Барі (Bari). Святий Миколай. Частина 2
Dec. 20th, 2016 12:30 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
taras_palkov
Отже, попередню розповідь про базиліку св. Миколая у Барі я закінчив при вході у крипту. Тож спускаємося вниз. На сходах з правого боку знаходиться гробниця засновника базиліки – єпископа Іллі, для якої використали саркофаг IV ст. із зображеннями античних філософів.
Ще одна цікава пам’ятка знаходиться вже в крипті за ґратами (збоку, поруч з правим входом). Це т.зв. «чудесна колона», яка ніби-то сама приплила в Барі за чудесного втручання св. Миколая. Колона кинулася за кораблем з мощами в море, припливла в Барі і плавала тут, поки не прийшов час освячувати крипту. Колона ця була так зацілована паломниками, що перетворилася на своєрідний релігійний фетиш. Відтак для уникнення подальшого ідолопоклонства була поміщена «за ґрати».
З чудесами святого Миколая, на мій погляд, треба бути дуже обережними. Бо подібні до вищеописаних «історії» можуть реально відвернути людей.
Ось ще один приклад недолугого прозелітизму, на який я надибав на одному з російських сайтів: «Николай Чудотворец спас родную Ликию от непосильного налога, который вверг народ в страшную нищету. Святитель Николай поехал в Константинополь просить милости у императора. Перед встречей с властителем архиепископ и архиереи служили литургию. И когда во время таинства святой произнес: "Святая святым!" - все в алтаре увидели, как из его уст вышло огненное пламя. Войдя в тронный зал, Святитель увидел, что солнце сильно слепит глаза императору Константину. Он снял с плеч мантию - и накинул на солнечный луч, чтобы прикрыть глаза царю. И мантия не упала, а повисла в воздухе! Пораженный император выполнил просьбу и снизил разорительный налог. Подать была уменьшена в 100 раз». Так і хочеться запитати: чому лише в 100, а не 1000? Давайте доведемо все до повного абсурду.
Спустившись у крипту я побачив кілька паломниць (найімовірніше з Росії) і трьох афро-африканців: двоє молодих дівчат і священика з ними. «Ви з Ефіопії?» – спитав я так, ніби кожного дня мені траплялося бачити «родичів» Пушкіна. На диво, священик відповів ствердно. Тож я не втримався й попросив сфотографувати його разом з «чудесною колоною».
Найголовніше ж у крипті – це, звичайно, мощі св. Миколая. Вони знаходяться у вівтарі (або під ним), а сам вівтар знаходиться за ґратами. Росіянки якраз молилися біля вівтаря, тож фотографувати довелось трохи збоку.
На жаль, під час нашого паломництва в 2011 р. у крипті проводилась реставрація. І реставрували якраз ту частину, де знаходяться мощі.
Для повноти інформації подаю ще фото крипти з сайту базиліки.
Мощі святого у 1953-1957 рр. досліджував професор анатомії місцевого університету Луїджі Мартіно. Проведені ним дослідження виявили, що кістки були частинами неповного скелету однієї людини (приблизно 70-річної) з досить великою головою та зростом у 167 см (це відповідало на той час середньому зросту). Обличчя виявилося зі злегка виступаючими вилицями та дещо висунутим уперед підборіддям. Чоло широке, очниці досить великі, ніс середніх розмірів, але зламаний (припускають, що ніс святому зламали під час ув’язнення і тортур в часи переслідувань християн за римського імператора Діоклетіана). Добре збережені зуби могли свідчити про те, що дієта святого могла складатися, в основному, з рослинної їжі. Скелет також засвідчив хвороби, як докази страждань, які міг переносити св. Миколай під час перебування в сирих і хворих в'язницях. Він страждав від важкого хронічного артриту хребта і тазу. Кістки черепа мали потовщення, які могли викликати хронічні болі голови.
В результаті біометричних досліджень (тисячі миттєво-детальних вимірів і рентгенівських знімків черепа і інших кісток в різних ракурсах) Луїджі Мартіно отримав гіпотетиичне обличчя святого. Вчений вважав, що воно відповідає численним іконографічним зображенням святого, з яких найближчим є зображення на мозаїці в базиліці св. Марка у Венеції.
У XXI ст. виміри і фотографії Мартіно послужили іншим вченим, вже з Ліверпульського університету, щоб створити якісну 3-D модель зображення. Ось як виглядає остання версія виду святого в анфас, яке створили британські вчені в 2014 р.
Я, звичайно, не фахівець з даного питання, до того ж у мене немає повної інформації про хід самих досліджень, але мені зображення, яке створив Луїджі Мартіно, виглядає більш реалістичним, а ліверпульське створює враження, такого, що створене під очікування публіки.
А що ж з кістками з Венеції, які теж претендують на оригінальність (про них я писав минулій частині)? У 1992 р. той самий, але вже постарілий Луїджі Мартіно провів ексгумацію кісток на о. Лідо у Венеції. Виявилося, що у Венеції зберігається значна частина тих останків, яких якраз не вистачає в Барі (приблизно 1/5 частина). Тільки в венеційську скриньці були додані ще чиїсь кістки (в тому числі жіночі та дитячі). Можна припустити, що барійські моряки викрали не всі мощі, – частина з них припала і на долю венеційців.
На мій погляд, залучення нових наукових методів – насамперед, аналізу ДНК – дозволить припинити ходіння по світу лжемощей. Але це в майбутньому. Однак уже зараз антропологія дала відповіді на багато питань.
Одним із чудес св. Миколая після смерті є виділення мощами так званої святої манни (як її називають італійці – Santa Manna), чи, більш звично для нас, миро. Про мироточення в Мирах збереглися численні документальні свідчення, які базуються на описах біографії та панегіриках. Також нагадаю, що коли барійські моряки викрадали мощі святого, то весь саркофаг був наповнений манною. Тіло буквально «плавало» у ній. У Барі явище мироточення останків не припиняється й донині. Але, можна припустити, воно відбувається значно менше, ніж колись. Можливо, явище мироточення мощей також обмежене часом… Для прикладу можна згадати мощі св. Дмитра, якого в Салоніках було настільки багато, що для їх зберігання було виготовлено спеціальні цистерни. Але зараз вони не мироточать - http://taras-palkov.livejournal.com/9076.html.
Можна ще навести приклад афонського святого Ніла Мирточивого чи відомого святого XX ст. – о. Шарбеля. Спочатку миро, яке виділялося з могили ліванського святого можна було вимірювати ледве не тонами. Але пройшло кілька десятків років і мироточення чи то припинилося взагалі, чи просто значно зменшилося.
Мощі св. Миколая мироточать, але в невеликій кількості. Річний обсяг виділення чистої святої манни складає не більше 50 мл. Кожного року 9 травня священики на чолі з архієпископом Барі урочисто опускають колбу в підземну гробницю святителя і через деякий час витягають невелику кількість манни, яка, як кажуть, володіє цілющою силою.
Домініканці розбавляють цю манну великою кількістю води, щоб задовольнити потреби віруючих і паломників з цілому світу. Ця рідина зберігається в пляшечках і приймається в якості напою або ж нею поливають ту частину тіла, яка страждає від хвороби. За свідченнями людей, які пили манну нерозведеною, вона мала нудотний смак, що нагадував суміш паленого цукру і води. Розведена ж манна не має ні кольору, ні запаху, і смак у неї як у звичайної води. Її можна придбати в сувенірному магазині, що біля церкви. На пляшечках з манною, з одного боку витиснений рельєф зі св. Миколаєм, а з іншого слова: «Базиліка св. Миколая, Барі».
Сьогодні дуже рідко виготовляють маленькі пляшечки з чистою манною в якості реліквій, лише на офіційні запити православних або католицьких ієрархів.
Раніше пляшечки з манною були справжніми витворами мистецтва, за формою схожими на медичні флакони. Кожна пляшечка запечатувалася сургучем. Нині ці пляшечки є антикваріатом, тож коштують дуже дорого.
Скептики заперечують явище мироточення мощей, пояснюючи усе низьким розташуванням крипти в припортовому місті. На їхню думку, це не миро, а зичанійсінька вода (конденсат). Натомість у прихильників мироточення є один «залізний» аргумент. Коли кістки у 1953 р. були вийняті для досліджень, то вони і далі продовжували мироточити, чи, як казали, «потіти», і то настільки інтенсивно, що лляна тканина, якою були обгорнені мощі, була мокрою. Нині цю матерію теж зберігають як цінну реліквію.
Хоч це була вже пізня година, але нашій групі паломників дозволили відправити у церкві Службу Божу. Якщо мені пам’ять не зраджує, ліворуч у крипті є каплиця з іконостасом чи візантійськими іконами. Саме там і була відправлена літургія св. Івана Златоустого нашим духовним провідником – о. Миколаєм Фрединою. Тиша й напівморок, надавали священнодійству особливих відчуттів. Думаю, це відчув кожен із наших паломників.
Як я зауважив, крипта є спеціально облаштована для прочан зі сходу. Цим самим постать святого об’єднує усіх християн, як східного, так і західного обрядів. Паломництва до базиліки зі східної Європи різко збільшилися з падінням залізної завіси. Для паломників із України та з Росії щонеділі проводять служби біля вівтаря у т.зв. православній частині храму. А цього року на свято «зимового Миколая» (6 грудня за григоріанським календарем) базиліку св. Миколая у Барі відвідав і Константинопольський патріарх Вартоломей, де молився не лише з римо-, але й греко-католиками, і навіть з представником Вірменської Церкви.
Наша група паломників
Наступного дня ми відвідали інші цікаві місця поблизу – Альборобелло і Матеру, а ще через день було кілька годин відпочинку на пляжі у м. Барі. І хоч шкода було позбавляти себе задоволення поніжитись під сонцем у нашій зовсім не відпочинковій поїздці, але я все ж покинув групу і пішов у старе місто. Його можна побачити на фото праворуч, де видніється собор. Як бачите, відстань не близька…
Оглянувши місцевий собор (фотоапарата, я тоді не прихопив), я ще раз пішов помолитись до св. Миколая. Нині, вже через більше, ніж 5 років від часу нашого паломництва, мені здається, що молитви мої були вислухані.
І, насамкінець, щоб трохи додати драйву й підняти настрій на свята, пропоную послухати рок-н-рольну пісню про св. Миколая у виконанні Тараса Чубая (екс-вокаліста "Плачу Єремії").
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2016-12-24 07:40 pm (UTC)Як би добратися до того Барі...Стільки там цікавого.
Саме слово "крипта" в мене ассоціюється з важкою атмосферою, але тут зовсім інша справа. Мабуть тому, що Св.Миколай особливий Святий. Не дарма ж його так полюбляють, та знають майже всі.
А мощі завжди за гратами?
Щиро дякую.
no subject
Date: 2016-12-26 11:44 am (UTC)Дійсно в крипті дуже приємна атмосфера. Мощі за гратами, але й туди час від часу пускають. Можна сказати, що спеціально для паломників зі Сходу. Взагалі слід сказати, що для католиків, на відміну від православних, не є важливим, до мощей прикластися. Головне перебувати поруч.
І Вам дякую.
no subject
Date: 2017-05-14 10:01 am (UTC)no subject
Date: 2017-05-14 10:53 am (UTC)no subject
Date: 2017-05-14 11:24 am (UTC)Скарби Апулії – 1. Галатіна – Барі – Каноза ді Пулья –
Date: 2017-10-23 10:23 am (UTC)