Кортона (Cortona)

[taras_palkov]

Кортона досить несподівано для мене самого виявилась найкращим містом з тих, які я відвідав в останній поїздці до Італії. Звичайно, думка суб’єктивна, бо якщо порівняти і за значенням, і за масштабом, і за пам’ятниками, з розташованим неподалік Ареццо, то Кортона тут виглядає значно бідніше. Та й за мальовничістю розташування поступається кільком вже описаним містам Умбрії, але є в Кортоні щось таке неповторне, що разом із зануренням його в середньовіччя вирізняє її з-поміж інших міст Італії (ІМХО). І тепер це місто разом з Урбіно очолює мій особистий список найкращих малих містечок Італії. З Урбіно Кортону єднає також те, що це місто гірське і переміщатися по ньому (якщо ви хочете пройтися не лише центральною вулицею) треба увесь час то вгору, то вниз. Добра вправа для ніг :).


Верхнє і наступне фото зроблені через лобове скло автобуса. На передньому плані церква, якою я закінчу свій пост - Санта-Марія-дель-Грацє-аль-Кальчінайо. У найвищій точці пагорба (крайня праворуч) церква св. Маргарити. А велика церква, що ліворуч - св. Франциска.



Але могло статися так, що я міг в Кортону не заїхати. Перед поїздкою я був в сумнівах: і далеко від Фоліньйо, і саме місто розташоване на горі на 3 км від залізничної станції – тому треба добиратися від вокзалу автобусом, а з автобусами, як знаєте, в Італії по-різному буває :) На щастя, довго чекати на транспорт не довелося, щоправда бармен у місцевому кафе, який продавав квитки, сприйняв мене за дивного, бо я, враховуючи гіркий досвід попередніх автобусних переміщень у Монте-Сант-Анджело, Монте-Кассіно, Сессі-Аурунці, задав, як йому здавалось, купу непотрібних питань: Чи точно автобус відправляється з площі перед вокзалом? Якого кольору автобус? Малий він чи великий? Що у нього має бути написано на лобовому шклі? :) Ще цікаво, що вже повертаючись назад, і прибігши задихавшись і увесь червоний в останню мить перед відправкою поїдка, я лише підтвердив його припущення :)
Фото з https://www.tuscanynowandmore.com/discover-italy/favourite-towns-villages/cortona-travel-guide.



Кортона – досить популярне місце серед дописувачів livejournal. Постів про неї є чимало – десь близько трьох десятків, але про мистецькі пам’ятки міста інформації майже зовсім нуль. Натомість частина постів, як виявилося навіяні знятим у Кротоні доволі посереднім за якістю американським фільмом 2003 р. «Під сонцем Тоскани». Як вказує вікіпедія, фільм знятий за однойменним романом Френсіс Мейс, що зайняв перше місце в списку бестселерів «Нью-Йорк таймс», і тримався в цьому списку протягом двох років. Насправді це зовсім не роман, а книга-путівник,і така ж малоцікава, як і сам фільм. Чесне слово, є на «просторах» ЖЖ люди, які пишуть значно цікавіше і краще :)
Як альтернативу «Під сонцем Тоскани» я би радив подивитися інший фільм знятий у Кортоні в 1985 р. - «Le due vite di Mattia Pascal» з блискучим Марчело Мастряні у головній ролі. Створена кінострічка була одним з найкращих італійським режисером комедійного жанру тих часів Маріо Монічеллі за однойменним романом «Блаженної пам’яті Маттіо Паскаль» - класика італійської літератури 20 ст. Луїджі Піранделло. Книгу, я теж читав, але дуже давно і майже все, на жаль, вже забув.




Тут, а також в Ареццо, ще знімали "Життя прекрасне" (1997 р), режисера Роберто Беніньї.



Але повернімося безпосередньо до Кортони. Місто знаходиться на вершині пагорба, на висоті близько 600 метрів. Місто саме дуже давнє. Кортона була одним з дванадцяти міст етруської ліги, а пізніше стала римською колонією. У 13 ст. в Кортоні утворилася комуна, і тепер місто вибирало, з ким йому дружити, неодноразово вступаючи в союзи то з Перуджею, то з Сієною, то з Флоренцією, увійшовши на початку 15 ст. до складу Флорентійської Республіки. Епоха Відродження в мистецтво не оминув і це місто, подарувавши світові, мабуть, найвидатнішого кортонця - художника Луку Синйореллі. Про його основний твір я вже писав, коли описував собор в Орв’єто -
https://taras-palkov.livejournal.com/39786.htmlfbclid=IwAR2Sl0jctXAJ365sYezCzZWewG5CNa8qU5qlHC_xoDYC0jI3nhrgLbO_SNM.
А сьогодні покажу й інші роботи цього Майстра.
Отже, піднявшись серпантином дороги вгору, автобус висаджує вас біля одних з багатьох воріт міста - Порта Сант-Агостіно.
Фото з вікіпедії.



Фортечна стіна, оточує Кортону з усіх боків. Коротка вуличка внизу веде до собору і Музею єпархії. Більшість вуличок, як я вже зазначив, дуже круті.





По дорозі ще побачив от такого цікавого св. Теодора. Чи може св. Михаїла?



Собор Кортони (Duomo di Cortona), а швидше Concattedrale di Santa Maria Assunta, у Кортоні був побудований у 11 ст. Фасад споруди датується ХV століття, хоч найдавніші елементи, які збереглися на фасаді є романськими.



Інтер’єр, в цілому, ренесансовий (таких у Кортоні досить багато), але він суттєво змінений в подальші часи.



Зокрема склепінчаста стеля походить з кінця XVIII ст., а її поліхромія відноситься до кінця 19 ст.





Я багато чого сфотографував в Кортоні, але не все. Тому вважаю за доцільне доповнити пост кількома чужими фото. Звідки фото ви можете бачити самі.



Варто також відзначити всередині тонкі колони, чиї капітели відображають стиль Брунеллескі, архітектора великого купола Дуомо Флоренції.

Навпроти собору у колишньому монастирі єзуїтів розміщуться Єпархіальний музей, який містить видатні (без перебільшення) твори мистецтва таких художників, як Фра Анжеліко, П'єтро Лоренцетті, Бартоломео делла Гатта , Лука Сіньореллі та інших. О ганьба, вам дописувачі ЖЖ, що ніхто туди не зайшов!
Найдавніший предмет у музеї - мармуровий римський саркофаг (ІІ століття до Р.Х.), на якому можна побачити боротьбу Діоніса з Амазонками. Цим саркофагом виявленим у XV ст., захоплювались Донателло та Брунеллескі, які спеціально вирушили до Кортони, щоб побачити цей твір за порадою свого друга.



Одна кімната в музеї спеціально відведена творам Луки Синйореллі та його майстерні, і підкреслює зв’язок Синйореллі з його рідним містом. Роботи, що тут представлені були створені між 1512 по 1523 рр., за рік до смерті художника .
«Причастя апостолів», 1512 р.



Ця картина була написана для головного вівтаря церкви Джезу і має незвичайну (фламандську) іконографію. На картині зібралися апостоли не навколо столу на Таємній Вечері, а півколом, стоячи або на колінах і навколо фігури Христа. Тільки Юда, відвернувся від Христа і кладе в торбу монету (а може облатку?), яку отримав, щоб зрадити Христа.



«Алегорія Непорочного Зачаття зі святими», 1521-1523 рр.



Інша робота, яка приписується Синьореллі, або його майстерні, - це 1519–1520 рр. «Успіння Богородиці» з собору Кортони.



«Мадонна з Дитятком і свв. Франциском, Людовиком Тулузьким, Бонавентурою і Антонієм Падуанським» (1510-1515 рр.)



Плач над мертвим Христом (з Санта Марґеріта,1502). Фото з вікіпедії



Цю картину Джорджіо Вазарі назвав "рідкісним витвором мистецтва". Згідно з історією Вазарі , влітку 1502 р. Синьореллі під час завершення фресок каплиці Сан-Брізіо в соборі Орвієто отримав звістку про смерть свого сина Антоніо від чуми, що вирувала в Кортоні. Син загинув в розквіті силі художньої кар'єри, що могла бути не гіршою ніж в батька. І тоді ніби-то Лука написав померлого сина і викорстав його як модель померлого Христа. Історія цікава, однак дуже малоймовірно.





Все ж перлина колекції не одна з робіт Синйореллі, а «Благовіщення» Фра Анджеліко, який жив і трудився в Кротоні близько 10 років. Картина настільки вражає, що один відомий художник з Росії навіть сказав, що заради неї не шкода і пішки прийти з Сибіру (!).



Вівтар «Благовіщення» з його відчуттям таїнства, ніжним колористичним сяйвом і підкорює серйозністю став предметом численних наслідувань і варіацій. Це перший безперечний шедевр Анджеліко і перший із серії з трьох великих панно Благовіщення, намальованих ченцем-домініканцем у тридцятих роках ХV століття; два інших є «Благовіщення в Прадо і» Благовіщення Сан - Джованні Вальдарно.
Сцена відбувається в лоджії, обмеженою з двох сторін витонченими колонами, а ззаду - стіною з глухою аркадою. Схилившись і піднявши вказівний палець, чим закликає до уваги, казковий ангел з неоново-помаранчевими волоссям. вимовляю звістку: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього осінить Тебе». Справа Марія зі схрещеними на грудях руками, трохи подавшись вперед, вслухається в слова Євангелія від Луки, які золотими літерами написані на поверхні картини: «Я раба Господня; нехай буде мені згідно з словом Твоїм».



Над колоною портика, що розділяє архангела і Діву Марію, з медальйона в дивиться пророк Ісая, що передбачив народження Богоматері. Ліворуч огороджений сад з символічною пальмою. В глибині, там, куди око глядача веде рожевий карниз будівлі, видно сцену вигнання Адама і Єви з Раю.
У саду є низка рослин, намальованих з надзвичайно каліграфічною точністю, відповідно до уваги до найдрібніших деталей, більш характерних для інтернаціональної готики, ніж для епохи Відродження. З-поміж них білі троянди - символ чистоти, червоні троянди - символ Страстей Христових та пальма - дерево, яке символізує славу після смерті та мучеництва.
Як і в інших роботах цього періоду, вивчення світла та його ефектів є головним героєм представлення і продиктовано не лише художніми, але й теологічними потребами, згідно з доктриною Томи Аквінського, яка вказувала на земне світло як відображення Божественного, що засвідчує порядок і раціональність Божого плану. У цьому випадку освітлення, здається, виходить ззовні картини і розглядає фігури (освітлені спереду) інакше ніж елементи архітектури. Делікатність нюансів, однак, приховує ці невідповідності.

Ще один чудовий твір Фра Анжелоіко, це Триптих «Мадонна з Немовлям, ангелами і святими» (1436–1437 рр.), який раніше прикрашав місцеву церкву св. Домініка.



І тут троянди.



Чудова Пределла триптиху зображує історії з життя святого Домініка.



Санта Маргарита (анонім, 1298 , Кортона ). Це місцева свята, дуже шанована свята, розповідь про яку буде нижче.



Тут у мене немає фото з підписом. Можливо це св. Бенедикт.



Нікола ді Сеньйа. Малдонна з Дитятком, 1336 р.



П'єтро Лоренцетті «Маеста» («Звеличення»), близько 1335 року.





П'єтро Лоренцетті, «Розп'яття», близько 1320 року з церкви Сан-Марко.



Стації Хресної дороги авторства Лоренцетті з учнями.





Ще в музеї знаходиться чудовий твір Бартоломео делла Гатта «Матір Божа Успіння дарує пояс св. Томі». На жаль, ця картина під час моїх відвідин була на реставрації. Але для наглядності все ж покажу її тут.



В нижній єзуїтській церкві збереглися цікаві розписи виконані художниками з майстерні Вазарі (16 ст).



Там же теракотова група "Плач по Хриссту" з 16 ст.



І по дорозі до нижньої церкви ще одне Розп’яття, виконане П'єтро Лоренцетті.



Далі прямую (це недалеко) в історичний центр міста на Пьяцца Луки Синьйореллі, де знахолиться побудований за проектами Карло Гаттескі в 1854 Театр Синйореллі.



Пьяцца Луки Синьйореллі, сусідить з площею Республіки, а ній Палаццо Комунале, чи інакше будівля Міської ради - будинок 14 ст., На його сходах сиділи герої з фільму "Життя прекрасне".



Усі туристи, як правило, знаходяться тут, або гуляють чи сидять у ресторанах на протяжній Віа Націонале.  Вона ж виводить туристів за межі міських мурів, де можна сісти на автобус, щоб повернутися на залізничну станцію, а також оглянути церкву св. Доменіка.



Вид від зупинки автобуса.



А якщо хочете, познайомитися з Кортоною більше, ну хоча б побачити церкву Св. Франциска, то Вам сюди – от цими сходами у Верхню Кортону.



Ще раз, тут краще видно :).



Навіть якщо ви в хорошій фізичній формі, все одно будете незадоволені крутим підйомом. Не треба говорити, що у літню спеку, людей уверху мені майже не траплялось.

Але перш ніж попрямувати угору, спочатку покажу місцевий храм о. проповідників. Скромний готичний фасад церкви Св. Доменіка прикрашає люнет з понищеною часом фрескою «Мадонна зі святими» авторства самого фра Анжеліко.



А всередині нас чекає чудовий головний вівтар - Лоренцо ді Нікколо з зображенням « Коронування Богородиці з ангелами і святими» пожертвований у 1440 році Козимо Старшим та Лоренцо Медічі.





Ще один видатний твір в інтер’єрі – фреска із зображенням св. Роха, авторства Бартоломео делла Гатти, також з 15 ст. Фото з вікіпедії.



Церква святого Франциска (Chiesa di San Francesco), перша церква побудована францисканцями за межами Ассізі у 1245 р.



Цей храм був споруджений першим наступником святого Франциска і перший генеральним міністром ордену – братом Іллею, якого потім за відступництво від ідеалів францисканської убогості навіть прозивали Юдою, але якщо порівнювати його із переважною частиною сучасних кліриків (в тому числі й тими, що тепер сповідують убогість), то брат Ілля мені видається чи не святим. Якби не було, йому належить значний вклад в розбудову францисканського чину, будівництво багатьох церков, в т.ч. базиліки св. Франциска в Ассізі, церкви францисканців у Кортоні, та ще багато чого доброго.

Інтер’єр церкви, в основному ранньобароковий, містить кільках мистецьких шедеврів, а також цінні християнські реліквії.



Дерев'яна стеля свідчення давності церкви.



В правому вівтарі, як тільки ви увійдете, є велика картина з одним із небагатьох зображень святого Франциска перед султаном Аль-Малік аль-Камілем авторства Нікольто Монті ді Пістої 1842 року. Зверніть увагу, святий Франциск на відміну від його теперішнього наслідувача у Римі, ноги султану не цілує…



Шедевр видатного майстра й уродження П'єтро да Кортони «Благовіщення» (в третьому вівтарі ліворуч), вважається однією з найбільш красивих картин XVII століття. Фото не моє.



В декількох вівтарях, під стінами, покритими олійними картинами, є фрески школи Буанаміко ді Мартіно, відомим як Буффалмако які датуються кінцем 1300-их років.









Мабуть, все ж в інтер’єрі найкрасивіша це Богородиця з Немовлям в головному вівтарі невідомого автора. Обличчя Мадонни тут просто Божественне.



Спражвній скарб церкви знаходиться в головному вівтарі, і на жаль до нього не те, що не дотягнешся, але навіть добре і не сфотографуєш - це релікварій Істинного Хреста.



Ця дорогоцінна пам’ятки з слонової кістки прикрашена рельєфами святих та двома написима грецькою мовою датується Х ст. і і була привезена до Кортони братом Іллєю у 1244 році, як дарунок від першого латинського імператора Константинополя Болдуїна, під час посольства брата Іллі від імператора Фрідріха II. Фото з інфостенду.



Крім того, в каплиці, ліворуч від центрального вівтаря, є три реліквії, що пов’язані зі святим Франциском: його габіт, рукописна книга Євангелія, яку він читав та подушка, на якій він помер. Ця тонко вишита подушка, була подарована святому Джакомою де Сеттесолі (знатною патріціанка Маріно, яку Франческо любив називати Іакопа), і на якій вмираючий бідняк поклав голову перед смертю.



Катедра, з якої можливо проповідував брат Ілля або Маргарита Кортонська (?).



У церкві св. Франциска, під анонімною дошкою, майже захованою за хором, знаходиться ще поховання брата Іллі. І ексгумація 1966 р. підтвердила автентичність останків. уявний потррет брата в інтер`эры церкви.



А насправді він, швидше за все. виглядав так Малюнок цей вивішений при вході до храму.



Зовсім невеличка (майже як капличка) Церква Святого Христофора, що розташована на роздоріжжі вуличок по дорозі до вершини. Вона дуже давня, її заснували в 1192 році на фундаменті етруської церкви.



Розвернувшись від воріт в сторону міста, я йду до іншого скарбу - церкви Святого Миколая. Вона новіша – з середини п'ятнадцятого століття.



Історія церкви пов'язана з Сан-Бернардіно да Сієною, який у 1440 р. заснував тут братство св. Миколая.

Всередині калька робіт Синйореллі, причому одна із них - двостороння картина: з одного боку зняття з Хреста, з іншого - Мадонна з Немовлям. Ця картина первісно призначалась для несення, як на штандарт в процесії, але зараз її повинен обертати наглядач.
Мені ж більше сподобалась велика фреска ліворуч від входу, яка приписується школі Синьореллі. Її й покажу.
Назви розпису не знайшов, але мало б звучати приблизно так: Мадоннна з Дитятком і святими та Тіло Христове.











Ще вище – церква св. Маргарити і замок Медічі (Fortezza Medicea). В замок я не пішов, тільки посидів на дорозі до нього оглядаючи панораму з озером Тразімено.



А от церкву св. Маргарити розглянув уважно. Дорогою до храму трапилася така от відважна сім'я. Меших дітей, правда, на фото не видно. Кипариси і кактуси.





Сам храм.



Церква на цьому місці була побудована ще дуже давно у 11 столітті монахами-камельдулами і була названа на честь св. Василія Великого – Сан-Базаліо. Але те, що можна побачити тепер це неоготика з 19 ст., і оскільки всередині містяться мощі дуже популярної місцевої святої св. Маргарити Коортонської, то тепер, її називають в честь саме місцевої улюблениці.
От що пише про Маргариту Кортнони ГенріВ. Мортон:
"Жители Кортоны до сих пор почитают святую Маргариту. Попадая в сложную жизненную ситуацию, они приходят к ней на могилу — находится она в самой высокой точке города — и молятся, просят святую о помощи. Родилась Маргарита в 1247 году и выросла необычайно красивой девушкой. Влюбилась в благородного юношу из Монтепульчано, стала жить с ним и родила ему сына. Они были совершенно счастливы, и, хотя ее любовник заговаривал о женитьбе, они так и не оформили свои отношения в церкви. Впрочем, их это ничуть не беспокоило, потому что каждый день казался им счастливее предыдущего. Идеальная жизнь закончилась через девять лет. Тело убитого любовника нашли в лесу.
Горе вызвало у Маргариты духовный кризис, который у святых не редкость. Будучи уверенной в том, что красота ее стала причиной гибели любимого человека, что это наказание за грех, она поклялась провести оставшуюся жизнь в покаянии. Однажды ее искушал дьявол. Когда она молилась под фиговым деревом, он стал нашептывать ей, что ослепительная красота принесет ей любовь самых великих людей. Затем услышала голос Христа, он предложил ей принести разбитое сердце францисканцам Кортоны. Маргарита раздала все, что у нее было, и босиком вместе с ребенком пошла в Кортону, а оттуда в приступе раскаяния хотела вернуться в Монтепульчано и пройти нагой с веревкой на шее, прося у всех прощения. Добрые братья успокоили ее, и она стала вести жизнь в постоянных молитвах, служа беднякам и больным. Однажды, молясь возле распятия, она увидела, что Христос кивнул ей головой — это был знак, что грехи ее прощены.
Маргариту приняли в Третий орден Святого Франциска, и она отдалась служению Господу с той же страстью, какую испытывала к погибшему любовнику. Маргарита была мистиком, творила чудеса, но в то же время, как и многие святые, отличалась практичностью: основала большую средневековую больницу и за сто лет до святой Екатерины Сиенской принимала участие в политике и пыталась примирить враждующие фракции Тосканы".

Інтер'єр храму. Друге фото не моє.






Тіло Маргарити Кортонської понад 700 років після його смерті, залишається нетлінним. Воно знаходиться в кришталевому релікварії.



Стосовно нетлінності, щоправда, є певні сумнів. Кажуть, що насправді тіло її забальзамували, подібно до того, як це робили в древньому Єгипті. Єдине запитання, звідки у кротонців такі обширні знання з питань бальзамування, адже в Західній Європі досягнули рівня муміфікації подібного як в Др.Єгипті, лише в 17 ст.



А так, судячи з всього, свята виглядала, коли була жива.



Колись тіло святої знадилось мармуровому саркофазі, викнаному за усіма за естетичними канонами початку 14 ст.



У вівтарі в нижній частині правої нави - коштовне дерев’яне розп'яття, твір невідомого художника початку 1200-х років, перед яким молилася Марґеріта. Фото не моє.



Оскільки автор цього блогу не шукає легких шляхів, то йому було мало і Ареццо, і майже всієї Кортони, і він вирішив відмовитися від поїздки з Кортони до залізничної станції, на транспорті, а оглянути ще розташовано нижче від міських стін chiesa di Santa Maria delle Grazie al Calcinaio і тоді вже пішки дістатися до вокзалу. На передьному плані церква, а там делеко внизу видно, де проходить залізнична колія.





Навіть попри усі зусилля, я, як бачите, усієї Кортони, не побачив :).



Церква Санта-Марія-дель-Грацє-аль-Кальчінайо. споруджена в 1485-1525 р відомим архітектором Джорджіо Мартіні і являє собою один з найкращих зразків архітектури Ренесансу.








Церкву спорудили взуттьовики-кожум'яки, після того як на стіні їх Кожевнї на ділянці кар'єра, звідки вони брали вапно для дублення шкір з'явився лик Діви Марії. Цей образ, що нині почитається як священний, сьогодні можна бачити в головному вівтарі храму.







Усі картини, в церкві, натхнені маріанською іконографією, починаючи від Благовіщення і закінчуючи Успінням (як тут на фото) і різними портретами Мадонни серед святих.



Останній погляд на Кортону.





Дякую за увагу!

Comments

[abel.livejournal.com]

Какое чудо! А я и не знал про этот город ничего.

[taras-palkov.livejournal.com]

Кортона как-бы в стороне от основных маршрутов в Тоскане, а выбирать там есть из чего. Отсюда и относительная малоизвестность.
Рад, что понравилось. Спасибо!

[vitaviktoria.livejournal.com]

Круто - музей, церкви. Просто розкішний Фра Анджеліко. І забула, що Синьореллі з Кортони, тобто не пов"язувала його з цим містом. Саркофаг дуже цікавий. Треба їхати.))
Самтуризм - наше все. ) Нас завезли наверх до церкви св. Маргарити, потім прогуляли містечком. Пам"ятаю, що місто сподобалось і то все.
Дякую!

[taras-palkov.livejournal.com]

О, то Ви ще там багато ще бачили Вікторія. Я щось організованих груп туристів біля церкви св. Маргарити не бачив. А Ви, як видно, добрий досвід турів маєте. Думаю, треба буде колись з часом малесеньку автобусну групку поціновувачів Італії ї її мистецтва організувати :).

Радий, що сподобалось. Так, Фра Анжеліко розкішний! Дякую!

[vitaviktoria.livejournal.com]

Ні, більше ніяких групок.) Якщо хочеш щось побачити, то тільки одному їхати, або вдвох. А там де троє - "перші ягоди журби", бо хто в ліс, хто по дрова.)
І так, приєднуюсь до вдячних за вашу титанічну працю - прекрасний путівник, друкуй і їдь.

[taras-palkov.livejournal.com]

:)). Я Вам скажу, що в паломницьких поїздках, трохи легше. Там відразу попереджають, щоб з терпінням до ближнього треба ставитися :). І, в основному, спрацьовує :).
А взагалі шкода, бо я такою поїздкою хотів закрити ті місця, до яких добиратися складно. Для прикладу - Абатство Сан Гальгано.

[vitaviktoria.livejournal.com]

Остання така поїздка була в мене років 3 чи 4 тому по Тоскані. Повелася на те, що справді в один день кілька дрібних місць, куди складно пішому дістатися. Обіцяли зупинки із знаменитими тосканськими видами. А в результаті види були не ті, половини містечок я вже і не згадаю, те, що хотіла би бачити, було поза програмою. Ще і фотоапарат там відмовився працювати і все, що зняла до того, пропало.
От, опісля тієї поїздки сказала, що досить. Хіба що, як вже бігати сама не зможу.)

[taras-palkov.livejournal.com]

Розумію, бо як почитаєш програму, то відразу хочеться їхати. А насправді отримуєш всі закономірності попси. Інша справа, коли їдуть люди, які багато чого бачили і знають. З ними цікаво поспілкуватися, обговорити побачене за пляшечкою доброго вина або пива :). Це я продовжую Вас агітувати :))).

[vitaviktoria.livejournal.com]

Я подумаю.) Коли ця вся халепа закінчиться.

[sibeaster.livejournal.com]

Ох, а я туда не решился поехать, когда был в Ареццо.
Я в восхищении от автора: столько всего увидеть за один раз, столько пройти.
И да, Епархиальный музей стОит нескольких пинакотек

[taras-palkov.livejournal.com]

Ничего, наверстаете :)). С автобусами от станции в старый город проблем нет :)).

Честно говоря, я бы лучше еще раз всю Кортону пешком обошел, чем писал еще раз этот пост. Очень трудно он мне дался: в википедии инфомации мало, в жж вообще нет, а кахие- то хорошие сайты (за исключением того, откуда некоторые фотографии) отсутствуют.
Спасибо!

[arukhlin.livejournal.com]

Как много всего интересного! Захотелось в Кортону!

[taras-palkov.livejournal.com]

Рад, что понравилось! Машиной оно легче :)).

[petrark.livejournal.com]

Очень интересно, спасибо. Кажется, я не видел этого города раньше, хотя и знал о его существовании. Удивительно, какие в каждом итальянском городке можно встретить богатства.

[taras-palkov.livejournal.com]

Кротона как-бы в углу Тосканы располагается и многие из-за обилия других привлекательніх мест ее обходят. Но город - да, известный и очень интересный.

Столько всего в этой Италии много, что потом трудно все в один пост уместить :)).
Спасибо!

[vmccaskey.livejournal.com]

Грунтовна праця, дякую за весь цей матеріал та дослідження.

[taras-palkov.livejournal.com]

Дякую і за те, що оцінили! Велосипед би там пригодився :)

[vmccaskey.livejournal.com]

>> Крім того, в каплиці, ліворуч від центрального вівтаря, є три реліквії, що пов’язані зі святим Франциском: його габіт, рукописна книга Євангелія, яку він читав та подушка, на якій він помер.

Хотів трошки розпитати про цю лінгвістичну цікавинку. Я ніколи не зустрічав слова габіт в українських/російських текстах. Воно добре мені знайоме у цьому значенні в англійському варіанті - habit. Досить часто зустрічається в A Song of Ice and Fire, що я недавно дочитав. Зустрічав і в інших книгах, певно у P.D.James - Death in Holy Orders, Ken Follett - The Pillars of the Earth. А звідки воно прийшло в Ваш лексикон в українському варіанті?

[martin-kotek.livejournal.com]

Очень красиво. И фото замечательные!
Надеюсь туда когда-нибудь добраться

[taras-palkov.livejournal.com]

Рад, что понравилось. Все же, мне кажется, я еще не все хорошо сфотографировал. Особенно улички, да и дрон бы пригодился :)).

Искренне желаю Вам там побывать, Мартин! Спасибо!

[martin-kotek.livejournal.com]

С дроном каждый может)
Спасибо за пожелания, последние месяцы показывают, что не всё от нас зависит

[taras-palkov.livejournal.com]

Это правда :)

[li-ga2014.livejournal.com]

Я дякую вам, Тарас, за витрачені зусилля, в результаті яких з'являються такі публікації у вас. Бажаю вам нових задумів і планів, а також енергії і сил для їх здійснення.

[taras-palkov.livejournal.com]

Дуже дякую, Лора! Дай, Бог! Енергія поки є, сили буду просити :).

[zalgalina.livejournal.com]

Дуже насичений пост. Прийшлось декілька разів повертатись, щоб роздивитись всі подробиці. Задоволення получила, за що щиро дякую.
Саркофаг зацікавив. Але чому Діоніс (бог віна та всього, що з ни пов,язано) вирішив битись з амазонками? Щоб для себе це зрозуміти, пішла до Міфів. З,ясувала, що, це, дійсно, не Діоніс. Мабуть, Ахілл.
І ще. Пост має дуже багато цікавої інформації, тому, дуже Вас, пане Тарасе, прошу, - коли буде в Вас час, передивіться його уважно - багато орфографічних помилок. Якби читала неуважно, або в смартфоні, то, мабуть, нічого б не помітила. Але Ваші пости потребують великого монітора. Вибачте за зауваження...

[taras-palkov.livejournal.com]

Двічі дивився пост, що віднайти згаданий саркофаг. Вже багато часу минуло і багатьох речей добре не пам'ятаю, в т.ч. і посилань на які опирався готуючи свою розповідь. Все ж знайшов одне, хоча їх могло бути і більше - https://it.wikipedia.org/wiki/Museo_diocesano_(Cortona). Припускаю, тим не менше, що Ви праві і вікіпедія може помилятися. Я ще окремо книжку-путівник по Кортоні читав, а що там написано того зараз не скажу. Давньогрецькі міфи ж знаю слабо, щоб дискутувати.
На правду нема чого ображатися. :-) Знаю, що орф. помилки є і треба їх повиправляти. Але повірте, що в моїй ситуації, завжди щось відволікає. І якби завжди оглядався назад, то і десятої частини того, що є, не зробив. Зрештою "хто ж без гріха?" :-).
Дякую!

[taras-palkov.livejournal.com]

В доповнення попереднього коментаря - http://simposium.ru/ru/node/9853
і https://cyberleninka.ru/article/n/amazonki-na-atticheskih-krasnofigurnyh-vazah-iz-severnogo-prichernomorya-k-voprosu-o-ponimanii-izobrazheniy