Ам'єн (Amiens). Собор

[taras_palkov]

На шляху нашого паломництва до Хітону Господнього у м. Трір ми мали нагоду відвідати невеличке і, як виявилося, дуже симпатичне французьке містечко Ам’єн. Це головне місто історичної області і сучасного регіону Пікардія, місто усім відомого з дитинства Жюля Верна та одного з організаторів Першого хрестового походу – Петра Пустельника.
Справжнім осердям міста й найвідомішою його пам’яткою є собор, названий, як і більшість соборів Північної Франції, на честь Богородиці – Нотр-дам (Cathédrale Notre-Dame d'Amiens). «Готичний, достойний римських традицій, арабського шарму, відверто підкорюючий, неперевершений та неприступний», – так про собор в Ам’єні висловлювався відомий британський мистецтвознавець Джон Раскін. Збудований храм архітектором Робертом да Люзаршем. Фахівці вважають собор зразком найчистішої готики, оскільки основну частину будівельних робіт було виконано всього за 50 років – між 1220 та 1270 рр. Для порівняння: міланський Дуомо й собор святого Віта в Празі будували близько 600 років.

Ам’єнський собор є найбільшим собором Франції. Фотографувати подібні споруди – справа невдячна. Важко передати за допомогою фото розмір та грандіозність цієї споруди. Та й «завдяки» невеличкій площі перед собором практично неможливо захопити весь собор в об’єктив. Споруда настільки велика, що свого часу могла вмістити все населення Ам’єна, яке нараховувало в середні віки 10 тис. мешканців. І хоча під час Першої та Другої світових воєн Ам’єн зазнав жахливих бомбардувань, але величному храму вдалося пережити століття кривавих воєн і революцій.

Західний фасад собору чудово декорований, а три його портали – справжні шедеври різьблення по каменю. На жаль, не було особливо часу їх розглядати й фотографувати, та й в той час вони мені цікавили не настільки, як тепер. Тому детально по них екскурс провести не зможу. Зробив лише декілька фото.
Центральний портал присвячений подіям Страшного Суду.



У нижньому регістрі прикрашеної рельєфами ніші порталу зображені мертві, які повстають з могил за звуком ангельських сурм та архангел Михаїл з вагами. Середній регістр показує грішників, яких демони підштовхують до пащі Левіафана.



Нарешті, у верхньому регістрі Ісус Христос в оточенні ангелів і Богородиці зі святим Іваном. Цю скульптуру Христа називають «прекраснийй Бог Ам’єна». Зверніть увагу: своїм жестом Він не здається, як може видатися на перший погляд :))), і, навіть, не благословляє, як дехто вважає, а показує нам свої рани!... Таким чином, як вказує Вінсент з Бове: «Він показує Свої рани, щоби засвідчити істинність Євангелія і надати нам докази, що Він був дійсно розп’ятим за нас».



Лівий малий портал присвячений св. Фірміну – першому єпископу Ам’єна. Цікавими скульптурами є святі, що тримають у руках свої голови – це Іван Хреститель та Діонісій Ареопагіт.



Правий портал зображає основні сцени з життя Діви Марії.



Однією з найпримітніших скульптур фасаду є Богородиця з немовлям Христом, про яку кажуть, що це одне з кращих в світі зображень Богородиці в скульптурі. Барельєф розміщений на порталі південного крила трансепту. Чи то я до нього взагалі не дійшов чи, можливо, його на той час реставрували, але, на жаль, не маю цього фото :((…

Цікаво, що під час реставраційних робіт на початку 90-их рр.. XX ст. були виявлені сліди фарби, якою раніше був пофарбований фасад собору. Нині фарбу замінили вечірньою підсвіткою, яка дозволяє уявити, яким був собор в XIII ст. Для більшого уявлення про підсвітку і декорацію собору зовні подаю відео «Day & Night at Amiens Cathedral», зняте WalesDVDCymru:

Що вигідно вирізняє інтер’єр Ам’єнського собору від інших, мною бачених у Парижі й Шартрі, так це те, що він напрочуд світлий, але при тому сприймається цілісно й урочисто. Єдине, від чого сумно – це те, що такий великий храм майже повністю порожній :((... Ам’єнців немає, та й тим, коли заходять, мабуть, «дуже тяжко» всередині хоча б перехреститися. І це при тому, що у Франції – багатій і загниваючій країні Свободи, Рівності й Братерства понад 70% населення визнають себе за католиків!?...
Одна з головних визначних пам'яток собору – його підлога з XIII ст. (реконструйована у XIX ст.) у вигляді найрізноманітніших орнаментів, одним з яких є знаменитий лабіринт. В середні віки віруючі, які не змогли здійснити прощу до Сантьяго-де-Компостелу (а Ам'єн – одна із традиційних точок паломництва з Північної Європи) проходили символічно цей шлях лабіринтом на колінах. Нині такими «дурницями» :)) ніхто займатися не буде…
Оскільки мій тодішній старенький, але улюблений фотоапарат NikonD80 не розрахований був на якісну зйомку при високих показниках ISO, то з середини храму я маю лише кілька якісних фото. Для кращого уявлення про інтр’єр подаю відео, зняте
всередині храму дроном:  (skydrone france).

Watch on YouTube

З інтер’єру чи не найбільше вражають 110 сидінь хору (XVI ст.) у вигляді розфарбованих скульптур, які цілком справедливо вважаються найкращими у Франції. З однієї строни – сцени з життя Івана Хрестителя, з іншої – св. Фірміна Пікардійського. Кожна сцена включає багато дійових осіб. Відчувається, що різьбярі по дереву в Пікардії були відмінні :)…







Крім мощей св. Фірміна, у соборі знаходиться також одна із головних реліквій християнського світу – глава Івана Хрестителя. «Ще одна?», – запитають скептики, адже зберігаються й «інші» голови Івана Хрестителя у кількох інших місцях. Тож невже Іван Хреститель був багатоголовим?.. Саме цю історію перетворив в анекдот Умберто Еко в романі «Баудоліно». І багатьом зі своїх читачів посіяв додаткові сумніви у душí. Насправді люди (у т.ч й клірики) – створіння слабкі й припускаються помилок. Свідомих чи несвідомих – не беруся судити. Звичайно, що справжня голова лише одна, решта ж – фальшивки, але чи Ам'єнська голова є саме тою – справжньою?... На мою думку – цілком ймовірно. Але судіть самі.
Відомо, що після свого третього віднайдення глава Предтечі повернулася до Константинополя і спочатку зберігалася в царських палатах, а потім частина її в Студійскому монастирі. За одним із переказів, канонік Валлон де Сартон в квітні 1204 р. (під час Четвертого хрестового походу) знайшов у руїнах одного з палаців Константинополя футляр, в якому знаходилася срібна тареля. Під скляним ковпаком було виявлено останки людського обличчя без нижньої щелепи з отвором над лівою бровою. Напис грецькою мовою підтверджував, що це мощі святого Івана Предтечі. Наявність отвору над бровою узгоджувалася з подією, що згадується св. Єронімом про те, що Іродіада в нападі гніву завдала удару кинджалом по відрубаній голові святого. Валлон де Сартон доставив знахідку на північ Франції – в Пікардію. 17 грудня 1206 р. католицький єпископ міста Ам'єну – Річард Герберойський – урочисто прийняв святі мощі і з цього часу починається шанування глави святого Івана в Ам'єні і у всій Пікардії. Невдовзі, у 1220 р. єпископ Ам'єну заклав фундамент нового катедрального собору, куди і була перенесена лицьова частина глави святого.
У 1958 р. проводилося вивчення реліквії і висновки компетентної комісії експертів-медиків підтверджують її справжність. Як стверджують експерти, Ам'єнська реліквія являє собою лицьову частина голови, що належить чоловікові семітського типу віком від 30 до 45 років, який жив у середземноморському регіоні в період між І ст. до і ІІІ ст. після Різдва Христового.
Зараз мощі Івана Хрестителя виставлені в релікварії в північному рукаві трансепта. Цей релікварій був виконаний в XIX ст. за моделлю попереднього з XVII ст., зруйнованого в роки Революції.



Наша група прочан була не єдина в храмі. Біля мощей відмовляла молебень група православних паломників на чолі з двома батюшками, один із яких був «місцевим», тобто представником РПЦ у Франції. Православні отці обняли й розцілували наших «отців – відступників». Як все-таки благотворно впливає на декого «дух Заходу» :)))!
До слова, місцева церковна влада робить усе можливе, щоб представникам «сестринської церкви» у храмі було дуже комфортно. Навіть свічки, хоч і залишилися типовими для римо-католиків парафіновими, проте зроблені видовженими як у православних. Тепер залишається лише чекати симетричних кроків у відповідь :))).



Далі подаю фото наших отців – братів Ореста й Миколи Фредини – справжніх наших «златоустів», від яких ми довідалися багато цікавого і потрібного. І це, дякувати Богові, не у одному паломництві.



Щоб відчути характер розважань під час наших прощ, раджу подивитись для прикладу запис на youtube однієї з лекцій о. Миколая: "Стосунки в гроні молодих людей" ЛМГО УМХ - https://www.youtube.com/watch?v=m9SI7Mh_P_o Впевнений, скучно не буде :). До того ж, переконаний, що в цій розповіді кожен знайде для себе щось нове і корисне.

https://www.youtube.com/watch?v=m9SI7Mh_P_o

Оглянувши, наскільки було можливо, собор ми хотіли ще завітати до музею Жюля Верна, який знаходиться трохи осторонь від центру. Та вільного часу у нас не було, тож ми вирушили далі.
Підсумовуючи, хочу зазначити, що Ам'єн з його собором подарував нам чудові враження, тому дуже хотілось би навідатись до нього ще раз, але вже, принаймні, на цілий день.

Comments

[taras-palkov.livejournal.com]

Дякую. Так з часом в подорожах складно, а ще додається втома. Ви ж знаєте наші поїздки автобусом за кордон :).
За фарбу повністю з Вами згоден. можливо, що не було так яскраво. Або первісно не було яскраво, а потім "удосконалили".
З мощами - це складні історії. Думаю, з часом буде багато чого з'ясоване за допомогою наукових досліджень. До речі, мощі Івана Хрестителя є навіть у Бережанах, де наскільки я пам'ятаю, Ви недавно побували.
Впевнений найближчим часом з'явиться і відео зняте дроном львівських храмів. Знаю, що одні "круті", навіть весілля знімали таким способом в Петра й Павла.

[zalgalina.livejournal.com]

Так, в Бережанах в храмі Св.Трійці є мощі Івана Хрестителя, які подарував на початку 18 сторіччя хтось з Чарторийських. Потім вони зникли, але кажуть, що були знайдені. На жаль, храм був зачинений. Але мені пощастило прикластися до цієї Святині в Чорногорії, в монастирі в Цетиньє.

[taras-palkov.livejournal.com]

Я теж там був. Але, боюся, що з руками Івана Хрестителя, подібна історія, що й з головами. Бо я ще бачив ніби-то руку Предтечі в Стамбулі.