучасні ікони, виконані італійським іконописцем Паоло Ормандо.





Більше цих ікон можна побачити тут - http://capucins-clermont.org/chapelle/fresques-de-la-misericorde-divine, а за іншим посланням почитати про життєвий шлях і творчість Ормандо - https://trinitystores.com/collections/paolo-orlando?srsltid=AfmBOoq41kGpWlM9lUS1cLoYA46Mi94tRmUsCDEhdX01iOyEVrtRNCgB

Comments

[arukhlin]

Здесь уже более знакомые места! Очень хорошие фотографии! Мне с погодой там не повезло - вроде бы погода снаружи но вот это оказалось критической каплей к недостатку света внутри.

[taras_palkov]

Спасибо! У Вас кстати в постах посвященных Клерману очень хорошие ракурсы для фото получились до которых я не додумался. Это и фото деамбулатория Нотр-Дам-дю-Пор, и фрагменты фасада собора. А вот витражи в деамбулатории собора, действительно, трудно фотографировать. И хотя у меня в целом они и получились, но не настолько, чтобы отдельные сюжеты показывать.

[arukhlin]

Спасибо! С фасадом слегка попроще было)