Катедральний собор в Сессі-Аурінці (Cattedrale di Sessa Aurunca)

[taras_palkov]

Сесса-Аурунка – невелике містечко в Кампанії, розташоване в горах і дещо вглиб від основних шляхів. Тому якщо пересуватись залізницею, виходити треба на станції Sessa Aurunca-Roccamonfina, а далі вже автобусом приблизно 20 км до самої Сесси. Півгодини йде на очікування автобуса, ще півгодини на саму подорож і десь приблизно о 15.10 я в самому центрі Сесси-Аурунки біля замку.






Навчений гірким досвідом попередніх поїздок, «на ходу» уточнюю у водія, в котрій годині і звідки будуть відправлятися автобуси у зворотному напрямку, і тут несподівано (!!!) виявляється, що заявлених на http://www.sessaaurunca.net/orari/autobus/sessa-stazione.html автобусів о 18.25 і 19.30 не буде, а є лише один об 16.20. Тож доводиться попрощатися зі сподіваннями оглянути докладно місто, його замок й римський амфітеатр. Тому залишається лише «сконцентруватись» на основній пам’ятці міста – романському катедральному соборі свв. Петра і Павла (1103-1183 рр.).



Побудований на початку 12 ст. (освячений в 1113 р.), собор Сесси Аурунки набув сучасного вигляд у першій половині 13 ст., коли під час модернізації був доданий портик, фасадне вікно та окремі внутрішні приміщення. У той час як зовнішній вигляд зберігає середньовічну структуру та прикраси, загальний вигляд інтер'єру здебільшого відповідає тому, який був йому наданий у 18 ст.
Верхня частина вікна із «Agnus Dei» у центрі і потворами по боках.



Взагалі усі карнизи, полички арок і верхні частини колон бічних опор виготовлені з білого мармуру, який виділяється на фоні сірого кольору кладки туфу – основного матеріалу собору.

Портик має три арки, що розділені колонами і характеризується багатим скульптурним оздобленням.












Найцікавіші рельєфи знаходяться в центральній арці, де зображені епізоди з життя св. Петра.

















В основі центральної арки ліворуч доволі понищений рельєф, який проте легко інтерпретувати – Самсон, що роздирає лева.



Праворуч рельєф значно краще зберігся, але складніший для пояснення. Швидше за все тут зображений це Ной серед гілок винограду.



Собор має три портали. У люнеті центрального бачимо Христа поміж патронів храму – св. Петра і св. Павла.





Тут на фото видно інші оздоби люнету – трагічну маску та крилатих драконів.



Колись центральний портал мав дві колони, які підтримували леви. Колон тепер немає, а леви (точніше левиця і лев) збереглися.







Ще фрагменти озоблення фасаду.







Тринавовий інтер'єр в основі своїй тепер бароковий, тим не менше зберігає багато елементів первісної споруди. Зокрема чудову мозаїчну підлогу, виконану у техніці «косматеско», що нагадує прекрасний килим.







Та все ж найцінніше у соборі – катедра, створена, як наголошує на ній напис, в 1224 -1259 рр. за часів єпископа Пандольфо.
Катедра підтримується шістьма колонами, які опираються на шість стилізованих левів.





Самі колони прикрашають чудові капітелі дуже вишуканої роботи з зображеннями в динамічних позах чоловіків і жінок, а на кутах – собаками, оленями і грифами.







Корпус амвону складений з мозаїчних плит.





Барвисті птахи – найпоширеніші предмети на плитах амвону. Разом з буйною рослинністю і золотим фоном вони творять елементи, що характеризують загробне життя в Царстві Небесному.







Катедра прикрашена скульптурами у вигляді людських фігур, зокрема двома жінками, розміщеними в положенні каріатид з боків центральної арки, і фігурами пророків Старого заповіту.



Тут Даниїл показує нам «козу». Не знаю що це означає.



Посередині між пророками майже голий цар Давид.





А особливо цікавою є фігура чоловіка, загорнутого в змію і в голову якого запустив кігті орел.



Зверніть увагу на цьому ж фото на мозаїку ліворуч. Посередині восьмикутної зірки зображений птах, що акробатично захоплює свій хвіст дзьобом.


Поруч із катедрою і становить з нею єдину дуже гармонійну композицію високий канделябр для Великодньої свічки.



Стебло підсвічника складає тортильйон (зі смугами в білому мармурі і мозаїці по черзі), що розділений на три секції двома вузлами з барельєфами. В основі – барельєф з фігурами трьох чоловіків і трьох жінок, які символізують віруючих, які радо йдуть в процесії в Надвечір'я Пасхи.





Внизу можна прочитати напис, який приписує витвір майстру Пеллегріно, а інший вказує на донатора – єпископа Джованні: «HOC OPUS EST MAGNAE FACIENTE JOHANNE».
Третій напис знайомить з символічним значенням підсвічника. Зміст приблизно такий: «Великодня свічка, красива колона, яка дає нам спасіння вічного життя».
У першому знизу вузлі – фігура єпископа, який благословляє диякона, котрий збирається співати гімн Ексультет, що «проголошує» Пасху. Міністранти ж показані на колінах – це войовнича Церква.
У верхньому вузлі зображені Ісус Христос в оточенні ангелів, апостоли Петро і Павло і святий мученик – єпископ Сесси Аурунки – Касто.

На стіні за амвоном зафіксований парапет сходів катедри. На ньому зображені сцени з книги пророка Йони – кит, який ковтає Йону, Йона проповідує мешканцям Ніневії, а також два павича, які гамують спрагу.





Можна було ще пофотографувати, але часу особливо не було.
Останній погляд на стару частину міста.



І от о 16.10 я вже на зупинці. Ну і тут мене збаламутили, порадивши чекати на білий малий автобус, хоч сюди я приїхав на синьому великому. Тож коли з’явився синій великий, а їхав він на спуску в досить жвавому трафіку, то я лише до нього придивлявся. А він собі і не думав зупинятися… Наступні автобуси були білі і малі, проте їхали не туди – в Неаполь і Казерту. Прочекавши досить часу, я вже був згоден і на них, але їх вже не було. Отже довелося брати таксі. І зовсім справа не в грошах (взяли порівняно небагато – 15 євро), а в тому, що в кінцевому результаті мало що побачив (та й то в біганині), а більшість часу лише чекав… До цього додалося ще й те, що потрібний мені поїзд до Неаполя відмінили, то ж треба було чекати наступного.
На цьому все і наступного разу після дня «всіх трудящих» сподіваюсь розповісти про Авейру.

Comments

[abel.livejournal.com]

Красочно Вы рассказываете! :) Ох, уж эти итальянцы, "точно соблюдающие" расписание!
А архитектура фантастична! Диву даешься.
Забираю Вашу запись к себе в "Избранное".

[taras-palkov.livejournal.com]

Каждый раз зарекаюсь на автобусах в Италии ездить, а потом опять наступаю на те же грабли... Хорошо хоть собор того стоил и Вам понравился. Да он фантастичен, и даже не знаю где больше снаружи или внутри. Спасибо!

[abel.livejournal.com]

Италия не перестает удивлять: в каком-то захолустье вдруг находишь такие сокровища...

[taras-palkov.livejournal.com]

Да чудесна итальянская глубинка и толп туристов там не наблюдается :).

[abel.livejournal.com]

Если бы еще автобусы ездили по расписанию, то был бы просто рай.

[taras-palkov.livejournal.com]

Точно.

[sibeaster.livejournal.com]

Так получается есть прямые автобусы на Неаполь и Казерту? Так это же в корне меняет дело, можно и попробовать туда съездить)))
Но собор прекрасен. Удивительно, какие разумные и умелые предки были у нынешних раздолбаев из Сессы-Аурунки

[taras-palkov.livejournal.com]

Да, есть автобусы. С Неаполя предпочтительнее, разве что Вы еще бы хотели Казерту-векия посетить. Кроме того, есть еще автобусы с Формии-Гаэты (http://www.sessaaurunca.net/orari/autobus/sessa-gaeta.html) Ведь этот район Лацио Вы еще не исследовали, а он интересен. Собор чудесен, я правда люблю подобные храмы изучать медленно и в лучах восходящего солнца :). Раздолбаи Сессы-Аурунки могут пожать руку раздолбаям из Монте-Кассино. Я совсе не удивляюсь, что Вы там на автобус не попали.

[arukhlin.livejournal.com]

Кафедра очень хороша

[taras-palkov.livejournal.com]

Мне тоже понравилась :). Спасибо.

[petrark.livejournal.com]

Прекрасный собор, спасибо. Кит особенно :-)

[taras-palkov.livejournal.com]

Думаю, некоторые зверушки фасада киту под стать. Спасибо за отклик.

[uchitelj.livejournal.com]

Ой-ой-ой, и даже кафедра!!! ПОЖАЛУЙСТА, пришлите мне в https://romanesque-art.livejournal.com/

[taras-palkov.livejournal.com]

Я же обещал, ОБЯЗАТЕЛЬНО пришлю послезавтра. Я еще собираюсь в Византия Вам один пост прислать.

[uchitelj.livejournal.com]

Ой, а туда не прислать - это журнал....:(
Пришлите ссылку, я перепощу.

[taras-palkov.livejournal.com]

Вот - https://taras-palkov.livejournal.com/16933.html Только там лишь часть.

[elenajakovlevna.livejournal.com]

Большое спасибо, Тарас! Замечательные фото и рассказ! Мне очень понравился рельеф, где кит, который глотает Иону.

[taras-palkov.livejournal.com]

И Вам спасибо, Елена Яковлевна! Да, нечасто в храмах можно увидеть рельефы с китами, тем более такого уровня.

[zalgalina.livejournal.com]

Дуже шкода, що ви так мало були в такому незвичайному місці. Дивлячись на весь цей бестіарій, можно тільки уявити собі, скільки ще цікавинок можно було б побачити, якщо погуляти по місту. Думаю, що жити там можуть тільки незвичайні люди. Це ж яку треба мати фантазію, щоб створити такі дива!
А яка чудова, з яким смаком зроблена мозаїка...
Я просто приголомшена... Навіть слів нема.

Про "козу" Даниїла можна почитати тут: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0_(%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82)

Щиро дякую. Буду ще довго роздивлятись та дивуватись.

[taras-palkov.livejournal.com]

О, дуже дякую за "козу"! Хороша все таки штука вікіпедія :). Мені якраз дуже Ваших коментарів бракувало і я тут (в ЖЖ) вже геть засумував :).Тішуся, що Вам собор дуже сподобався, і дійсно він повен різних скарбів, кожен з яких наповнений своїм символічним змістом. За допомогою Вас один вдалося розшифрувати, а скільки ще цікавих таємниць приховують елементи оздоблення? Я от недавно почав завдяки лекціям Юлії Матвєєвої в ці речі вникати.
Місто на жаль не побачив, але розумію, що нереально, навіть попри ретельно підготовлений план, всі цікаві речі побачити.
Дуже дякую за відгук і до зустрічі!

[zalgalina.livejournal.com]

Маю час, тому що покинула Галинівку з-за дощів. Ще й ще раз повертаюсь до Вашого посту. Особливо привертає увагу потвора, (яка с початку), що тримає щось ( чи когось) в своїх пазуристих лапах. Та ще й над нею спляча людина, чи мрець в колі. Навіть не можу уявити, що це може бути. А цікаво!
Про Іону. Мені здається, що кит не ковтає Іону, а навпаки - відпускає. Он як Іона радісно ручкою нас вітає!
Про фігуру чоловіка, загорнутого в змію і в голову якого запустив кігті орел. Це, на мою думку, - всі ми, Кожен з нас, обгорнут гріхами. Але ми думаємо, що безгрішні, тому що - гординя в голові. Змій та орел - символи гріха та гордині. Але це тільки моє ІМХО.
Ще раз дякую!

[taras-palkov.livejournal.com]

Потвора тримає в руках рибу. Більше, на жаль, нічого сказати не можу.
Стосовно Іони може Ви й праві. Тут ще важливо, мені здається, з якої сторони Іона, а з якої кит розташований. Якщо, наприклад, ліворуч Іона, а кит праворуч, то кит Іону ковтає, і навпаки. Подібна іконографія знаю існує стосовно сцени Втечі Святого Сімейства в Єгипет і повернення в Ізраїль.
Ваше ІМХО, дуже ймовірно, є вірним! Також воно перегукується з оздобленням фасаду, де хижаки (гріхи) чатують на нас і хапають своїми кігтями. Ну, або щось подібне (зараз перед футболом ваджко щось точно формулювати).
І Вам дякую!

Катедральний собор в Сессі-Аурінці (Cattedrale di Sessa Aurunca)

[livejournal.livejournal.com]

Користувач vakin посилається на ваш запис з Катедральний собор в Сессі-Аурінці (Cattedrale di Sessa Aurunca) (https://vakin.livejournal.com/2191175.html) пишучи: [...] Оригинал взят у в Катедральний собор в Сессі-Аурінці (Cattedrale di Sessa Aurunca) [...]

[martin-kotek.livejournal.com]

Прекрасный храм. Не был там, но обязательно заеду

[taras-palkov.livejournal.com]

Да, оно того стоит.