Салерно (Salerno). Трохи про собор, дві церкви, апостола Матея і папство

[taras_palkov]

Салерно – місто-порт, що розташоване за 55 км від Неаполя. Зараз, як вказує sibeaster, це один з багатьох провінційних центрів, а були часи, коли в Салерно правили власні лангобардсьскі князі, з якими вважали за достойне вести переговори західні і східні імператори. Місцевий архієпископ протягом усієї історії Неаполітанського королівства був наділений почесним титулом примаса, тобто старшого з єпископів цієї держави. А в ранні середні віки в Салерно знаходилася знаменита Медична школа – перший університет медицини у цілому світі!


Фото з вікіпедії.



З часів середньовіччя Салерно було важливим паломницьким центром, адже в крипті місцевого собору знаходяться мощі св. апостола євангеліста Матея. Відтак 21 вересня кожного року в Салерно відзначається свято апостола, коли урочисто прикрашеними вулицями міста проносять срібну статую святого. Фото з вікіпедії.



Про мощі апостола розповім нижче, а спочатку про салернський собор, присвячений св. Матею. Роберт Отвіль, на прізвисько Гвіскар, в 1077 р. захопив лангобардське князівство Салерно. Деякий час Салерно вважалося столицею південних володінь норманів. У 1080 - 1085 рр. за наказом Гвsскара в місті був побудований собор. У 1084 р. храм був освячений папою Григорієм VII. Після землетрусу 1688 р. собор ґрунтовно перебудували. Крім того, храм дуже постраждав під час Другої світової.




Собор святого Матвія, є тринавовим. Нави собору подовжені. Трансепт має три апсиди (унікальний випадок для центральної і південної Італії в середні віки). Перед будівлею розташований квадропортик.
Собор явно норманський, нічого арабо-норманського тут ще немає (хоча в цей момент нормани вже контролювали більшу частину Сицилії), арабські риси в християнську культуру ще проникнути не встигли. А от в архітектурі атріуму і дзвіниці (висота 52 м), які відносяться вже до XII ст., прослідковуються типові арабські впливи. Наприклад в дзвіниці це вікна-біфорії і неправдиві арки з візерунками.





Високий головний фасад собору виконаний в стилі бароко (1767 р.).



Портал, що веде в атріум, охороняють симпатичні леви.



Іще досить незвичний лев. Він прикрашає колишній вхід до церкви із бронзовими воротами.



Колони, що підтримують напівкруглі арки - римського походження. Декоративні елементи, що прикрашають портик, виконані з вулканічного каменю. Прекрасні галереї другого ярусу портика з біфорії і пентафорамі (вікнами з п'ятьма стулками, розділеними невеликими колонами) фахівці вважають точкою відліку, від якої бере початок так звана середземноморська архітектура. Цікаво також відзначити, що орнаменти в колах не повторюються.







В атріумі можна також помилуватися колекцією античних саркофагів.









Фасад собору прикрашають незвичайні бронзові двері, виготовлені в Константинополі в 1099 р. На 54 пластинах дверей зображені, в основному, візантійські хрести, хоча посередині є досить пошкоджені зображення святих (серед них апостол Матей) та двох грифонів. Хоча в даний час двері мають зеленуватий колір, характерний для старовинної бронзи, вони колись були покриті золотом і сріблом.



Оскільки собор суттєво постраждав в 1688 р. під час землетрусу, то відновлювали його по вже тодішній бароковій моді. Хоч багато цінних артефактів збереглося. Більше того, цікавинок так багато, що з першого разу їх усіх і не сфотографуєш. Тому якщо щось і упустив, то решту можна побачити у постах моїх шанованих друзів – sibeaster і uchitelj.
Насамперед в інтер’єрі слід відзначити два прекрасних амвона з XII ст. Лівий – амвон Гуарна (1180 р.),



а правий – амвон Айєлло.



Поруч з правим амвоном є колона для Пасхальної свічки, а поруч з нею ніби-то стояв стародавній «іконостас», на якому розміщувалися знамениті пластини зі Слонової кістки, про які я писав у минулому пості.

Хоч ці амвони уже детально описані в двох постах (https://uchitelj.livejournal.com/1064031.html і https://uchitelj.livejournal.com/1066877.html), я все ж не втримався, щоб не показати хоч кілька своїх фото :).









Ну, і питання для читачів - кого символізують ці пташки?



Ще для підказки одне фото.



Апсиди прикрашені сучасними мозаїками, всередині і поруч яких можна розгледіти фрагменти мозаїк з XII ст.



Підлога у стилі коматеско.



По стінах розташувалися середньовічні і античні саркофаги.

















Серед надгробків лівої нави слід звернути увагу на надгробок королеви Маргарити Дураццо, дружини короля Неаполя з Анжуйської династії, Карла III.



А гробниця сина Маргарити – короля Володислава знаходиться в Неаполі. Її я вже вам показував раніше ( https://taras-palkov.livejournal.com/8401.html).

У правій наві собору поховані засновник собору – знаменитий Папа Григорій VII (біля 1021 —1085).



Це ім’я переважній більшості людей мало що тепер скаже, але принаймні, людина, яка добре вчила історію у школі, повинна пам’ятати відомий епізод з життя цього понтифіка, коли він заставив імператора священної римської імперії Генріха ІV три дні у одній сорочці босим просити пробачення перед резиденцією Папи в Каноссі. Відтоді з’явився вислів «Ходити в Каноссу», тобто світському політику визнавати неправоту перед духівництвом.
Взагалі Гільденбра́нд Сова́нський, який обрав собі ім’я Григорія VII (1073-1085 рр.) був дуже діяльним папою, щиро відданій справі св. Петра, якого вважав князем апостолів і главою церкви. Як пише відомий історик Джозеф Лінч у своїй книзі «Середньовічна церква», - «Він (тобто Папа) був глибоко переконаний і палко проводив цю свою переконаність у життя, що у світі, впорядкованому за законами, духовність має панувати над матерією, і що римська церква, тобто церква Святого Петра, має провід у християнстві як глава і мати всіх інших церков…
Григорій посилив кампанію за моральне вдосконалення духівництва. Наприклад, він закликав християн не брати причастя у священиків, відомих своєю схильністю до симонії або до плотського гріха. В контексті одинадцятого сторіччя це була дуже радикальна ідея: що звичайні миряни можуть давати моральну оцінку вчинкам свого духівництва.
Але крім своїх закликів до морального вдосконалення, папа Григорій VII кинув прямий виклик принципу священної суті королівської влади. …Він був переконаний, що моральний занепад у середовищі духівництва спричинений був його залежністю від світської влади. Він висунув вимогу, щоб духовні особи обиралися за церковним каноном, а це практично означало, що їх повинні обирати інші священнослужителі, а не миряни. В 1075 р. він підрубав систему світської влади під самий корінь. Ставши першим папою, який заборонив приймати інвеституру на церковну посаду від мирян (те, що на Україні призведе теж до позитивних наслідків лише з часу прийняття Унії, тобто з1956 р. Зауваження – моє). Він висунув також теологічний аргумент, що духівництво, очолюване папою, стоїть вище за королів та за світську владу, чия роль – виконувати розпорядження Духівництва.
В 1076 р. Григорій зробив те, чого доти не робив жоден папа. У відповідь на спробу Генріха змістити його з престолу на імперському єпископському соборі Григорій відлучив Генріха ІV від церкви й усунув його від виконання королівських обов’язків. У християнському суспільстві, де соціальні відносини були наповнені релігійним змістом, відлучений від церкви монарх не міг правити державою. Політичні противники Генріха вхопилися за таку нагоду, й проти нього вибухнуло повстання з центром в Саксонії. Його становище імператора стало розпачливим. В січні 1077 р. він прибув до Італії і з’явився перед замком Каносса в північній Тоскані, де в той час була резиденція Папи. Три дні поспіль він приходив просити прощення Папи, босий, у самій сорочці. Хоч Григорій і мав усі підстави сумніватися у щирості каяття Генріха, зрештою він таки погодився на замирення на певних умовах.
Але лише в казках все виглядає ідеально, життя значно складніша штука. Відтак Генріх IV не забув приниження і не змирився. У 1084 р. він, зібравши велику армію, рушив на Рим і захопив його. Папа при цьому укрився з своїми прибічниками в замку св.Ангела. Щоб спасти Папу, його союзник Роберт Гвіскар у тому ж році розбиває імперські війська, займає Рим і звільняє з тріумфом Григорія VII. І все би було добре, якби в ході міських боїв норманські воїни не розграбували Рим :). Тож гнів римлян звернувся проти того, хто покликав норманів, і Папа разом зі своїми рятівниками змушений був утекти з Вічного міста. Він перебрався в Салерно де невдовзі вмирає - 25 травня 1085 р. Його останніми словами було перефразований вірш із Пс. 44: 8 "Я полюбив справедливість і зненавидів беззаконня", до якого він додав: "І ось, я вмираю у вигнанні". Ці слова і написані на його гробниці.

Варто ще додати, що фігури, які охороняють спокій Папи ліворуч на саркофазі, зображають вірного лицаря Папи - Роберта Гвіскара і його дружину Сішельгаїту.



Дивлячись гробницю Папи, ловиш себе на думці, що СЬОГОДНІ якраз і  бракує саме такого Папи. Теперішній же, попри всю його непідробну любов до ближнього і відразу до мамони (недаремно ж він узяв собі ім`я Франциск), все ж залишається для багатьох (особливо для тих, хто християнські погляди не поділяє) таким собі зручним Папою. І навіть швидше не папою, тобто батьком, а старесеньким дідусем, який погрожує внуку пальчиком (якщо взагалі і погрожує), а внук при цьому добре розуміє, що нічого страшного від такого старого дідугана очікувати не варто і далі продовжує робити різні капості. Можна ще багато на цю тему писати, але наразі досить.

Закінчуючи тему Папи Григорія VII, варто ще згадати про зв’язки цього понтифікат з нашою Батьківщиною. Так відомо, що 1073 р. великий князь київський Ізяслав Ярославич, разом зі своїм сином Ярополком, був прийнятий Папою Григорієм VII. Згодом, у листі Папи від 17 квітня 1075 р. він звертається до Ізяслава за хрещеним іменем як до Дмитра і іменує його королема Русі – «Demetrio regi Ruscorum», а також повідомляє, що коронував Ізяславового сина Ярополка королем, і надав йому його королівство як лен Святого Престолу. За три дні, у папському листі від 20 квітня 1075 р. до польського князя Болеслава ІІ (Bolezlao duci Poloniorum), Григорій VII сповіщав, що надішле папських легатів для організації церкви в Польщі, і закликав Болеслава допомогти руському королю Ізяславу відновити його володіння в Києві; він також картав польського князя за пограбування Ізяслава.
Про коронацію самого Ярополка свідчить зображення на мініатюрах з «Молитовника Гертруди» (фото з вікіпедії). На одній з них зображено апостола Петра з ключами, справа від нього чоловік і жінка, в багатих порфірних одежах з коронами на головах. Над чоловічою фігурою руський напис: «Ярополк», а жінка не названа по імені. Біля ніг Петра лежить похилена у молитві друга жіноча фігура в княжій одежі, з написом: «мати Ярополка».



Ну, а зараз спустимося в крипту, де знаходяться мощі євангеліста Матея. На початку 17 ст. крипта була відновлена в стилі бароко за проектом архітектора Доменіко Фонтана і його син Юліуса.



Гробниця самого апостола розташована під бароковим вівтарем, зробленим тими ж Фонтаною, і прикрашена статуєю роботи місцевого скульптора Мікеланджело Наккеріно (1605 р.). До гробниці можна спуститися і через решітку спробувати що-небудь розгледіти.





Народний переказ, якому немає ніяких наукових підтверджень, але й спростувати його важко, стверджує, що євангеліст Матей проповідував в Ефіопії, де в 60-их роки від Р.Х. був закатований . Вважається, що його мощі згодом були перевезені до Європи. У неспокійні часи варварських і сарацинських набігів останки святого Матея були так надійно заховані, що про них забули. З 954 р. останки святого збергались у соборі Капаччо (міста, побудованого на руїнах стародавнього Пестума), а з 1081 р., коли був побудований новий в Салерно.
Приблизно до 1830 р. з мощей святого виділялася прозора і без запаху рідина, так звана Манна ді С. Маттео (подібна до тієї що й у Барі з мощей св.Миколая - https://taras-palkov.livejournal.com/10143.html), якій приписувалися чудодійні властивості.
У крипті також поховано багато Салернських архієпископів.

Ну, а зараз оглянемо фрески одного з найдавніших храмів міста - церкви Санта - Марія - де - Лама (Chiesa Di Santa Maria de Lama). Потрапити в цю церкву можна лише в суботу і неділю з 10 до 13.00. і то завдяки волонтерам італійського туристичного клубу культурної спадщини міста, які можна сказати спеціально стараються для туристів.
Найдавніші фрески з X -XI ст. знаходяться у крипті.



На жаль, розписи склепу дуже пошкоджені: не стільки через проникнення вологи (бо річка Лама яка протікає поруч, в даний час знаходиться під землею й тече просто вздовж стіни церкви, як через зміни клімату в самому склепі. Протягом декількох століть крипта була герметично закритою, а наявність води та й бруду створило мікроклімат, який залишився майже постійним і незмінним. З відкриттям приміщенні, бактерії зовнішньої атмосфери осіли на фресках, створюючи на них білуваті плівки солей, які повільно покривають і роз'їдають кольори та штукатурку. В даний час, фахівці намаються виправити ситуацію, але самі розумієте, це не так просто.
На східній стіні, фігура Св.Андрія – покровителя сусіднього Амальфі.



Св. Леонардо



Св. Стефан






Ще фото з http://www.lascuolamedicasalernitana.beniculturali.it/index.php?it/93/santa-maria-de-lama




Верхня церква, ймовірно, побудована в 12 ст., має прямокутний план, розділений на три нави колонами, дві з яких покриті фресками із зображенням дивовижного Ecce Homo (швидше за все з 14 ст.) і Марії Магдалини (15 ст.).



Ще одна варта уваги церква Салерно – Церква Святого Розп’яття (Chiesa del santissimo crocifisso). Церква святого Розп'яття розташована в історичному центрі Салерно, на головній торговій вулиці старого міста - на, via dei Mercanti приблизно в 400 м на південний схід від Кафедрального собору. Перша згадка про церкву датується 1140 р. Дослідники припускають, що вона була побудована в 10-12 ст. Раніше у церкві зберігалось чудотворне Розп’яття (звідси й назва храму), яке нині перебуває в Єпархіальному музеї і про яке розповідав в минулому пості.
У центральній апсиді сучасна мозаїка з 1961 р. відтворює фреску Розп'яття з крипти.



Спустимося туди. Фреска Розп'яття з 13 ст., в якій можна побачити одну з перших спроб в живописі, хоч і доволі примітивну, використання перспективи. Зверніть ткаж увагу, що і орнаменти такі ж, як і на мозаїці.



Ще одна фреска крипти зображає Папу Святого Сикста поміж св. Лоренцо і Св. Паломником (не знаю хто це такий). Ця фреска походить з 14 ст.



Цікаво, що ця крипта залишалася зачиненою аж до 1950 р. і про існування у ній фресок ніхто до того часу не знав!

Ну, і насамкінець прогулявся по набережній, яку самі салернці вважають чи  не найкращою в Італії.





На набережній я дуже конкретно відчув, що якщо влітку жителям прибрежним міст можна позаздрити, то в березні лише поспівчувати :)

На цьому все і  в наступних моїх постах по Італії повертаюсь до поїздки 2015 р.

Comments

[abel.livejournal.com]

Фантастика!

[taras-palkov.livejournal.com]

Спасибо и с приездом! Надеюсь вскоре Ваши отчеты о Португалии почитать и сам через один пост к ней вернусь. Она (в смысле Португалия) мне очень нравится :).

[gatta-bianka.livejournal.com]

Італійці не дарма законодавці мод - таку красу придумати та втілити в життя! Дуже красиве місто й храми.

[taras-palkov.livejournal.com]

Так італійці вміють, і вдягатися теж. Мусоліні правда казав, що Італія - країна, що зіпсована мистецтвом. :). Взагалі на італійців і італійок цікаво дивитися - зовсім не той миршавий тип, як в інших західних країнах. Дякую за відгук.

[elenajakovlevna.livejournal.com]

Большое спасибо, Тарас! Замечательно!

[taras-palkov.livejournal.com]

Спасибо за отклик, Елена Яковлевна! Рад, что понравилось.

Фрески церкви Санта-Мария-де-Лама (Chiesa Di Santa Maria de Lama), Са

[livejournal.livejournal.com]

Користувач uchitelj посилається на ваш запис з Фрески церкви Санта-Мария-де-Лама (Chiesa Di Santa Maria de Lama), Салерно (https://romanesque-art.livejournal.com/108940.html) пишучи: [...] Сан Леонардо Св. Стефан https://taras-palkov.livejournal.com/23380.html [...]

[sibeaster.livejournal.com]

Ух ты, я кроме собора ни в одной салернской церкви и не был.
Гробницы Рожера Борсы не сохранилось. Я по этмоу поводу некогда получил разъяснение из Неаполитанского университета. Цитирую сам себя (https://sibeaster.livejournal.com/58766.html):
"Подлинная байка. Года три-четыре назад, когда ваш покорный слуга, с одной стороны, честно стучал статьи для Вики и, с другой стороны, не имел ни капли надежды побывать в Салерно самолично, я написал клирикам собора Салерно письмо с просьбой прислать фотографию гробницы Рожера Борсы для помещения ее в статью. Дело в том, что никаких изображений герцога не сохранилось, а на фотографии Норвича было видно барельефное изображение на крышке саркофага. В ответ клирики уверенно написали, что никакой гробницы Рожера Борсы в соборе не имеется. Я продолжал настаивать на своем, они по-прежнему отпирались. Видимо, этот безумный русский салернцам надоел, потому что в ответ на мое очередной запрос пришло письмо с неизвестного адреса:
Illustre professore,
Facendo seguito alla sua richiesta su Rugero Borsa, la informa che il sarcofago creduto del figlio di Roberto il Guiscardo in realtà è appartenuto alla famiglia Capograssi, documentata fin dall'età moderna. Il sarcofago è coperto da una lastra di guerriero giacente che la poca conoscenza, in passato, ha portato ad identificare con Ruggero Borsa. In realtà si tratta di un guerrieo angioino, la cui datazione dovrebbe essere collocata almeno intorno alla metà del XIVsecolo. Pertanto nessun elemento né storico né figurativo concorre all'identificazione con Ruggero Borsa. Diversamente in cattedrale, nellatrio, si sa per certa la sepoltura di Guglielmo d'Altavilla, figlio di Ruggero Borsa.
cordialmente
Antonio Braca
Мои итальянские читатели все поймут и так, а для русскоязычных сообщаю, что данным письмом меня (Illustre professore - блистательного профессора, о!) известили, что в соборе действительно находится саркофаг, который раньше считался гробницей Рожера Борсы. На самом деле там похоронен некий Капограсси, живший во время правления анжуйцев в XIV веке. Великий спеиалист Норвич или ошибся, или принял желаемое за действительное, либо был обманут каким-нибудь подлым обманщиком-гидом. Я был покрыт позором, хотя и получил в утешение сиятельный титул"

[taras-palkov.livejournal.com]

Да, я читал Ваши приключения с гробницей, и очень уважаю Вас за редкостную настойчивость. Но, я в последний момент все же "повелся" (теперь понимаю, что зря) не столько на Норвича, сколько на инфу в википедии. Тем более, что другие сайты ее дублируют. В посте у меня целых три фото с гробницы Капограсси (там, где рыцарь с мечём лежит).
Да, много чего в Салерно есть. Придется Вам все же место базирования с Салерно на Неаполь поменять ))). Тем более, что никто кроме Вас уже кафедру в церкви в Сан-Джованни-дель-Торо не сфотографирует (слышны рыдания :)).

[uchitelj.livejournal.com]

Спасибо за фрески, даже не слышали об этой церкви.
На самом деле передвигаться на машине по Салерно - большая проблема. Было единственное желание - побыстрее оттуда смыться. :-)

[taras-palkov.livejournal.com]

И Вам спасибо. Жаль, что фрески очень поврежденны, поэтому я не все фото выставил.
Да, мне кажется пешком по Салерно перемещатся намного лучше чем машиной. Обе церкви сравнительно недалеко от собора размещаются, правда в двух разных направлениях.

[uchitelj.livejournal.com]

Чтобы передвигаться пешком нужно сначала заехать в город и найти, куда поставить машину. А это не просто. :-)

[taras-palkov.livejournal.com]

Общ.транспортом и пешком или только машиной - всегда будут свои плюсьі и минусьі.

[arukhlin.livejournal.com]

Хотя амвон в других постах видел, ещё раз с удовольствием посмотрел, и фрески конечно хороши.

[taras-palkov.livejournal.com]

Рад, что понравилось. Спасибо.

[2worldscollide.livejournal.com]

Спасибо большое!
Только фреска, подписанная как св.Леонард - это, судя по всему, св.Радегунда

[taras-palkov.livejournal.com]

В итальянской википеди есть точно такая же фотография, как у меня с подписью: "Affresco con San Leonardo, già creduto Santa Radegonda". Как точно перевести это предложение, я не знаю. Я тоже кстати думал, что это изображение святой. Но волонтер в церкви меня убедил, что это монах с соответсвующем св.Леонарду атрибутом - разорванными цепями.
Спасибо!

[rozik1965.livejournal.com]

Красота то какая. Это вы по "горячим следам"?

[taras-palkov.livejournal.com]

Спасибо, что заглянули. А я уже собирался Вам писать в фб и извиниться - ведь в прошлый раз недоговорили.
Да, это все по "горячим следам" и поскольку никуда в ближайшее время не собираюсь, то буду по возможности продолжать :).

[zalgalina.livejournal.com]

Як же я мрію, побачити це все на власні очі... Хоча і була в Італії, але бачила зовсім інше, - добре, що у Вас це можна подивитись.
Леви, дійсно, дуже симпатичні. І тут їх дуже багато. Цікаво, чому це так. Відганяти зло вони не можуть - мають дуже добрий вигляд.
Знов побачила у Вас цікаве зображення чоловіка зі змієм та великим птахом на голові. А що означають пташки? Сидять собі на дереві, яке символізує життя та набираються духу (сили), щоб протистояти злу (змію). Який нижче на мозаїці. Я так це собі уявляю. (Чомусь ніхто загадку не відгадує...) Тільки я тут, у Вас, пане Тарасе, як "піонер".
Про Папу Григорій VII. Невже це мощі? Чи це наряжена скульптура?
Ecce Homo - дивовижно!!! З такої темряви віків заглядає прямо в душу.
Дуже дякую.

[taras-palkov.livejournal.com]

Бажаю Вам, щоб Ваші мрії, в т.ч. і щодо Італії, здійснювалися. Щодо левів, то все ж які б вони не були добрі, але ж залишаються хижаками :).
Так чоловік зі змієм та птахом на голові і тут є, і я пам'ятаю Ваше пояснення.
Загадка ж доволі проста, хоч я теж своїм розумом не дійшов. А за інших не знаю, бо по-перше їх зовсім небагато, а по-друге не впевнений, що вони все розуміють українською. Хоча було б цікаво, чи розуміють "маститі" християнську символіку. Дякую ще, що хоч Ви відгукнулися! А тепер відгадка: пташки, які клюють виноград символізують причасників, тобто парафіян церкви , а змій намагається їх спокусити і відвернути від Бога.
За мощі Папи Григорія VII хотів написати в пості, але багато всього було, тому пишу вже тут у відповіді Вам. Судячи з всього від Папи залишився лише скелет, який помістили у полімерну "ляльку" і нарядили в Папський одяг. І все би було так нічого, якби "лялька" не була б замолодою, бо ж цей Папа прожив досить довге життя.
Це ж Ecce Homo є ще тут - https://taras-palkov.livejournal.com/21260.html.
Дуже дякую за відгук!

[zalgalina.livejournal.com]

Про чоловіка з птахом - це тільки моя думка. Мабуть, там зовсім не те. Якщо взнаєте щось точніше, то будь ласка, розкажіть.

Для мене ще цікаво те, що у Джотто є Марія Магдалена з дуже схожим обличчям, як у Ісуса Христа в Ecce Homo. Я спочатку подумала, що це вона зображена. Але на Вашій фресці хрещатий німб Іісуса Христа. Може, це Джотто в Салерно?

[taras-palkov.livejournal.com]

Фрески в самій церкві пізніші за ті, що в крипті і за ті, що увіковічнив Джотто. Дійсно, схожість є. І я не виключаю (хоч ймовірність невелика), що фреска Христа була перемальована з Марії Магдалини. Я думаю Ви знаєте, що ММ зображається з розпущеним волоссям. До того ж її фрески у церкві я не знайшов, але про зображення в є інформація в інтернеті... Щось подібне могло статися з іншою фрескою в крипті - див. інші коментарі.

[petrark.livejournal.com]

Замечательно, спасибо!

[taras-palkov.livejournal.com]

Рад,что понравилось. Спасибо.