![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
taras_palkov
В минулого пості про Каппадокію я розпочав вже розповідати про Музей під відкритим небом Гйореме показавши фрески каплиці св. Василія. Сьогодні ж покажу усі інші печерні церкви й каплиці музею. При цьому буду користуватись як своїми зробленими нишком фото (нагадую у печерних церквах музею строга заборона на фото і відеозйомку), так і усіма можливими якісними фото з мережі. І спочатку, щоб читачам було легко орієнтуватися, покажу мапу з усіма церквами.
Рухатись в музеї краще проти годинникової стрілки і розпочинати треба з каплиці св. Василія. Там найлегше фотографувати, бо навіть коли наглядач виходить подихати свіжим повітрям, то тунель в храмі не дає людині на вулиці спостерігати за тією частиною храму, де знаходяться розписи.
Поруч з каплицею розташована т.зв. Яблучна (турецькою - Elmalı Kilise) церква. Це одна з найвидатніших печерних церков Каппадокії, яскраві розписи якої датуються приблизно 1050 р.
Місцеві турки, не знаючи християнської іконографії, назвали її так або по червоній кулі, яку тримає в лівій руці архангел Михаїл, або тому, що перед входом колись росла яблуня.
Стиль живопису Яблучної церкви демонструє велику майстерність. Навіть на закруглених поверхнях, таких як куполи та арки, художник відрегулював форму тіл, щоб вони здавались правильними.
В центральному куполі зображений Христос Пантократора. Взагалі основний мотив розписів присвячений темам з життя Христа.
Пошкоджені зображення і ,насамперед, очі, це діло рук місцевих мусульман.
Передня (східна) стіна Яблучної церкви має три апсиди. Ісус тримає Євангеліє, відкрите для Івана 15:17, “Я наказую вам це, щоб ви любили один одного”. Цей уривок з Біблії рідко використовується в розписах.
Під Ісусом знаходяться п’ять отців Церкви - Григорій Назіязин, Василій Кесарійський, Іван Златоуст, Миколай Мирлікійський та св.Власій
Художник пов’язує сцену Розп’яття з ангельськими силами в куполі.
Суцільна червона рамка об’єднує всю сцену в одну панель. У двох грецьких рядках біля основи купола ангели проголошують: «Земля сколихнулась, і все творіння тремтить; мати [Марія] сумує, а учень [Іван] плаче, бачачи Бога Слави на хресті». Це небесна інтерпретація земної сцени нижче – Розп’яття, яке означає, що весь космос тремтить, коли люди розпинають “Бога Слави”.
Під новими фресками подекуди видно залишки старих - геометричних.
У наступній церкві чи каплиці - св. Варвари (Azize Barbara Şapeli) представлені найвишуканіші та різнокольорові геометричні картини Каппадокії виконані з червоної охри й датовані приблизно 1100 роком від Р.Х. Тут багато візерунків у вигляді хресті, трикутників, прямокутників, зигзагів.
Є тут і примітивне зображення курки та прямостоячого жука чи сарани.
Сарана, що уособлює сатану й ніби говорить: "Зійди, отче / абате, я вирву твою душу!" Цими словами диявол спокушає відлюдників подалі від їх чернечого способу життя, від самотніх печер до світу. Мова вислову наслідує слова сатани до відомого першого ченця св. Антонія: "Я обдурив багатьох ченців; я скинув багатьох ченців. Але я слабкий, коли нападаю на вас". (Життя Антонія, 6). Два хрести по обидва боки від сатани розброюють і нейтралізують його силу (для порівняння Колосян 2:15 - До Колоссян 2:15 роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!
На стінах можна бачити також зображення святих, які були додані пізніше: св. Георгія та св. Теодора з драконом, втечу Cв.Сімейства в Єгипет, св. Варвара.
В центральній апсиді - зображення Вседержителя. Це рідкісний випадок, коли Ісус постає сам в апсиді.
Зміїна церква чи Церква зі змією (Yılanlı Kilise). На вигляд це типова однонавова церкву з нартексом в ряд.
Однак нинішній простір – це, насправді, лише модифікований нартекс. Неф, через вторгнення сельджуків у 1070-х роках, так ніколи і не була видовбаним і Зміїна залишилась незакінченою так, як планувалося спочатку.
Кожен розпис церкви створений на тонкому шарі світло-блакитно-сірої фарби (зробленої з вапняної води, а не густої штукатурки) всередині червоної рамки.
Праворуч від входу – зображення Святого Онуфрія. Він жив відлюдником в єгипетській пустелі близько 400 р. від Р.Х. і зазвичай зображується з довгою сивою бородою і фіговим листом, що закриває статеві органи. Таке зображення відтворює опис святого з «Життя Онуфрія » складеного аввою Пафнутієм: “Він був увесь у волоссі, як дикий звір. Його волосся було настільки густим, що повністю приховувало все його тіло. Єдиним його одягом була пов'язка з листя та трав».
Після св. Онуфрія зображений св. Тома та св. Василій. Усі троє представляють три види святих - відлюдника, апостола та Отця Церкви.
Святий Георгій (на білому коні) і святий Теодор Стратилат (на червоному коні), які перемагають змія. Саме через цього змія церква і отримала свою турецьку назву.
Далі зображені імператор Костянтина і його мати Олена.
В арці зображення Христа з донатором.
У районі між церквами Іланлі та Каранлік є лабіринт келій ченців та спільних залів (Трапезна / Комора / Кухня (Yemekhane / Kiler / Mutfak)), а також безіменна церква або Каплиця Могил.
В трапезній можна побачити кам’яні стіл та лавки, за якими могли їсти 40-50 людей. На землі є велика ємність для пресування винограду. На стінах розміщені невеликі ніші, що служили шафами або підставками для масляних ламп.
Церква могил із кам'яним іконостасом.
Ще якась безіменна церква з мальтійськими хрестами і теж кам'яним іконостасом всередині. Позначена вона на мапі, як каплиця №25.
Наступний об’єкт - Темна церква (Karanlık Kilise.) Це прекрасний зразок візантійського мистецтва XI ст. та одна з двох (разом з Токалі кілісе) найкращих церков музею.
Через те, що світло в церкву потрапляє тільки через маленьке віконце, фарбувальний пігмент прекрасно зберігся до наших днів. Свою назву "Темна" церква отримала саме від того, що всередині темно. Крім цього в церкві була проведена реставрація, внаслідок чого фрески збереглися у відмінному стані. Для її відвідування треба купити окремий квиток, який продається при вході до церкви.
Всередині було аж два наглядачі. Тому зробити хоч одне фото у мене не було ніяких шансів.
Хрестоподібна церква має чотири колони, п’ять куполів та три апсиди. Темна церква разом із Яблучною церквою та церквою Сандалів, називають "колонними церквами" через їх архітектурну та художню схожість. Темну церкву, мабуть побудували першою, а згодом подібним чином були створені Яблучна і Сандальна церкви.
Наступні 3 фото Владіміра Шкондіна ( v-shkondin).
Фото Michelle Enemark з https://www.flickr.com/people/curiousexpeditions/
4 фото Mustafa Uysun. У нього якраз видана книга з роз'ясненнями й ілюстраціями по всіх церквах музею. А фото з його сторінки у фб.
Риба на тарілці - богословський символ. Стародавні християни використовували грецьке слово ichthus (риба) як скорочення від «Ісус Христос, Син Божий, Спаситель». Під час Тайної вечері учні Ісуса брали участь у «тілі Христа», представленому тут символічною рибою.
Фото zergio73 з https://www.flickr.com/photos/7720389@N03/5101817579/
Поруч із південною стороною церкви Каранлик зруйнований фасад монастиря. який має точні заглиблені дверні отвори, пілястри та довгу сліпу аркаду з 19 замкових ніш із мальтійськими хрестами.
Каплиця св. Катерини (Azize Katherina Şаpeli) на жаль, виявилась закритою. Сфотографував лише її цікавий фасад з трьома арками з центральними хрестами різних стилів та розміщуну унизи акросолію (місце для поховання).
І надалі я припустився однієї помилки, згадка про яку непокоїть мене до сих пір. Поки я фотографував фасад каплиці св. Катерини, охоронець церкви з Сандаліями в цей час розмовляв зовні по телефону.
І я замість того, щоб бігом підніматися по драбині до церкви (якби ж я знав, що нагорі знаходиться церква з розписами), спочатку сфотографував розташовану унизу трапезну, а коли я піднявся по сходах, то наглядач саме зайняв своє місце і на ніякі умовляння з мого боку і навіть на грошову винагороду не погодився.
На попередньому фото вище до вершині скелі розташовані недосяжні печерні кімнати, можливо, живі келії ченців.
Моє фото трапезної.
Спільні трапези в цій кімнаті були священними подіями - продовженням літургії, що здійснювалася у церкві вгорі (де ченці також їли хліб та вино). На апсиді вгорі столу (місце абата) зображено червоно-помаранчеву картину Тайної вечері.
Тепер чужі фото Çarıklı Kilise.
Фото Владіміра Шкондіна.
Фото Mustafa Uysun.
Церква з сандалями (Çarıklı Kilise), що розташована у тій же скелі, що і Темна церква отримала свою назву за двома відбитками на підлозі біля входу. Далі, думаю, буде доречним тут навести слова багаторічного дослідника Капппадокії, художника Сєргєя Шихачевського: «…многообразие подходов мы видим во всей Каппадокии. Но с комплексом в центре Гёреме дело особое. В этом комплексе особо ранних церквей не наблюдается. Может, не сохранились, не знаю. Главные и самые сохранные три церкви, более всего привлекающие и посетителей и искусствоведов здесь – Элмалы, Каранлык и Чарыклы. Все они датируются самым концом 12-го века и первым десятилетием 13-го (тут бачите датування інше) , написаны в очень схожей манере и явно устроены по общему замыслу.
Фото Владіміра Шкондіна.
Из них выше всех (над уровнем моря) расположена Чарыклы-килисе, САНДАЛЬНАЯ. На полу этой церкви видны отпечатки двух стоп в одном из углов. В 1997-м гиды рассказывали какую-то мутную байку про некоего благочестивого то ли хозяина этой церкви, то ли… неважно. И он якобы снимал каждый раз свои САНДАЛИИ в этом месте и со временем получились отпечатки. Из чего были сделаны эти сандалии, чтобы в течение одной человеческой жизни оставить глубокие и чёткие вмятины «история умалчивает». Может из бриллиантов или победита?
Уже тогда догадался о чём идёт речь. Прямо над этими отпечатками написано «Вознесение Господне». Всё, вроде бы, прояснилось. Теперь, Слава Богу, все гиды без сомнений сообщают, что перед нами своего рода ИКОНА Священного события» Тобто усі три храми складають єдиний комплекс від Розп’ття (Елмали) до Воскресння (Каранлик) и Вознесіння (Чарикли) і повторюють ніби духовний шлях Хреста у Єрусалимі.
Наступні фото Ryan Tomko з Канади. Судячи з прзвища, то наш хлопець :-).
Дівочий монастир (Kızlar manastırı) з 11 ст. завершує огляд, і знаходиться ліворуч від входу в музей.
У монастирі 6 поверхів. Тут проживало близько 300 черниць. Для відвідування відкрита тільки невелика частина приміщень.
Вийшовши з музею, не забудьте відвідати ще т.зв. Церкву з пряжкою (Tokalı Kilise ). Вхід до неї знаходиться не доходячи, 50 метрів до турнікетів в музей.
Це найбільша церква в музеї, а її інтер’єр містить чи не найкращі фрески в усій Каппадокії. Церква Пряжки була найпопулярнішою церквою в давнину, і сьогодні залишається найвизначнішою церквою. Можна сказати, що ця церква характеризує пік розквіту Каппадокійської розпису.
Десь у 800-х рр. Н. Е. Церква Токалі починалася як простий скит - невелике житло для самотнього ченця. Маленька, темна кімната відразу ліворуч, біля входу була первинним скитом цього місця. Близько 915 р. Н. Е. безпосередньо поруч із скитом була висічена стара церква Токали. Можна здогадатися, що багатий покровитель фінансував церкву з вдячності за молитву або зцілення відлюдника. А усього лише через 45 років після Старої Токали. в 960 р. Н. Е. була вирізана велична церква Нового Токалі. Нова церква Токали була надзвичайно важливою церквою, оскільки (1) вимагала знесення священної апсиди в Старому Токалі, (2) використовувала дорогі блакитні пігменти та справжнє золото, (3) займала величезний простір і (4) була найбільш теологічно складною за програмою живопису. Висококваліфікований майстер з Константинополя намалював програму інтер’єру, використовуючи дорогі імпортні матеріали.
Що стало причиною появи цієї величної нової печерної церкви? Чому заможна людина вкладала такі ресурси у вигадливу, нерегулярну церкву? Швидше за все, церква Старого Токали стала жвавою, перенаселеною місцем паломництва через святого ченця, що мешкав у скиті. Це спонукало когось, хто мав імператорські ресурси, побудувати ще більшу церкву - Нову церкву Токали.
Церква датується 960-ми (на основі подібності з церквою Никифора Фоки в Чавушині, яка відноситься до 963-69).
Далі знову передамслово Сєргєю Шихачєвскому: «ТОКАЛЫ-КИЛИСЕ. Т.е. ПРЯЖНАЯ ЦЕРКОВЬ или ЦЕКРОВЬ С ПРЯЖКОЙ, поскольку TOKA по-турецки «пряжка». Что за пряжка такая? В северной части свода новой Токалы располагается круглый, рельефный УМБОН, напоминающий пряжку (фибулу) для застёгивания плаща на плече.
Фото "Христос зі святими" Len з https://www.flickr.com/photos/thefigureofoutward/3952541744/in/photostream/
Сейчас Токалы представляет из себя большой СОБОР, скорей всего, кафедральный, довольно сложной архитектуры. Сложность эта обусловлена тем, что создавался храм в два этапа. Сначала была «построена» небольшая церковь в 10-е годы Х века, а в конце того же столетия, в царствование Никифора Фоки она была сильно увеличена в размерах и одновременно усложнена в архитектурном плане. Видны минимум три слоя росписи. Первый, как водится – простые красные (и зелёные) орнаменты. Второй слой, на удивление хорошо сохранившийся представлен в «старой» части. Третий слой, написанный, возможно, в конце ХI-го, начале XII-го века является сегодня вместе с росписью Каранлыка самым посещаемым, самым известным, короче, самым-самым объектом Гёреме и всей Каппадокии. Это единственная роспись, написанная на лазуритовом фоне, что уже указывает на особый статус церкви.
Роспись «старой» Токалы, превращённой в результате перестройки в нартекс – одна из моих любимых. Не буду про неё много говорить, хочу лишь обратить внимание на программу и парочку сюжетов. Программа – исключительно богатая для начала Х века. На своде в 6 рядов расположены 30 эпизодов христологического цикла от «Благовещенья» до «Воскресения» и «Преображение» на западной арке. Свод опирается на два ряда Святых, образующих как бы стены храма. Просто и очень убедительно. «Верх» по колориту нежный и лиричный, низ ярче и мощнее».
Розпис Старої Токали. Фото Сєргєя Шихачєвского.
Детально розписи як Старої, так і Нової Токали аналізувати не буду – лише фрагментарно, бо немає багато фото.
Зазначу лише, що в Новій церква є кам'яний іконостас і що вона прикрашена арками у східному стилі та низкою аркад.
В інтер’єрі варто відзначити нішеву ікону «Марія Милостива (Елеуса)» - одна з найвідоміших ікон Каппадокії.
Інший образ - це апостол Петро, коли він висвячує семи дияконів і накладає на них руки (Діяння Апостолів 6).
В інтер’єрі Нової Токали взагалі багато картин на тему П’ятидесятниці. Чому так? Ці сцени підкреслюють місіонерське розширення ранньої Церкви. Христос наділив учнів Духом Святим, і вони доручаються народам. 10 століття було епохою зростання для візантійської церкви - Слов’янські народи на Балканах і в Києві прийняли православ’я. Ченці перенесли Євангеліє за межі імперських меж у нові регіони, перекладаючи Біблію та створюючи церкви. Сцени після воскресіння відзначають експансію Церкви серед усіх народів як у І, так і в X ст.
Багатоокий херувим. Фото Mustafa Uysun
Трохи для різноманітності покажу ще трохи мальовничих видів поблизу Музею Гореме.
На завершення ще розповім про Айнальську церкву, яка розташована в кілометрі по дорозі (на південний схід) від музею під відкритим небом Гереме. Ось вказівник до неї.
Церква Айнала є частиною монастирського комплексу й в інтер’єрі трьох своїх окремих приміщень (церкви, притвору і гробниці) містить чудові геометричні розписи.
Геометиричні чи орнаментальні розписи прийнято називати іконоборчими. хоч це не правильно, бо створювалися вони в пізніший період. Яка ж тоді причина появи цих розписів? І дивно, що ніхто з фахівців так і не дав на цепитання адекватного роз'яснення. Насправді, думаю, що причини появи таких розписів доволі прозаїчна - священний простір храму мав бути відмічений, а оскільки малярів було не так багато, то й розписували прості монахи, які в тих церквах молилися і служили літургіїї. Вже після того, як дійшов такої думки, знайшов і пітвередженя моєї гіотези у одного науковція, щоправда він такі геометричні розписи розглядає, як тимчасові. Ну, добре - хай будуть "тимчасові". Але ж протрималися цілі віки!
Дизайн приміщень і розписів симетричний, звідси й турецька назва церкви Дзеркальна (турецькою aynalı)
Вхід до церкви. Дідусь на фото - турист із Аргентини.
Дякую за увагу!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2020-12-21 12:18 pm (UTC)Насчёт Каранлыка не переживайте: фрески новодельные
no subject
Date: 2020-12-21 01:40 pm (UTC)Шихачевский высказался по-другому, но в том же смысле: фрески церквей Елмали, Каранлык и Чарикли зареставрированы.
no subject
Date: 2020-12-21 12:51 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 01:16 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 01:23 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 01:42 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 04:02 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 04:34 pm (UTC)Не преступление, удивило только появление этого текста в моей ленте.
no subject
Date: 2020-12-21 05:10 pm (UTC)1) это Ваша лента, соответственно то, что там появилось, появилось там по Вашему волеизъявлению
2) это происки хасдепу и злобная провокация под единый русский мир
Вы вправе выбрать
no subject
Date: 2020-12-21 06:05 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 06:12 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 05:20 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 01:03 pm (UTC)Дуже цікаве місце, дякую!
no subject
Date: 2020-12-21 01:44 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 02:07 pm (UTC)Ну да. Просто Каранлык сильнее всех
no subject
Date: 2020-12-21 04:04 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 06:57 pm (UTC)Спасибо!
no subject
Date: 2020-12-21 07:21 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 07:31 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 07:37 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 04:18 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-21 07:01 pm (UTC)К счастью, мне с фотографированием немного коронавирус помог :)).
no subject
Date: 2020-12-21 07:11 pm (UTC)Нам никак нельзя было фотографировать, они за руками следили, как во время представления факира. Мне потом говорили, что надо было взятку дать - например, сигареты, но мы тогда не догадались.
no subject
Date: 2020-12-21 07:26 pm (UTC)Мне пояснили, что меры ужесточились после смены директора. Но вижу и у Вас те же проблемы были. С сигаретами, думаю, глухой вариант. Я сразу рассчитывал, если что - деньги дам. Но нет, категорически отказались...
no subject
Date: 2020-12-21 09:26 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 10:34 am (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 11:56 am (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 12:11 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 12:55 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 01:54 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 02:11 pm (UTC)Але треба все дивитися на власнi очi - особистi враження все одно нiчим не замiниш.
no subject
Date: 2020-12-22 07:12 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-22 07:19 pm (UTC)no subject
Date: 2020-12-23 05:43 am (UTC)Дуже цікаво. Дякую.
no subject
Date: 2020-12-23 10:14 am (UTC)