taras_palkov | Золота Баварія - 2. Нюрнберг (Nürnberg)

Нюрнберг – досить велике місто (приблизно 500 000 тис. мешканців) є другим за населенням в Баварії і першим у її північній частині Франконії. Не можу сказати, що я бачив дуже багато німецьких міст, зате у Нюрнберзі я вже був тричі. І то впродовж досить короткого проміжку часу – в квітні 2012, в серпні 2013 і жовтні 2013 рр. Не знаю чи заведе мене доля туди ще раз, але я би не відмовився відвідати його ще раз. Нюрнберг мені однозначно сподобався. Тут я солідарний з відгуками інших дописувачів ЖЖ, адже це дивовижний факт, але усі вони у захопленні від відвідин міста. Навіть попри те, що Нюрнберг під час Другої світовій війни був майже повністю зруйнований.

Вперше Нюрнберг був згаданий в 1050 р. як Nuorenberc (Скеляста гора). Завдяки стратегічно вигідному розташуванню на скелястому пагорбі, що домінує над досить плоскою рівниною, Нюрнберзька фортеця стала укріпленою резиденцією німецьких королів і мала велике значення для всієї Священної Римської Імперії. Після коронації свій перший рейхстаг новий імператор повинен був завжди збирати в Нюрнберзі. Фрідріх I Гогенштауфен (на прізвисько Барбаросса) називав Нюрнберг Castrum nostrum, тобто «Наше місто». Його нащадок Фрідріх II, великий правитель, зробив Нюрнберг Імперським містом, тобто перевів його в безпосереднє підпорядкування Кайзеру. А будівельник Праги Карл IV з династії Люксембургів побував тут більше 50-ти разів.

Цікаво, що в період нацистського режиму цьому місту намагалися повернути колишній статус духовної столиці Німеччини. У Нюрнберзі, названому Гітлером «найбільш німецьким з усіх німецьких міст», з 1927 до 1938 рр. проводились з'їзди Націонал-соціалістичної Німецької Робітничої Партії (НСДАП). З’їзд 1934 р. (в якому взяло участь понад 700 тисяч прибічників нацистів) був продемонстрований у фільмі відомої режисерки Лені Ріфеншталер «Тріумф волі». Фільм, який я вже переглянув по приїзді додому, виявився дуже повчальний, але інші нацистські фільми Ріфеншталь у мене бажання дивитись вже не було :)).
90 % міста зазнало руйнації внаслідок бомбардування союзниками. На додаток, щоб символізувати остаточну перемогу над нацистською ідеологією, а заодно над імперськими прагеннями Німеччини, в столиці Франконії після війни було проведено міжнародний трибунал (Нюрнберзький процес 1945-1946 рр.) над головними нацистськими злочинцями.

Над містом височіє Імператорський замок (Kaiserburg), який захищає історичний центр Нюрнберга з півночі. Саме звідси розпочиналися усі мої прогулянки містом.

Головний вхід до Кайзербургу. Знавцям фортифікаційних споруд питаннячко: чому він у вигляді дуги?

Крім Імператорського замку, фортифікаційними мурами і вежами опоясане усе місто. Старе місто, розташоване на річці Регніц, досить велике – 4 кв. км, і все ж з його старими вуличками краще усього знайомитися пішки.
Ось наша велика група паломників на екскурсії містом (квітень 2012 р.).

Південніше підніжжя скелі знаходиться будинок-музей найвидатнішого уродженця міста – Альбрехта Дюрера (на фото праворуч). У цьому будинку видатний художник жив з 1509 р. і до самої своєї смерті в 1528 р.

А це пам’ятник Дюреру, створений в період між 1828 і 1840 рр.

Однієї з домінант міста є церква св. Зебальда (de. St. Sebald), що знаходиться в північній частині міста (на фото нижче на передньому плані).

Біля зовнішньої стіни східного хору церкви знаходиться справжній шедевр скульптури – епітафія сімейства Шрейєр-Ландауер з рельєфами із зображеннями Страстей Христових, виконана знаменитим скульптором і архітектором Адамом Крафтом в 1490-1492 рр.
Оскільки всі у нас фотографи, то загальний план є лише так :).

Про Адама Крафта я перед відвідинами Нюрнберга зовсім нічого не чув, і його роботи (а нижче будуть й інші) були для мене справжнім відкриттям. На жаль, про цього майстра майже нічого не відомо, але про нього дуже красномовно говорять твори, які увіковічнили його пам'ять.

Ще один чудовий витвір мистецтва – надгробний пам'ятник св. Зебальду роботи майстерні Петера Вішера (1508-1519 рр.), виконаний у формі п'ятиметрової бронзової едікули, що опирається на скульптури 12 равликів і 4 дельфінів.

Всередині едікули срібна рака з мощами святого. Цей легендарний відлюдник середини ХІ ст. вів місіонерську діяльність у Франконії. Цікаво, що хоча пізніше храм став належати лютеранам, але мощі св. Зебальда – покровителя Нюрнберга ніхто з храму не прибрав :).

В інтер’єрі є ще багато інших цікавих творів мистецтва, з яких я покажу ще т.зв. Мадонну в вінку променів (Madonna im Strahlenkranz) (1420-1425 рр.). Думаю, ця скульптура варта того, щоб її тут показати.

Поруч з церквою св. Зебальда розташована Стара Ратуша, в приміщеннях якої знаходиться копія Корони Карла Великого чи Корона королів та імператорів Священної Римської імперії (нім. Reichskrone), якою коронувалися майже всі німецькі монархи раннього Середньовіччя, починаючи з Конрада II.

З 1424 р. по 1796 р. оригінал корони зберігався в Нюрнберзі, історичній столиці Франкської держави, проте його могли вивезти на місце коронації нового імператора, але після цього корона поверталася знову до місця свого постійного зберігання.
У 1796 р. під час Наполеонівських воєн Нюрнберг був зайнятий французькими військами, але корону встигли передати на зберігання в Регенсбург, а в 1800 р. до Відня. У 1938 р. після Аншлюсу нацисти повернули корону в Нюрнберг, але в 1946 р. вона знову зайняла своє місце скарбниці віденського палацу Хофбур. Тому в Нюрнберзі зберігається лише її копія.
Фото оригіналу з Відня.

«[PER] ME REGES REGNANT» (Моїм ім'ям правлять царі) – так написано на латині на бічній емалевій вставці із зображенням Христа у Славі. Звідси імператорська корона має й христологічне значення: імператор править від імені Ісуса Христа, від якого й отримує силу і яким звітує про свої діяння.

Площа Хауптмаркт (головний ринок). На цьому місці відбуваються знамениті Різдвяні базари Нюрнберга.

На площі буквально неможливо відірвати очі від готичного Красивого фонтану.
Весняне фото.

Літнє.

Подібний на середньовічний космічний корабель фонтан досягає висоти 18,9 м і нараховує понад 50 різних статуй: біблейських персонажів, великих кюрфюстів, алегоричні персонажі. Детально про цей та інші чудові фонтани Нюрнберга можна подивитсь тут - https://olgrig.livejournal.com/246608.html

На східній стороні головної площі Нюрнберга знаходиться Церква Богоматері або Фрауенкірхе, яка була побудована в 1352 - 1362 рр.

Це нині головний католицький храм в цілому протестантського Нюрнберга. Саме у ньому наша група паломників мала Літургію. Ініціатором будівництва Фрауенкірхе був імператор Священної Римської імперії Карл IV, а керував будівництвом придворний архітектор Петер Парлера, який створив собор святого Віта і Карлів міст у Празі.

Серед творів мистецтва в інтер'єрі Фрауенкірхе слід в першу чергу відзначити Вівтар Тухера роботи невідомого майстра (близько 1440-1450 рр.), одне з найчудовіших творів німецького готичного живопису.

Епітафія королівського кухаря Міхаеля Рафаелла, виконана Міхаелем Вольгемутом у 1489 р. Сам замовник зображений на колінах зі складеними в молитовній позі руками з двома зображеннями архангела Михаїла – як вбивці дракона та доглядача душ. Нижче напис: труп, який їли рептилії. І відповідний малюнок ще нижче.

Дві чудові роботи Адама Крафта – Епітафія Пергенстторферрів.

та Епітафія Ганса Ребека з 1500 р.

Будівля госпіталю Святого Духа.

Еркери в Нюрнберзі теж чудові.

Лютеранська церква св. Лаврентія (Лоренцкірхе), побудована в XIII ст., набула сучасного вигляду у XV ст. – яскравий представник готичного стилю в Німеччині.

Фрагмент головного порталу.

Епітафія Кунца Рога з 1505 р., розташована на західній стіні ризниці церкви св. Лаврентія.

Зовні храму трапляються і всілякі страховиська :).

Всередині можна сказати, як для лютеранського храму просто чудовий інтер’єр, створений за іронією, в основному, католицькими попередниками. Один із найзначніших творів мистецтва Лоренцкірхе знаходиться у вівтарній частині. Це різьблена скульптурна композиція Благовіщення вагою близько 800 кг. Підвішена на невеликій висоті так, що відвідувачі можуть розглянути всі деталі. Це робота Фейта Штоса, одного з найвідоміших скульпторів Німеччини.

Як я вже згадував, Адам Крафт створив безліч приголомшивших уяву робіт в Нюрнберзі. Мабуть найвидатніша з них знаходиться саме в Лоренцкірхе. Це вражаюча, грандіозна конструкція висотою близько 20 м (1493 - 1496 рр.), що являє собою спрямоване вгору спорудження – справжня квінтесенція пізньої готики. Табернакль зображає епізоди з життя Христа, а в постатях, що підтримує табернакль зобразив самого себе і двох своїх помічників.

Автопортрет Адама Крафта.

До речі, на рельєфах із церкви св. Зебальда є ще один автопортрет Майстра. Він зобразив себе у постаті Никодима.

Архангел Михаїл 1475 р. теж роботи Фейта Штоса.

"Оплакування Христа" з Епітафії Горга Кейппера виконана вже згаданим вище Міхаелем Вольгемутом у 1484 р.

Фрагмент вівтаря Св.Роха
(1483-1484 рр.)

Вівтар св.Анни (1510 р.)

Вівтар Діви Марії.

Вівтар «Поклоніння трьох королів» (1460 р.)

Картини із зображеннями апостолів та сценами їх мучеництва.

Склуптурна композиція "Покладення у Гріб". Важко мені сказати з якого століття.

Єдиний вцілій об'єкт в Нюрнберзі, що пов'язаний з Третім Рейхом – гігантська будівля амфітеатру, що є незавершеною спорудою Конгрес-Халле НСДАП. Нині в частині його приміщень знаходиться документаційний центр історії Третього Рейху або інакше музей історії нацизму.

Щоб оцінити розміри споруди, зверніть увагу якими "мурахами" виглядають люди в лівому нижньому кутку на фото.

У 1934 р. на південному сході Нюрнберга почалося будівництва комплексу, який міг би забезпечити потреби НСДАП з проведення надзвичайно масштабних, які не мають аналогів в сучасній історії, ідеологічних і воєнізованих заходів (усе, про що тут розповідається, є у згаданому фільмі «Тріумф волі»). Керівництво проектуванням і будівництвом було доручено особистому архітектору фюрера Альберту Шпеєру. Не всі задумки вдалося втілити в життя – завадила розпочата Друга світова війна, а багато споруд було зруйновано під час бомбардувань, і їх було вирішено не відновлювати. Проте, ті, що залишилися будівлі свідчать про надзвичайну широту задуму і значення, яке надавалося будівництву в Нюрнберзі керівництвом рейху і особисто самим Гітлером.

Але Гітлером закінчувати свій пост не хочу, тому насамкінець портрет Карла Великого з усіма регаліями і в імператорській короні роботи Альбрехта Дюрера з Нюрнберзького національного музею.