Отранто (Otranto)
Aug. 15th, 2017 04:03 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
taras_palkov
Отранто, без сумніву, одне з найцікавіших невеличких міст південної Італії. Містечко-порт розташоване на східному узбережжі півострова Саленто, усього за 150 км від албанського берегу. Тут можна не лише оглянути цікаві пам'ятки історії, архітектури та мистецтва, але й гарно відпочити, адже Отранто славиться насамперед своїми чистими пляжами.
Вхід в історичний центр міста являє собою вхід у фортецю.
Забудова центральної частина міста доволі типова для Італії.
Головний храм Отранто – собор Благовіщення.
Храм був освячений 1 серпня 1088 р. під час правління папи Урбана II папським легатом Рофредо. На церемонії був присутній й тодішній власник навколишніх земель Боемунд, якому невдовзі довелося прославитися в І Хрестовому поході.
Церква не дуже змінилася від часу освячення; фасад собору (за винятком порталу 1674 р.) зберіг свій середньовічний вигляд.
Внутрішній простір храму розділено гранітними «грецькими» колонами на три нави.
Приємне враження справляє кесонова стеля (1698 р.)
Подекуди збереглися сліди колишнього фрескового розпису.
Богородиця з Немовлям.
Швидше за все це св. Єронім. Але дивна тваринка біля ніг святого тоді мала би бути левом.
Надгробок чи надгробки невідомих мені осіб. Щоб їх детально роздивитися чи сфотографувати потрібно прикрити праві двері при вході у собор.
Та найцікавіше, як на мене, в соборі (і загалом в Отранто) знаходиться під ногами у відвідувача.
Це дивовижна мозаїка, яка майже повністю покриває підлогу храму і є одним з найбільших мозаїчних полотен у світі (1163-1165 рр.). На ньому дуже вигадливо, хоч і з мистецької точки зору доволі грубо, зображені сцени зі Старого завіту, міфологічні тварини, лицарські сцени. Це уявлення про світ виникло в нормано-арабо-візантійському світі Південної Італії. Відомості про автора мозаїк дуже невеликі. Основне джерело – це підпис, що залишив майстер – пресвітер Панталеоне. Дослідники припускають, що він був ченцем-василіанином з монастиря св. Миколая в Казоле і греком за походженням. Найімовірніше, поруч з Панталеоне працювали помічники і учні.
На жаль, мозаїки нині переважно закриті дерев’яними лавами. Тому розгледіти можна лише невелику частину у бокових навах і вузьких проходах головного. Тому подаю лише кілька моїх умовно кажучи вдалих фото і для повноти уявлення фото з вікіпедії.
Рисунок починається з західного кінця нави. У центрі композиції – Древо життя, яке опирається на двох слонів.
Фото з вікіпедії.
Біблійні сцени, зображені на мозаїчному полотні, відносяться до Старого завіту («Створення світу», «Гріхопадіння», «Вигнання з раю», «Каїн і Авель», «Всесвітній потоп», «Вавилонська вежа»). В лівому трансепті – Рай і Пекло.
Натомість, Євангельських сцен немає. Швидше за все з тієї причини, що не личить християнам топтати зображення Христа, Діви Марії, апостолів та будь-які християнські символи. Як на це не зважають нині можна побачити тут -– http://taras-palkov.livejournal.com/15575.html.
Поруч з біблійними сценами присутні зображення тварин і міфологічних істот: дракона, сирени, слонів, бегемота, єдинорога. На мозаїці присутні навіть Олександр Македонський і король Артур, є і зображення шахівниці.
Є і знаки Зодіаку, за якими можна судити про те, в який період часу люди займалися важливими земними справами: робили вино, сіяли хліб, готували їжу і т.п.
Фото з вікіпедії.
В серпні 1480 р. в Отранто сталася подія, яка докорінно змінила історію міста і мала широкий резонанс у Європі, викликавши побоювання, що ісламські знамена невдовзі стануть розвиватися над соборами святих Петра у Римі та Стефана у Відні. Турецька армада, що складалася зі 150 кораблів, обложила Отранто. Населення міста тоді було приблизно таким же, як зараз – близько 6 тис. людей. Турків було втричі більше. Місто опиралося деякий час, але все ж не втримало облоги. Відтак практично все чоловіче населення Отранто було вирізано, жінки і діти потрапили в рабство. Архієпископ Стефано Пендінеллі був зарубаний, йому шаблею відтяли голову, яку опісля наткнули на піку і носили по місту. Собор теж постраждав. Фрески в основному знищені, а сам у собор перетворений на конюшню.
Особливо вражає розправа над 813жителями Отранто, які залишились живими після боїв. За відмову відректися від християнської віри ці мешканці були обезголовлені турками на пагорбі Мінерва (пізніше перейменований на Пагорб мучеників). Імена мучеників невідомі, крім одного літнього кравця Антоніо Пеццула, який найбільше закликав ув’язнених не зрікатися християнської віри.
Поки турки спустошували Отранто і погрожували Бріндізі, король Фердинанд ІІ зібрав власну армаду, яку очолив Джуліо Антоніо Аквавіва. Через рік йому вдалося завдати поразки туркам і відбити у них Отранто (1481 р.), хоч сам полководець і загинув у влаштованій для нього засідці.
В 1771 р. Римський папа Климент XIV зарахував отрантських мучеників до лику блаженних, а відносно недавно (6 липня 2007 р.) Бенедикт XVI видав декрет, в якому визнав, що сподвижники були вбиті «через ненависть до віри». Останню крапку в канонізації (12 травня 2013 р.) поставила звістка про чудо зцілення від важкої форми раку черниці Франчески Левот, яка просила про заступництво у мучеників Отранто. До речі, ці мученики стали найбільшою групою святих, яку будь-коли канонізовував Римський папа й першими святими, канонізованими Франицском І.
Нині мощі цих мучеників за віру можна побачити в боковій правій каплиці храму.
У вівтарі можна бачити також «камінь мучеництва», на якому відбулося обезголовлення.
З лівої сторони храму можна потрапити у крипту. Фахівці датують її 11 ст. Склепіння крипти підтримує більше 70 колон, напівколон і пілястрів. Походження та оздоблення колон і пілястрів різноманітні, як і матеріали, з яких вони виготовлені. Деякі елементи запозичені з античних руїн, інші виконані середньовічними майстрами.
Тут також можна оглянути гарні середньовічні фрески, виконані до 16 ст.
За історичними даними у соборі (найімовірніше у крипті) мало б зберігатися серце видатного нормана Роберта Гвіскара. Відомо, що саме тіло так званого «Жаху Вселенної» було поховано у Венозі, а серце – в місцевому соборі. Та, на жаль, ніякої інформації про його місцезнаходження я не знайшов.
Відвідав я в Отранто і згаданий вище Пагорб мучеників (знаходиться дещо віддалено від центру). Нині на самій вершині пагорба знаходиться монастир з церквою св. Франциска Ді Паоло. В саму церкву потрапити не вдалося, тож фотографувати довелося крізь зачинені двері.
Ще один цікавий храм Отранто – церква св. Петра. З цією зовсім мініатюрною церковкою, яку фахівці датують 9-10 ст., а дехто із них навіть 8 ст., пов’язана легенда, що ніби-то на цьому місці була відправлена перша «континентальна» Служба Божа св. Петром. Тому й церква носить ім’я першого Папи.
А в храмі збереглися, хоч і досить пошкодженні, проте чудові фрески.
Із них найдавніші (візантійські) – «Обмивання ніг»
і «Таємна вечеря» (10-11 ст.).
Пасхального ягняти я, щоправда, тут не бачу, натомість є багато риби (?).
Ось ще деякі дуже пошкоджені, але відчувається майстерність візантійських майстрів.
Хрещення.
А це щось подібне на «Визволення від Гріхопадіння».
Апостоли, подібно як і храми Каппадокії, видно дуже постраждали за турків. У одних все обличчя пошкоджене, у інших видряпані очі.
Є і більш пізні, так би мовити, «латинські» фрески (16 ст.).
Ще однією важливою точкою міста є замок-цитадель Отранто (італ. Castello di Otranto) 1485-1498 рр. Ця дуже потужна фортифікаційна споруда, як й інші, так звані «арагонські замки», були зведені за правління Фердинанда Арагонського в 15 ст. по простій причині – для унеможливлення таких трагедій, яка сталася в 1480 р.…
Фото з мережі
Цікаво, що місцева твердиня послужила замок прообразом в для першого написано у світі готичного роману авторства Хораса Уолпола, який так і називається «Замок Отранто».
На вхідній брамі споруди можна побачити репродукцію відомої картини Караваджо. Саме в час мого перебування в Отранто її привезли з Флоренції й демонстрували в замку.
Від замку виходжу на набережну.
Пам'ятник мученикам Отранто споруджений в 1924 р.
А це вид з одного із бастіонів.
В кількох кілометрах на південь від Отранто знаходиться відома пам’ятка природи – т.зв. бокситове озеро. Легко туди дістатися машиною. Пішки трохи складніше. Труднощі створюють розгалуження автомобільної дороги, особливо, коли запитати напрямок немає в кого…
Саме озеро дуже яскраве за рахунок контрасту зеленої води і червоних скель, що його оточують. Звідси видно й море.
Не всі скелі, правда, є чисто червоними.
Відкрили родовище бокситів в 1940 р. і відразу ж почали його експлуатацію, завершивши її в 1976 р. Саме відтоді тут залишився кар'єр, яким ми бачимо його сьогодні.
Далі польовою дорогою прямую до моря з думкою нарешті скупатися. Так вже мене спокушав вигляд пляжників в Отранто :)…
Море дуже гарне, але берег різкий і дуже кам’янистий. Я вибрав собі місце для відпочинку у затишній лагуні, в яку не так то легко було спустися.
Час для відпочинку не зовсім сприятливий, бо був саме полудень. Тим більше, що це був мій перший день приймання «сонячних ванн». Я інтенсивно намагався «відпочивати», чергуючи 10 хв. загорання з 10 хв. купання. І все це на очах апатичних під парасольками і шезлонгами відпочивальників. Але на довше, ніж дві години мене не вистарчило.
О 14.30 я вирішив «прогулятися» до Мису Отранто (близько 6 км ходу), хоч в попередні мої плани це не входило. Часу до вечора ще було вдосталь, тож далека відстань мене не злякала.
Мис Отранто – це крайня східна точка Апенінського півострова, тобто перше місце в Італії, яке «бачить схід сонця». Саме через той факт це дуже популярне місце серед італійців для зустрічі Нового року.
Нині на мисі розташований маяк і досить спустошені руїни семистолітнього абатства.
На цьому фото, якщо уважно придивитися, видно маяк.
Стежка до маяка була добре протоптана, види навколо надихали.
Маяк вже видно краще.
Та по мірі просування стежка ставала вузькою й кам’янистою, та ще й зарослою чагарниками. У радіусі кількох км людей навколо не було взагалі. Ставав складнішим і рельєф місцевості.
Втома і важке пересування давалися взнаки. Особливо, коли дорога пішла різко вгору, заховавши з поля зору маяк.
Та ще трохи зусиль і я нарешті вийшов на асфальтову дорогу. По ній ще кілька сотень метрів і ось я вже спускаюсь до маяка.
На щастя, тут я зустрів сім’ю італійців. Вони саме направлялися в Отранто, тож охоче погодилися мене туди підвезти. Дуже їм за це дякую, бо не знаю як би я добирався в зворотному напрямку, адже автобуси там ходять вкрай і вкрай рідко. Добре було й те, що їх було не більше 4 :) - батько, мати і двоє підлітків-дітей.
Хоч і машиною, та вкрай виснажений я повернувся в Отранто. Так минув другий і дуже насичений день моєї подорожі до Апулії, день, який однозначно варто було прожити, ще один день, що наповнив моє життя змістом…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2017-08-15 02:22 pm (UTC)Сколько красоты в одном посте и мозаики и фрески и озеро и море)
no subject
Date: 2017-08-15 02:49 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-15 03:38 pm (UTC)Всё очень интересно!
no subject
Date: 2017-08-15 04:12 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-15 06:27 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-16 11:14 am (UTC)Есть автобусы - №106 почти прямой (в дороге 1 час) и 101 (1.30). Меня уболтали возвращатся 101 из-за "красивых видов". На самом деле абсолютная трата времени. К тому же пассажиров было столько, а из них 90% цветных (продавцы пляжных сувениров), что стать негде было.
no subject
Date: 2017-08-16 01:10 pm (UTC)А Вы не заметили какого-нибудь объявления в соборе, когда они все мозаики на полу открывают для обзора? В Сиене же есть такие счастливые месяцы...
no subject
Date: 2017-08-16 01:17 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-15 06:50 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-16 11:16 am (UTC)no subject
Date: 2017-08-16 02:19 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-17 04:50 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-21 02:42 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-23 10:52 am (UTC)no subject
Date: 2017-08-21 02:49 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-23 10:54 am (UTC)no subject
Date: 2017-08-25 04:22 pm (UTC)no subject
Date: 2017-08-26 10:59 am (UTC)Еще обратите внимание на расположенный с другой стороны каблука Галлиполи.
no subject
Date: 2017-08-26 11:01 am (UTC)no subject
Date: 2017-08-27 09:32 am (UTC)no subject
Date: 2018-04-25 09:56 am (UTC)А, проглядела, видимо Вы имели в виду и архитектуру церкви Петра.
"Только там лишь часть". У поста есть продолжение?
no subject
Date: 2018-04-25 11:15 am (UTC)no subject
Date: 2018-04-25 01:32 pm (UTC)Посмотрела еще раз - шрифт по крайней мере греческий, но картинки маловаты. Некоторые и правда похожи на византийские, другие вызывают сомнения...
no subject
Date: 2018-04-26 10:30 am (UTC)Церковь Св.Петра в Отранто, IX-X вв. Италия
Date: 2018-04-29 04:53 am (UTC)Ананьи - часть 2. Собор (продолжение)
Date: 2018-05-30 04:00 am (UTC)