Літо під час війни 2022 року. Серпень

[taras_palkov]

Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?
Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!…
коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!
Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!
бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!
Псалом 26.1-5


Серпень розпочався для мене поїздкою в одне із найзагадковіших місць України – с. Грушів. Перед самим розпадом СРСР у 1987 р. у місцевій церкві св. Трійці сталося об’явленням Матері Божої. Тоді (попри різноманітні перешкоди, які чинила радянська влада) люди приїжджали в Грушів з усіх областей України та цілого Союзу. Таємно з родиною побував там і я, тоді ще школяр 9-го класу. З тих пір пройшло багато років, я об’їздив сотні (якщо не тисячі) цікавих місць Західної України, побачив основні паломницькі місця за кордоном – Святу Землю, Рим, Лурд, Фатіму та інші, а от в Грушеві з тих пір так і не був.У травні 2011 р. у тому ж Грушеві, але вже в іншому місці було зафіксовано ще одне чудо – фігура Матері Божої, яка зустрічає приїжджих при в’їзді в село з боку Дрогобича, заплакала (https://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_z-ochej-bogorodici-potekli-slozi/383367). Чому плакала Богородиця стало зрозумілим тепер... Тож не дивно, що останнім часом я часто думав про це місце…



З початком війни в Україні католицькі сайти буквально рясніли інформацією про зв’язок між об’явленням Матері Божої у Грушеві 1987 р. (які були передані візіонеру Йосипу Терелі) і об’явленнями Богородиці у Фатімі (Португалія) 1917 р. з пророцтвами Марії щодо долі світу та місії українського народу в наверненні Росії. Пройшло більше 100 років від початку португальських об’явлень. Із початком теперішньої війни Папа Римський посвятив Росію та Україну Непорочному серцю Марії, як цього бажала Богородиця через послання сестрі Луції з Фатіми. (https://risu.ua/akt-posvyati-rosiyi-ta-ukrayini-neporochnomu-sercyu-mariyi_n127587).
І в п’яту неділю своєї дев’ятниці (07.08.22) я вирушив до Грушева. Від часу об’явлення 1987 р. і дотепер в місцевій церкві Пресвятої Трійці служить о. Зеновій Майкут.



Адорація євхаристійна або Поклоніння Святим Дарам — у Католицькій церкві різновид позалітургійного пошанування Святих Дарів, освячених у ході Євхаристії. Вже майже звичною практикою цього літа стало для мене приходити в Львівську катедру РКЦ до її «золотої» каплиці на Адорацію (перше фото до посту).

08.08-13.08
Наступного ж дня, 8 серпня, не гаючи часу, вирушаємо в Карпати, а саме в село Волосянка, що розташоване за 8 км від смт Славська. Оскільки виїзд був сімейний, то цю місцевість обрали спеціально для того, щоб у дітей були нові враження.



По цій же причині вирішили розділити проживання на два готелі.



Тут була також змога відвідати інші відпочинкові комплекси, оглянути екзотичних птахів, а дітям – побавитись на нових дитячих майданчиках.









Проживання у готелі включало разові квитки на підйомник на гору Високий Верх (1244 м). Це найдовша в Україні пасажирська підвісна канатна дорога довжиною 2710 м. Перепад висот — 552 м, час підйому — 35 хв., тож було трохи лячно підніматися з двома маленькими дітьми, але, слава Богу, все пройшло добре.







Усі п’ять днів нашого перебування в Карпатах погода була дуже мінлива і (як для серпня) холодна, а на вершині гори тим паче. До того ж, як тільки ми піднялись на вершину, раптово почав падати дощ.
На вершині гори можна скуштувати національні страви, покататися верхи на конях чи квадроциклах.





14.08 – багатолюдна проща до т.зв. Української Кальварії, що неподалік села Губичі. Там знаходиться копія чудотворної ікони Матері Божої Пацлавської. Оригінал ікони знаходиться на польському боці, відразу за кордоном від Губичів. До переселення українців з Польщі після Другої світової війни у Пацлаві відбувався відпуст для католиків, як римського, так і візантійського обрядів. Нині ж наша церква у Пацлаві зруйнована, тому теперішня проща у с. Губків є своєрідним бажанням відновити давню традицію, але вже на теперішній українській землі.
Спочатку (можна сказати буквально в лісі) відбулась багатолюдна Хресна дорога, яку провадив відомий багатьом вірянам василіанин о. Никодим.



А після неї – Архиєрейська Свята Літургія в літній каплиці, яку очолив єпископ Дрогобицько-Самбірський – Ярослав Приріз.





21.08. У восьму неділю дев’ятниці я вирішив нікуди не їхати, а пройти пішки 8 км до церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Сихівському районі Львова, де знаходяться мощі Блаженного священномученика Григорія Лакоти.



9 червня 1946 р. о. Григорій Лакота був заарештований органами НКВД СССР та незаконно засуджений на 10 років ув'язнення й вивезений на «виправні роботи». 12 листопада 1950 р. загинув у концтаборі Абезь біля Воркути. Улітку 2001 р. його нетлінні останки були перевезені до церкви на Сихові.



Зазвичай об 11.00 Святу Літургію в церкві Різдва Пресвятої Богородиці очолює настоятель церкви – о. Орест Фредина.





Погода ранком була чудовою. Дорогою ще зазнимкував комплекс Львівської духовної семінарії УГКЦ.



24.08. На День Незалежності України прочани паломницького центру «Агафії» відбули прощу до василіанськоого монастиря у Підгірцях, де відбулася молитовна зустріч: "Меджугор'є в Підгірцях". З ними вирушив і я.



Зустріч прочан включала Божественну літургію, Адорацію, вервицю, свідчення о. Никодима та наші молитви.
В основному, всі молились за наших воїнів та за мир в Україні.





І завершилася моя дев’ятниця 28 серпня (в День Успіння Пресвятої Богородиці) традиційною в це свято прощею до Свято-Успенської Унівської Лаври монахів-студитів. Богослужіння очолив сам Глава УГКЦ – Блаженніший Святослав.













А 1 вересня моя кохана донечка Оксана пішла до першого класу. Напередодні в Митрополичих садах поблизу собору св. Юра



відбулася урочиста лінійка і перший дзвоник. Якби мені колись сказали, що моя дитина піде в перший клас, коли в Україні буде тривати війна, я, який бачив в шкільні роки війну лише по телевізору, в таке ніколи б не повірив…