Модена (Modena). Дім-музей Енцо Феррарі

[taras_palkov]

Основний музей Феррарі знаходиться неподалік Модени – в Маранелло – саме там, де розташований завод та місце базування команди Формули 1. Але історія Феррарі розпочалася саме в Модені, в будинку-майстерні батька Енцо – Альфредо Феррарі. Відомо, що засновник відомої марки завжди був прив'язаний до свого міста, де він жив аж до своєї смерті в 1988 р.














У колишньому будинку Феррарі діє постійна виставка – з десяток машин різних епох і колекція моторів. Відносно недавно у місті відкрився другий музей Феррарі (розташовується неподалік залізничного вокзалу). У цій модерній споруді проводяться тимчасові виставки. Кожен рік тема виставки і, відповідно, експонати змінюються.
До речі, в Модені нині знаходиться штаб-квартира італійського виробника спортивних автомобілів «Мазератті». А ще тут у минулому розміщувалася штаб-квартира «Ламборгіні», за що Модену називали «Містом моторів».
Футуристичним дизайном галереї займалися два видатних архітектори – Jan Kaplický і Andrea Morgante. Їх задум найбільш повно розкривається, якщо дивитися на комплекс з висоти пташиного польоту. Ось так виглядає комплекс зверху (це фотографія фотографії на стенді). Тут наводжу фото mirandalina, сам не здогадався сфотографувати...



Жовтий дах своїми обрисами повторює лінії розтрубів забірників повітря. Покрівлю сучасної галереї хотіли зробити синьою, але в результаті зробили яскраво-жовтою – кольору логотипу компанії Ferrari.
Квиток у музей Феррарі в Модені, як і в музей у Маранелло, коштує 15 евро (станом на 2015 р.). Ціна на комбінований квиток, що включає відвідування обох музеїв становить 26 евро.
Цегляста будівля – це і є будинок Енцо, побудований його батьком. Від будинку залишили тільки каркас, всередині – експозиція сучасного музею.



Це перша машина Феррарі – 125S, точніше її репліка /копія/ – оригінальна модель не збереглася, так як Енцо переробляв її впродовж кількох років на інші моделі для гонок.





360 GTS 2004. Праворуч на задньому плані – Ferrari 288 GTO Evoluzione.





Гоночна 575М, яка виграла «24 години Ле Мана» в класі GT в 2003 р.



Болід F1 156 1985 Мікеле Альборето.



F60 Феліпе Маси.



І знаменитий гоночний катер з мотором Феррарі.





У холі сучасної музею-галереї відвідувачів зустрічають дві не-Феррарі:
Знаменита гоночная Alfa Romeo 40/60 HP, на якій Енцо приймав участь в гонці в Тарга Флоріо.





De Dion Bouton 1902 р. – точнісінько такий же був у Альфредо Феррарі. Одна із перших машин в Модені.



А також сучасний болід Феррарі з симулятором. Тільки от управляти болідом непросто!





Всередині галереї відчувається благодатний холод. Величезний просторий зал наполовину втоплений в землю. По периметру розташовані динаміки, з яких роздається гул автомобільних моторів, тож виникає відчуття присутності на гонках.



Раз на годину (якщо я не помиляюся) світло вимикається і для відвідувачів вмикається фільм, який розповідає історію Феррарі. Фільм супроводжує музика, яку виконує інший видатний мешканець Модени – Лучано Паваротті.





Для підсилення ефекту, що викликає музика, зал обставлений раритетними експонати декорацій з опери «Аїда».
Ось, наприклад, крісло 1913 р. з музею Оперного театру в Вероні.



Та головне у залі, звичайно, – автомобілі.



348 Spider 1993



F100R







512М-1970



California-2008





458 Італія 2009





Найновіша La Ferrari 2013, яку я фотографував найбільше.









Для порівняння. Вид ззаду її попередниці.



І насамкінець відео з музею. Автор Michele Shah.

Comments

[zalgalina.livejournal.com]

Мені здається, що цей пост - просто знахідка для любителів автомобілів, тим більш, таких рідкісних "порід". Я-то в них нічого не розумію. Та і живцем "Феррарі", напевне, ніде не бачила, але все-рівно - цікаво. Інший мир, інші вимірювання, інші інтереси, інші відчуття...
Сподіваюся, пане Тарасе, це не змінить Ваш рейтинг по відношенню до мого журналу?
Мені б це було прикро...

[taras-palkov.livejournal.com]

Пані Галино я теж не великий знавець Феррарі. Єдине, що мене поєднує з Феррарі це захоплення певного часу трансляціям Формули-1 та Індікару (мені трохи знайома епоха від чемпіонства Найджема Менсела до труюмфу Шумахера). А так я відчував себе у музеї чужим. Ще колись може би й мріяв про Феррарі, а зараз і не хочу... Хотів про це написати в пості, але потім передумав (щоб не вважали снобом). Хоч основний напрям моїх подорожей - релігійний туризм, з певним тяжінням (якось так виходить) до мистецтва, та я намагаюся пізнавати світ у всіх його багатогранних проявах. Феррарі - один із них.
Ваш журнал я з задоволенням буду переглядати, хоч сам беру таймаут, щонайменше до осені. Вже прочитав усі пости про Розена, хоч і не написав коментарів. Історія про поховання матері художника дуже зворушлива.
Ще буду читати про Вельс, Боснію та Чемський Крумлов. Тільки не знаю наскільки швидко.

[zalgalina.livejournal.com]

Я про це поховання розповідала в Армянській церкві,- думала, що вони звернуть на це увагу. Тому що могилу, після того, як я там була вперше, та трохи привела в порядок, ніхто не прибирає. Але на це ніхто не звернув уваги. Останній раз я там була в кінці прошлого року - знов трохи прибрала,як змогла. Може б ви змогли провідати мати Розена. Тільки провідати. Вибачаюсь за це прохання, розумію, що для цього потрібен час, якого в цьому житті завжди не вистачає...

Може, і в мене буду таймаут. Завтра мушу їхати в Крим. А Ви, мабуть, в курсі, що зараз діється на кордоні з Кримом. Відкласти поїздку не можу - в єдиної доньки - весілля. Чи встигну? Чи повернусь? І що нам готують наші колишні "друзі"? Як же все це боляче...

[taras-palkov.livejournal.com]

Вірменам Розен не цікавий. Як і всім іншим. Він нікому "не свій". За могилу - постараюсь, але не обіцяю.
Найкращі побажання з приводу весілля Вашої дочки! Час, щоправда (погоджуюсь), зараз складний. І з кожним днем погіршується...

[zalgalina.livejournal.com]

Дякую за побажання.
Ще раз перечитала Вашу відповідь і знов дуже стало сумно. "Не свій..."
Зовсім недавно, після поїздки до Болгарії, майже цілий день була у Львові - чекала свій потяг . Багато часу провела у Вірменській церкві біля Св.Одилона. (Ви розумієте про що я)...Безкінченні групи туристів до Розена, яким розповідають одне і те ж... Бачила, що є багато зацікавлених. Але, напевно, так - швидкоплинно. Подивився - і забув. Пригадала строчки М.Ц.
"А может, лучшая победа
Над временем и тяготеньем —
Пройти, чтоб не оставить следа,
Пройти, чтоб не оставить тени
На стенах"…

Розумію, що не по темі. Але нехай вже тут буде...

[taras-palkov.livejournal.com]

В поетів ( як і у всіх людей) буває різний настрій :). Насправді І Цвєтаєву будуть пам'ятати, і Розена. Починає спрацьовувати історична пам'ять від побаченого, почутого і втілюється у нових образах та сюжетах.
Наведу Вам два приклади. Перший. Недавно захожу у музей Пінзеля, де зараз виставка присвячена сучасним іконам. І от з-поміж цікавих, дуже достойних робіт бачу копію роботи Розена "Благовіщення".
Другий приклад. - дуже цікаво про історичну пам'ять написала (зовсім недавно) Забужко на своїй сторінці у фейсбук з приводу цитати з Маяковського на святкуванні 25-річчя (по можливості подивіться).
От тільки дуже шкода, що люди які мають безпосереднє відношення до митців, дуже часто не вміють їх цінити як за життя, так і після смерті.